Ілюзія власності - Енергоринок - dt.ua

Ілюзія власності

29 травня, 2015, 00:00 Роздрукувати Випуск №19, 29 травня-5 червня

Що більше власник стикається з дійсністю, то більше нерухома власність у багатоквартирному будинку, яка попервах здається йому непорушною, стає ілюзорною, бо навіть викуплена в держави за грубі гроші, а не безоплатно приватизована, нотаріально оформлена і зареєстрована, вона так і залишається по суті комунальною, не знятою з балансу комунальних підприємств і не виведеною з їхнього бухгалтерського обліку.

Спіноза вважав, що "мета держави — свобода". Ленін вважав, що "держава — це апарат насильства" панівного класу над поневоленим, гнобителя над гнобленим.

Якщо в цю умовну систему координат ввести для перевірки той чи інший закон, то за його наближенням до того чи іншого полюсу можна встановити не тільки напрямок, в якому рухається держава, — до свободи чи від неї, не тільки хто над ким прагне панувати, а й те, в чиїх руках опинилася держава і кому вона в цю мить служить чи то як царство свободи, чи то як апарат насильства. Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", прийнятий 15 травня ц.р., але ще не підписаний ні головою Верховної Ради України, ні президентом України, наочне тому підтвердження.

Пунктом 1 розділу 9 Коаліційної угоди (КУ) передбачалося розробити і прийняти закон про "надання власникам житла механізмів для ефективного управління та забезпечення житла якісними послугами". Мета була зрозуміла і цілком відповідала сподіванням суспільства. Бо в умовах перехідної економіки власникам приватного житлового фонду все ще доводилося з неабиякою напругою здійснювати свої права в умовах колишньої несвободи, яка була і залишається живучим пережитком минулого.

Що більше власник стикається з дійсністю, то більше нерухома власність у багатоквартирному будинку, яка попервах здається йому непорушною, стає ілюзорною, бо навіть викуплена в держави за грубі гроші, а не безоплатно приватизована, нотаріально оформлена і зареєстрована, вона так і залишається по суті комунальною, не знятою з балансу комунальних підприємств і не виведеною з їхнього бухгалтерського обліку. Власнику вона видається приватною, а державі і комунальникам, судячи з їхніх дій, — ні. Вони й далі утримують її на своєму балансі та відображають у бухгалтерському обліку. Їм байдуже, хто назветься власником, аби справно платив їм комірне, яке більше скидається на данину, ніж на плату за реально надані й отримані послуги. Бо така недооформлена приватна власність в Україні — це ілюзія самого власника.

Щоб покінчити з таким двоїстим становищем, залишалося тільки зробити власника реальним, а не номінальним господарем нерухомого майна. Для цього треба було виконати дві умови: держава мала передати власникам квартир разом із допоміжними приміщеннями відремонтований будинок або кошти на його ремонт, у відповідь на це власники квартир мали взяти на себе тягар утримання власності, після чого можна було перейти і до реформування ринку житлово-комунальних послуг на умовах ринкової економіки. Держава усіляко заохочувала власників до створення об'єднань співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ), щоб передати їм приватизований житловий фонд на баланс, завершити цим приватизацію та виключити приватний житловий фонд з балансу суб'єктів комунальної сфери економіки, правомочності яких поширюються винятково на об'єкти комунальної форми власності.

Тому задекларований у пункті 1 розділу 9 КУ намір допомогти суспільству власників здійснити цей перехід звучав і актуально, і багатообіцяюче. Хотілося вірити, що варто виконати намічене, і все, нарешті, стане і в нас, як у людей.

Власники квартир ніколи не були проти того, щоб забрати будинки, але очікували від держави виконання зобов'язань, які та декларує, а виконувати відмовляється, посилаючись то на фінансову скруту, то на брак політичної волі. Тому ті, хто зважився на створення ОСББ, опинилися в непростому становищі. І їхній приклад лише відлякує інших. Після всього, що накоїли в житловому фонді країни, самоорганізація власників шляхом створення ОСББ загальмувалася. І тому остаточний перехід прав власності на багатоквартирні будинки на півдорозі завмер.

Щоб вийти з патової ситуації, держава вирішила покінчити з двозначністю становища, в односторонньому порядку пішовши і на порушення діючих законів, і на відмову від своїх зобов'язань. Так замість закону "Про надання власникам житла механізмів для ефективного управління та забезпечення житла якісними послугами" і з'явився на світ законопроект Кабміну №1565 "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (надалі ЗП №1565), яким держава, замість вирішити створені нею проблеми, перекладає їх розв'язання на власників квартир.

Метод простий: хто не хоче створювати ОСББ без виконання зобов'язань на умовах держави, тому держава призначає приватну управляючу компанію. А сама виходить з гри, не питаючи на те згоди в тих, кого залишає, не виконавши перед ними зобов'язань і не повернувши допоміжних приміщень.

Порочність такого принципу для держави, мета якої — верховенство права і свобода, очевидна. Бо втручання держави у питання, що мають вирішуватися через самоорганізацію співвласників, як і поєднання права й дискримінації та законно набутого й краденого майна, неприпустиме. Однак Кабінет міністрів України як суб'єкт права законодавчої ініціативи спробував у ЗП №1565 поєднати непоєднуване. І вийшов продукт, після якого права власності у багатоквартирному будинку стали ще більшою ілюзією, ніж були до того.

Останнє слово залишалося за Верховною Радою України. Однак коли це слово було сказане, від коаліційних сподівань нічого не залишилося. У п'ятницю, 14 травня 2015 р., як повідомляло DT.UA, замість очікуваного "надання власникам житла механізмів для ефективного управління та забезпечення житла якісними послугами" український парламент прийняв Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку". А вже у понеділок, 18 травня, проти цього закону протестували три десятки голів ЖБК і ОСББ м. Києва. Не чекаючи, коли цей "закон" подадуть на підпис П.Порошенку, вони прийшли до адміністрації президента, щоб висловити свій протест і, поки не пізно, просити гаранта Конституції накласти на нього вето.

Заміна ЗП №1565 механізму прийняття рішення при здійсненні права власності у багатоквартирному будинку консенсусом за принципом "один об'єкт власності — один голос" на голосування квадратними метрами загальної площі, якою володіють власники, зрівняння у правах власників житлового і нежитлового фондів, фактичне узаконення в правах з власниками квартир і допоміжних приміщень рейдерів допоміжних приміщень та запровадження права місцевої влади призначати співвласниками багатоквартирних будинків, де не створені ОСББ, приватні управляючі компанії настільки обмежили реальні права пересічних власників квартир, що ті перетворилися на ілюзію. А й без того непросте становище голів ОСББ і ЖБК, які відчувають на собі зростаючий тиск з боку охочих захопити під свій контроль приватний житловий фонд з метою його визиску й перерозподілу в ньому власності, після ухвалення ЗП №1565 депутатами Верховної Ради ускладнилося ще більше. Тому вони висловлюють застереження, що в разі, якщо президент підпише прийнятий закон і той набуде чинності, то в ОСББ і ЖБК різко зросте загроза внутрішніх переворотів і знизиться рівень особистої безпеки голів, шестеро з яких уже вбито, а також спроститься можливість свідомого доведення ЖБК і ОСББ до банкрутства з метою заволодіння їхнім майном.

Вони вважають, що сяк-так ЗП №1565 зможе діяти хіба що в нових приватних багатоквартирних будинках як цілісних майнових комплексах, що не потребують особливих витрат на підтримку свого технічного стану і не мають проблем із допоміжними приміщеннями. А для інших цей закон тільки створить нові проблеми. 

Бажання держави не відновлювати порушених правовідносин, а одним махом звільнитися з допомогою суперечливого законодавчого акта від усіх зобов'язань переважило й етичні норми, і вимогу бодай елементарно дотримуватися законів. Законотворець вирішив за будь-яку ціну звільнити державу від тягаря утримання приватизованого житлового фонду, і тому порушення законів, прав власників і зобов'язань держави його не зупиняло. Вимоги тих голів ОСББ, ЖБК та органів самоорганізації населення, які входили до складу робочої групи з опрацювання ЗП №1565 і вимагали привести його у відповідність з Конституцією та законами України, не були враховані. Це може свідчити тільки про те, що ціна питання насправді така висока, що Кабміну і Верховній Раді України простіше змінити Конституцію і закони України, які були ними порушені, ніж привести у відповідність із ними свій законопроект. І вони цього навіть не приховують.

Як сказала на засіданні робочої групи 14 квітня ц.р. А.Бабак, заступник голови комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунальних послуг, ЗП №1565 прийматиметься не за результатами його перевірки на відповідність Конституції та законам України, а за результатами голосування: як більшість проголосує, так і буде. Більшість — у коаліції. Тому й дискусія з цього приводу недоречна. Саме через цей порочний механізм прийняття законів більшістю без їх перевірки на відповідність Конституції та законам України беззаконня і стає в Україні законом. От тільки чи можна після цього вважати Україну дійсно правовою державою, в якій панує верховенство права і мета якої —
свобода, якщо в ній насправді панує не право, а сваволя ситуативної більшості?!

На реєстрацію у Верховній Раді України 22 грудня 2014 р. ідо профільного комітету з питань будівництва, містобудування та житлово-комунального господарства 23 грудня 2014 р. проект №1565 зовсім не випадково подавався без негативного висновку Головного науково-експертного управління апарату ВРУ. Навіщо він, коли все вирішується не законами, а більшістю?

Зазначений законопроект не подавався на розгляд і до комітету ВРУ з питань правової політики та правосуддя, не кажучи вже про інші комітети, а Інститут законодавства ВРУ офіційно документально підтвердив (інформаційний лист №22/297-1-20 від
22 травня 2015 р.), що не має повноважень "забезпечувати контроль нормотворчої діяльності Ради"! То хто ж її в такому разі забезпечує? І навіщо тоді сам Інститут законодавства ВРУ, якщо він не має повноважень забезпечувати контроль нормотворчої діяльності Ради?!

Здивував і комітет ВРУ з питань європейської інтеграції. Інформаційним листом №04-17/18-419(127813) від
25 травня 2015 р. він офіційно повідомив, що, отримавши на розгляд ЗП №1565, того ж таки дня прийняв рішення, що "даний законопроект не відноситься до пріоритетних сфер адаптації законодавства України до законодавства ЄС".

А як за такої нормотворчості бути з правом? На нього можна вже не зважати? Бо право в Україні — це така сама ілюзія, як і право власності та сама власність, і навіть свобода. Бо сьогодні вони є, а завтра випадкова більшість, яка і є закон, візьме їх і скасує. То куди в такому разі прямує Держава Україна: у напрямку, вказаному Спінозою чи Леніним, який теж був більшовиком?

На прикладі одного тільки проходження ЗП №1565 можна зробити висновки про те, що правової держави, мета якої — свобода, а власність — непорушна, в нас іще немає, а закони не є продуктом суспільного договору. Що ж до ЗП №1565 "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", то це просте перекладання проблем, створених державним безладом, на пересічного власника, якого заморочили ілюзією власності.

І тому голови ОСББ і ЖБК, які вийшли 18 травня ц.р. із протестом і подали гаранту Конституції своє звернення, сподіваються, що президент виявить державницьку далекоглядність, накладе на ЗУ "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" вето і не підписуватиме законів, які тільки погіршують і без того складне становище власників.

У державі, мета якої — свобода, закони мають писатися за участі тих, кому їх потім і виконувати.

P.S. На час верстки цього матеріалу голова Верховної Ради Гройсман ще не підписав ЗП №1565, і на підпис президенту України він іще не надійшов.

Інформаційна довідка

Упродовж 2010–2014 рр. на аналогічний за змістом законопроект Мінрегіонбуду України №8474 на вимогу громадськості вже було накладено вето президента України, а аналогічні за змістом законопроект Мінрегіонбуду України №11264 і законопроект групи депутатів VII скликання №3793 було відкликано через їхню вразливість з огляду на закони, вимог яких вони не задовольняли. Аналогічний за змістом законопроект (реєстр. №3793 від 19 грудня 2013 р.), внесений народними депутатами України (VII скликання) В.Сальдо, С.Брайком, Є.Карташовим, Ю.Любоненком і В.Мисиком, було відкликано авторами після Революції Гідності (25 березня 2014 р.) через негативний висновок Головного науково-експертного управління апарату ВР України та зауваження Інституту законодавства ВРУ, Антимонопольного комітету України, Міністерства юстиції України, Інституту держави і права ім. В.Корецького НАН України, НДІ приватного права ім. Ф.Бурчака Національної академії правових наук України.

Після неодноразових невдалих спроб протягнути попередні варіанти одного й того самого "закону" Мінрегіонбуд України замовив реанімувати його під новою назвою "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" іноземній компанії IFS, виступивши з пропозиціями про внесення відповідних змін у ті статті Цивільного і Земельного кодексів та інших законів України, яким цей законопроект суперечитиме.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво