Газовий лабіринт: вийти не можна здати

На що розраховували "подавальники" від імені Кабміну законопроекту №2937 від 26 квітня 2013 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою реформування Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", достеменно невідомо. Можливо, на те, що попереду були "довгі вихідні" і всі забудуть про законопроект, зареєстрований "під завісу".

Не забули. Тим більше що чітку і грамотну оцінку законопроекту спочатку надало науково-експертне управління парламенту.

DT.UA і деякі інші ЗМІ також, за підтримки експертів, дали комплексну і точну оцінку (у тому числі юридичну) законопроекту про приватизацію/оренду української газотранспортної системи (ГТС).

Хоча формально в законопроекті про це майже не йдеться. Адже проект закону №2937 подано "з метою реформування Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Це нагальна потреба, це перепустка в Євроенергоспівтовариство, це цивілізований енергоринок. Хто з цим у принципі стане сперечатися? В принципі - навряд чи хтось. А за формою і змістом (їх відповідністю) навіть партійна більшість регіоналів, щоправда, через три тижні після реєстрації законопроекту, засумнівалася в його законокоректності. Словом, 21 травня голосувати його у Верховній Раді не ризикнули. Занадто "багатовекторним" вийшов урядовий законопроект, і який із закладених у ньому векторів виявиться визначальним, навряд чи відомо навіть авторам документа. То за що ж тоді, власне, пропонується голосувати депутатам?

Впадає в око те, що законопроект №2937 сформульовано так, щоб охопити всі можливі варіанти і дати Кабміну повноваження прийняти те рішення і вибрати той варіант, які він вважатиме за потрібні. З цього може випливати, що:

- остаточне рішення, як вчинити із ГТС, ще не прийнято;

- можливо, це демонстрація намірів ("наживка") для РФ і "Газпрому" з натяком на продовження діалогу;

- можливо також, це страхувальний варіант на той випадок, якщо парламент виявиться заблокованим (тому всі можливі варіанти рішень потрібно заздалегідь замкнути лише на уряді).

Юрист-міжнародник Олександр МАЛИНОВСЬКИЙ так прокоментував для DT.UA законопроект №2937:

1. У статті 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт" чітко зафіксовано, що реорганізація "Нафтогазу" і його дочірніх компаній можлива лише з метою виконання Україною зобов'язань перед Європейським Енергетичним співтовариством. Ця теза не зачіпається законопроектом №2937 і визначає євроінтеграційний вектор реформування газового сектора України.

2. Україна взяла на себе міжнародно-правові зобов'язання щодо імплементації в національне законодавство Другої і Третьої газових директив ЄС. Тому будь-який подальший сценарій українських газових реформ має здійснюватися в європейському правовому полі. При цьому і Конституція України, і міжнародне право (Віденська конвенція про право міжнародних договорів) не дозволяють Україні взяти на себе нові міжнародно-правові зобов'язання (наприклад, у результаті укладення міжнародного договору з російською стороною), які йшли б у розріз із уже діючими угодами між Україною та ЄС.

3. Нині реалізуються проекти, що фінансуються ЄС і Світовим банком, з розробки (у тісній співпраці з українським Міненерго і "Нафтогазом") документальної бази для виконання Україною зобов'язань перед Європейським Енергетичним співтовариством.

4. Інтеграція України в газовий ринок ЄС не виключає можливості співпраці з "Газпромом", у тому числі і в питаннях використання української ГТС. Існують різні варіанти українсько-російської співпраці в газовому секторі на основі європейських правових принципів. Головне - щоб у обох сторін було бажання і готовність до взаємовигідної (не на словах, а на ділі) співпраці.

З коментаря експерта випливає, що євроінтеграційні рамки подальших реформ у газовому секторі України зафіксовані чітко і міцно як у законодавстві України, так і в її міжнародно-правових договорах. Законопроект № 2937 вийти за ці рамки не може. Але тоді до чого вся ця законодавча метушня? Чи все це - дим в очі? Підміна понять? Наприклад, прагнення використати тезу про виконання зобов'язань перед Євроенергоспівтовариством із тим, щоб передати активи ГТС і управління системою (а заодно й інші активи, наприклад, у нафтовому секторі) під контроль потрібних і "правильних" компаній.

Розвіяти ці та інші висловлені обґрунтовані сумніви можна дуже просто - відкласти в бік абстрактний законопроект №2937 і розглянути ті проекти нормативних актів про реформування газового сектора України, які незабаром мають бути підготовлені експертами ЄС і Світового банку разом із представниками Міненерговугільпрому України і "Нафтогазу". А вже потім, здійснивши синергію найбільш прийнятних для України ідей і варіантів, належно підготувати справді національно орієнтований законопроект.

З міфічного Лабіринту вихід було знайдено, завдяки нитці Аріадни. Але спочатку нитки також були переплетені у клубок…