Із вугіллям наші "розібралися"

Печерський суд Києва арештував директора "Укрінтеренерго" Володимира Зіневича, попри те, що він перебував на лікуванні в лікарні. Так прокуратура виконала доручення президента України розслідувати можливі зловживання при закупівлях українськими держкомпаніями вугілля в ПАР, здійснених за рішенням Кабміну. Вона оперативно знайшла стрілочника, піддавши сумніву й ринковість ціни, і якість закупленого вугілля, і його відповідність вимогам вітчизняних електростанцій.

От тільки хибкі аргументи слідчих не підтверджуються ані думкою експертів, ані практикою. Три партії "непридатного" вугілля вже успішно спалили на державних ТЕС. Зате стараннями правоохоронців рятівний для України контракт фактично зірвано. Схоже, переможцем у цій ситуації знову може стати Росія і бандитські формування, що захопили частину території Донбасу.

Енергонезалежність
від агресора

23 вересня Кабмін постановив вжити заходів з диверсифікації джерел енергетичного вугілля. Головна мета рішення - організувати поставки, що компенсують втрату вугілля з шахт Донбасу, які розташовані на окупованих територіях, і при цьому не посилювати енергетичної залежності України від країни-агресора - РФ.

Завдання це далеко не просте. На сьогодні в Україні є дві державні теплоелектростанції (Зміївська й Трипільська) ВАТ "Центренерго". Проблема полягає в тому, що для штатної роботи теплових електростанцій Сходу України потрібен низьколеткий антрацит. Саме під нього проектували котли ТЕС. Найліпші антрацити видобували на Донбасі. Абсолютних їхніх аналогів у світі просто немає. Антрацити зі схожим набором характеристик реалізують Росія, В'єтнам, США, Австралія, ПАР.

Вугілля з В'єтнаму, Австралії й США не підходить для України через високу собівартість видобутку та ще дорожчу доставку. Залишаються лише Росія й ПАР, а виходячи із завдань, поставлених урядом перед енергетиками, - тільки афровугілля. У стислий термін фахівці ДП "Укрінтеренерго" провели маркетингові дослідження, вивчили й розглянули всі можливі варіанти та пропозиції. Найвигіднішим виявилася пропозиція компанії Steel Mont Trading Ltd., яка зареєстрована в Лондоні та має позитивну комерційну й банківську історії, що дає змогу забезпечити повне фінансування за контрактом із наданням банківської гарантії.

Остаточна пропозиція компанії Steel Mont Trading Ltd. - поставка вугілля базової калорійності 5500 ккал/кг за ціною 86 дол./т на умовах CIF у порт Чорного моря та передоплатою 20% була, на думку профільних експертів, економічно вигідною та обґрунтованою. За умовами контракту, решта 80% вартості держкомпанія оплачує при заході суден в акваторію Чорного моря. Інші потенційні постачальники вимагали 100% передоплати. До того ж в умовах ходу судна протягом 30 днів трейдер узяв на себе всі страхові ризики, що також є дуже серйозним плюсом у таких угодах. 14 серпня підписання контракту схвалили на нараді під головуванням міністра енергетики та вугільної промисловості Юрія Продана.

На перший погляд, особливо на погляд нефахівця, контракт із ПАР виглядає невигідним і навіть сумнівним. Вартість українського вугілля, згідно з діючими договорами, дорівнює 850 грн/т (базова калорійність 5500 ккал/кг). Із витратами на транспортування його підсумкова вартість на електростанціях становить близько 920 грн. Умови розрахунків: 90% передоплата й 10% по факту. Вартість російського вугілля - 80 дол. (6000 ккал/кг). З урахуванням витрат на транспортування від кордону й до ТЕС - 83,5 дол. При цьому "Центренерго" здійснює 30% передоплати. Остаточний розрахунок проводиться за фактом поставки вугілля на станцію.

Враховуючи витрати на навантаження-розвантаження судна, транспортування, зберігання й норми втрат, вартість вугілля з ПАР на ТЕС становить 110–
112 дол./т. Однак не все так просто. Об'єктивну ціну на вугілля з ПАР не можна прямо порівняти з ціною українського або російського вугілля. Звичайно, воно буде дорожчим через транспортування, перевантаження в портах тощо. Росія справді може надавати потрібне Україні вугілля трохи дешевше, ніж ПАР. Але позбавитися російської залежності саме й було завданням Кабміну, яке виконали з мінімальними втратами в ціні та якості.

Деякі енергетичні експерти впевнені, що вугілля з ПАР низької якості. Для того щоб одержати певну теплотворність у топках електростанцій, треба використовувати дорогий імпортний мазут або газ, стверджують вони. В "Укрінтеренерго" погоджуються, що якість африканського вугілля середня. Ба більше, у процесі транспортування вугілля може "втрачати якість": калорійність знижується через підвищення рівня вологості. Однак у компанії вважають таку якість достатньою для роботи українських ТЕС.

Ми не знайдемо стовідсоткової відповідності нашому антрациту в інших імпортованих видів вугілля. Але вугілля з ПАР найближче до нього. Нині ми не можемо використовувати винятково систему бізнес-координат у виборі постачальника. Нам слід підстраховуватися на той випадок, якщо поставки з Росії повністю припиняться. Адже фактично наші країни перебувають у стані війни.

Перша партія вугілля (80 тис. т), що надійшла з ПАР, справді була порівняно низької якості - вугілля відволожилося, і його калорійність упала. Наступні судна вже доставляли вугілля з відповідною калорійністю - 5500 ккал/кг.

Тому спочатку наші ТЕС змішували південноафриканське вугілля з російським у співвідношенні 30:70%. Потім перейшли на співвідношення 1:1, зрештою, 70% на 30%. Проблеми з неповним вигорянням шлаків, якої боялися фахівці, при цьому не виникло - стало остаточно зрозуміло, що Україна може спокійно використовувати африканське паливо.

Однак нині постачальник із ПАР через пильну увагу з боку Генпрокуратури вже відмовляється підписувати нову угоду на поставки вугілля в Україну. Трейдерові зараз доводиться вирішувати дуже складні репутаційні питання з банком, зі своїми партнерами, інституціями... Для компаній, які займаються міжнародною торгівлею, репутація важливіша за прибутки.

У результаті одне судно з афровугіллям досі перебуває в Чорному морі, кримінальна справа не дозволяє "Укрінтеренерго" його забрати. Зате виграв Р.Ахметов: ДТЕК купила все "непридатне" вугілля з четвертого судна. Тим більше що ситуація дало змогу ДТЕК максимально збити ціну.

Російський слід

Тим часом на ринку вже з'явилися гравці, що бажають зайняти місце Steel Mont. На адресу "Центренерго" прийшла пропозиція від компанії Neocar contracts limited (Кіпр) на поставки вугілля російського походження загальним обсягом у 900 тис. т за ціною 86 дол. і при базовій калорійності 5300 ккал/кг, або 93,5 дол. з урахуванням транспортування до ТЕС. Умови розрахунків - 90% передоплати й 10% за фактом поставки.

Кіпрську компанію деякі ЗМІ пов'язують з іменем Сергія Кузяри. За президентства Януковича він був радником міністра енергетики та вугільної промисловості Едуарда Ставицького. "Форбс" включав його до топ-менеджерів бізнес-імперії Олександра Януковича.

Експерти вважають, що під виглядом російського вугілля Україні можуть продавати вугілля з окупованого Донбасу. Тут є інтерес вугільного лобі, яке традиційно орієнтоване на Донбас і Росію. Україні зараз намагаються довести, що вугілля слід купувати винятково в РФ і бандформувань на Донбасі. А кримінальні справи розчищають шлях для антидержавної схеми купівлі вугілля в сепаратистів. РФ хоче, щоб Україна годувала проросійських бандитів і платила за патрони, якими вони стрілятимуть в українців.

Без вини винуватий

Бентежить не так непатріотичність українських прокурорів, як їхня готовність виконати будь-яке розпорядження вищих інстанцій, а ще та незвичайна легкість, з якою вони домагаються потрібних результатів. Адже результат цієї історії простий і абсурдний водночас. Державний менеджер досить високого рангу оперативно й грамотно виконав конкретне доручення глави уряду і був за це обвинувачений молодшим радником юстиції в "злочинному намірі по здійсненню розтрати в особливо великих розмірах коштів підприємства в інтересах третіх осіб".

При цьому склад інкримінованого Володимиру Зіневичу злочину - розтрати державних грошей у сумі 385064306,8 грн, наскільки можна зрозуміти думку автора повідомлення про підозру, полягає в закупівлі в ПАР вугілля, "свідомо непридатного до використання на теплоелектростанціях ВАТ "Центренерго", і в тому, що він здійснив цю закупівлю, знаючи, що використання вугілля походженням із ПАР може створити небезпеку виходу з ладу обладнання ТЕС.

Головним же (і єдиним) доказом непридатності для використання на ТЕС "Центренерго" вугілля, поставленого в Україну за договором із Steel Mont, є експертний висновок Інституту вугільних енерготехнологій НАН України від 21 листопада 2014 р. Однак, якщо уважно прочитати висновок експерта, то він якраз повністю спростовує не тільки твердження прокурора про підозру щодо непридатності вугілля з ПАР для використання на ТЕС "Центренерго", а й припущення, що використання вугілля з ПАР може створити небезпеку виходу з ладу обладнання ТЕС.

Згідно з експертним висновком, вугілля ПАР є хоч і непроектним, але загалом придатним для застосування на ТЕС, які спалюють антрацит і пісне вугілля, самостійно або в суміші з більш калорійним вугіллям. Використання такого вугілля та вугільних сумішей можливе й уже підтверджене позитивними проміжними результатами іспитового спалювання на Зміївській і Трипільській ТЕС.

"Прокурор виключив зі свого дослідження значущі для правильної правової оцінки неспростовні факти, - стверджують адвокати Н.Сусликова й В.Петруненко, - наприклад про те, що шість котлів блоків 200 і
300 МВт Зміївської та Трипільської ТЕС переведено в режим випробувань або на спалювання вугілля ПАР із судна MBA Future, або на спалювання суміші вугілля ПАР із судна Scotian Express з висококалорійним кузнецьким вугіллям марки П у співвідношенні 1:1. При цьому обладнання працює в штатному режимі безпечної експлуатації, що відповідає пісному донецькому вугіллю. Приховавши вагомі факти, орган слідства не лише порушив вимоги закону про повне й безстороннє розслідування всіх обставин справи, а й вчинив дії, що граничать із фальсифікацією доказів обвинувачення".

Насправді станом на 3 грудня 2014 р. на теплоелектростанції відвантажено 230,294 тис. т південноафриканського вугілля, яке успішно спожили державні ТЕС, а вироблену електричну енергію вже передано споживачам.

Якість імпортного вугілля, яке прокуратура завзято називає "непридатним", підтверджено сертифікатами міжнародних лабораторій "Інколаб" і експертними висновками ДП "Український державний науково-дослідний вуглехімічний інститут", який розробив технічні умови його використання на обладнанні вітчизняних теплоелектростанцій. Не надходило в "Укрінтеренерго" претензій про неможливість використовувати вугілля на вітчизняних ТЕС і від самих енергетиків.

Зате в результаті відкриття Генпрокуратурою кримінального провадження виконання імпортного контракту заблоковане, а "Укрінтеренерго" поставлено на межу банкрутства.

Платежі за четверте й п'яте судна фактично зірвано, і продавець вугілля оголосив дефолт "Укрінтеренерго" за зазначеними судновими партіями. П'ята суднова партія вугілля мала прибути в Україну 13–14 грудня, а шоста - 22–23 грудня, але ВАТ "Центренерго" не підписує додаткової угоди на купівлю цього вугілля. У зв'язку з дефолтом по четвертій і п'ятій суднових партіях імпортер може пред'явити "Укрінтеренерго" вимогу про компенсацію збитків у розмірі 10% від вартості неоплаченого вугілля й вимушеного простою судна в порту (близько 15 тис. дол. на добу).

Зрозуміло, навіть за такі відчутні збитки й ризики держави прокурор жодної відповідальності не понесе. Так само, як жодної відповідальності не передбачено перед несправедливо й поспішно обвинуваченими. Можливо, саме з цього й слід розпочати судово-правову реформу. Адже прокурори йдуть, а традиції й ментальність залишаються.