Фокус з газом і теплом

Діючі тарифи на теплову енергію практично по всіх областях були затверджені протягом січня-березня 2011 р. і є соціально зумовленими, проте економічно не обґрунтованими. За даними Мінрегіонбуду, станом на 1 серпня поточного року тарифи на тепло для населення у більшості регіонів покривають лише 60–75% від їхньої фактичної собівартості.

У свою чергу, теплопостачальні підприємства переносять ці збитки на розрахунки з постачальниками енергоносіїв, що, на переконання Міненерговугільпрому, "ставить під загрозу забезпечення енергетичної безпеки України".

Відшкодування різниці у тарифах підприємствам теплоенергетики створює величезну діру в бюджеті, яку латати особливо нічим. Вихід один: піднімати тарифи на тепло до рівня економічно обґрунтованих, як це, до речі, і передбачено оновленою Енергетичною стратегією України на період до 2030 р. Цього ж вимагає і Міжнародний валютний фонд. Проте такий варіант для діючого уряду не є прийнятним, адже призведе до значного підвищення комунальних платежів, що викличе неабияке суспільне невдоволення. І це напередодні президентської виборчої кампанії! Таке рішення не перекриється жодними соціальними ініціативами, хоч би якими результативними вони були.

Перебуваючи у такій безвихідній ситуації, Міненерго зважується на великий, досі небачений в Україні експеримент, який дуже схожий на гарний фокус.

"Каждый фокус состоит из трех частей или действий. Первая часть называется "наживка". Фокусник показывает вам самый обычный предмет… возможно, даже просит проверить, убедиться, что он реальный, не эфемерный, самый обычный, но, разумеется, это, скорее всего, не так…"

З к/ф Кристофера Нолана "Престиж", 2006 р.

"Наживка"

20 серпня 2013 р. на сайті Міністерства енергетики та вугільної промисловості України було розміщено проект закону "Про проведення експерименту у сфері теплопостачання на базі дочірньої компанії "Газ України".

У пояснювальній записці до законопроекту зазначено, що ДК "Газ України" досконало вивчила питання забезпечення тепловою енергією споживачів і вважає, що підприємства теплоенергетики повинні надавати свої послуги за економічно обґрунтованими тарифами. Але різницю між встановленим та економічно обґрунтованим тарифом буде перекладено не на споживачів, а на ДК "Газ України". На переконання урядовців, це є "єдиним вірним шляхом вирішення проблеми збитковості підприємств теплоенергетики та забезпечення 100% розрахунків за енергоносії".

Як же це можливо? Яким чином ДК "Газ України" зможе акумулювати в себе борги і за рахунок чого їх перекриватиме? Насправді все просто: нічого нізвідки не береться (це про гроші) і нікуди не зникає (це про борги), лише змінюється система обігу коштів, які споживачі сплачують за поставки тепла. Для того, щоб зрозуміти цей фокус, спробуємо заглибитися у суть експерименту.

"…Второе действие называется "превращение". Фокусник берет этот самый обычный предмет и делает с ним что-то необычное. В этот момент вы начинаете искать разгадку, но не находите, потому что не особенно стараетесь. Вы не хотите ее знать. Вы хотите быть обманутым…"

З к/ф К.Нолана
"Престиж", 2006 р.

"Перетворення"

Даним законопроектом пропонується створити мегаструктуру - єдиного постачальника теплової енергії, який поставляє природний газ підприємствам теплоенергетики та забезпечує тепловою енергією, виробленою з природного газу, всі категорії споживачів. Цим суб'єктом господарювання стане ДК "Газ України". Таким чином, "Газ України" із постачальника природного та зрідженого газу перетворюється на постачальника тепла.

Власне, сам термін "теплопостачання" для потреб цього законопроекту змінюється: тепер це означає господарську діяльність єдиного постачальника теплової енергії.

Отже, замість простого розподілу газу серед усіх підприємств теплоенергетики "Газ України" тепер має здійснювати низку послідовних операцій:

1. Укладати договори з усіма учасниками експерименту, а це всі підприємства теплоенергетики, що використовують для виробництва теплової енергії природний газ. У цих договорах визначається обсяг необхідного кожному з учасників газу.

2. Отримувати від НАК "Нафтогаз України" визначений на основі договорів з учасниками експерименту обсяг газу. Цікава деталь: розробники законопроекту передбачили, що "Нафтогаз" зобов'язаний забезпечити ДК "Газ України" заявленими обсягами палива, врахували варіант, за якого необхідного обсягу блакитного палива у "Нафтогазу" може не виявитися, а тому дозволили в таких випадках купувати газ у інших власників.

3. Поставляти отриманий газ виключно для теплогенеруючих організацій за "економічно обґрунтованими" цінами, які встановлює національна комісія - регулятор у сфері енергетики (НКРЕ).

4. Купувати у теплогенеруючих підприємств увесь обсяг виробленої теплової енергії, який передає теплопостачальним підприємствам на підставі типового договору, затвердженого національною комісією - регулятором у сфері комунальних послуг. Вартість переданої теплової енергії в розрахунку на 1 Гкал відповідає рівню тарифу, встановленого НКРЕ.

5. Порядок розрахунків між усіма учасниками експерименту має розробити Кабінет міністрів України.

Виникає логічне запитання: чому теплогенеруючі підприємства не можуть передавати вироблене тепло далі по ланцюжку до споживача самостійно, а мають вдаватися до посередництва "Газу України"? І як "Газ України" перетворює значно вищу вартість теплової енергії в таку, що відповідає встановленим "соціально зумовленим" тарифам? От у цьому і полягає весь фокус.

"…Но вы не торопитесь хлопать, потому что заставить предмет исчезнуть - это еще не все, его следует вернуть. Вот зачем нужна третья часть номера, самая сложная часть, которую мы называем "престиж".

З к/ф К.Нолана
"Престиж", 2006 р.

"Престиж"

Справа в тому, що згідно із запропонованим законопроектом, пересічні споживачі тепла, як юридичні, так і фізичні особи, мають сплачувати за послуги не теплопостачальним організаціям, а безпосередньо єдиному постачальнику теплової енергії - ДК "Газ України". Для цього єдиний постачальник теплової енергії відкриває в установах уповноваженого банку поточні рахунки, які доводяться до відома всіх учасників цього експерименту шляхом опублікування в офіційному друкованому виданні Кабміну. Теплопостачальні організації повинні протягом десяти робочих днів поінформувати про ці рахунки всіх виконавців і споживачів. При цьому оплата споживачем послуг на спеціалізовані поточні рахунки є обов'язковою умовою постачання тепла. Якщо ж споживач, не дай Боже, заплатить на інші рахунки, то отримувачі цих коштів повинні повернути їх споживачу у триденний термін з моменту їх одержання. Неповернення таких коштів визнається правопорушенням і передбачає санкцію - вилучення сплаченої суми до державного бюджету України. При цьому повернення аналогічної суми коштів споживачу є обов'язковим.

Та й це не все: відкриті поточні рахунки в установах уповноваженого банку матимуть спеціальний режим використання. По-перше, уповноважений банк отримає право на договірне списання (перерахування) коштів із цих рахунків за всім ланцюжком генерації та постачання тепла згідно з алгоритмом розподілу коштів, визначеним власником рахунків. По-друге, кошти з цих рахунків не можуть бути стягнені за зобов'язаннями підприємств теплоенергетики - учасників експерименту. Операції по рахунках навіть не підлягають призупиненню.

Отже, в теорії законотворців схема виглядає таким чином: споживач сплачує кошти за отримане тепло безпосередньо ДК "Газ України" на спеціальні рахунки, звідки вони, без затримок і вилучень, перераховуються теплопостачальним, теплотранспортуючим і теплогенеруючим організаціям.

Зважаючи на різницю між реальною вартістю теплової енергії та встановленими тарифами, згідно з якими і здійснюють оплату споживачі, "Газ України" отримує невеликі залишки коштів (у кращому випадку) або й не отримує нічого. Тобто, як і передбачалося, усі збитки галузі лягають на єдину визначену структуру.

"Фокус - номер, що демонструє незрозумілі з точки зору глядача ефекти, "чудеса".

Визначення з Вікіпедії

Незрозумілі ефекти

Виникає запитання: звідки "Газ України" візьме кошти на придбання чергової "порції" газу? Законопроект передбачає, що різницю в тарифах єдиному постачальнику теплової енергії мають відшкодувати з державного бюджету. Але в чому ж тоді фокус? Адже проблема бюджетної дірки, яку нічим латати, залишається невирішеною. Хоча законопроектом передбачено, що НАК "Нафтогаз України" зобов'язана забезпечити свою дочірню компанію "Газ України" необхідними обсягами природного газу. Отже, бюджетна дірка переміщується в бюджет "Нафтогазу", який і так перебуває у надзвичайно складному фінансовому становищі. Проте в такий спосіб навантаження з держбюджету знято, а подальша доля "Нафтогазу" - це тема окремого дослідження.

Подивімося на проблему з іншого боку. У пояснювальній записці до законопроекту зазначено, що метою його прийняття є забезпечення беззбитковості підприємств теплоенергетики, повноти розрахунків за енергоносії, стимулювання надходження інвестицій на модернізацію основних фондів підприємств теплоенергетики, зменшення обсягів використання природного газу через зменшення обсягів споживання теплової енергії за рахунок модернізації основних засобів теплогенеруючих і теплотранспортуючих організацій.

Беззбитковість - можливо. Але як цей фоку… вибачте, експеримент вплине на повноту розрахунків? А стимулювання надходження інвестицій - це взагалі, кажучи словами Путіна, "дурь несусветная". Спробуйте привабити інвестора вкласти гроші в підприємство, яке працює зі споживачами через посередників і не отримує від них коштів за надані послуги, а чекає надходження своєї частки від уповноваженого банку, рахунки якого захищені від будь-яких блокувань чи стягнень. Та й для чого, зрештою, модернізуватися, якщо всі витрати і так національним регулятором буде закладено в тариф як "економічно обґрунтовані"? У чому стимул?

Так і хочеться підвести риску і зробити висновок про те, що експеримент є завідомо провальним. Проте не варто поспішати - фокус може полягати зовсім в іншому. Все залежить від того, що є "престижем" з точки зору його розробників. Адже тільки концентрація всіх платежів за тепло на рахунках одного банку, та ще і з таким спеціальним статусом - це вже стає справою, що варта заходу.

А тепер помножте це на повний контроль над усіма розрахунками у галузі теплопостачання. Причому банк проводить ці розрахунки навіть без участі власника рахунків - ДК "Газ України" визначає лише алгоритм їх здійснення. Платежі від споживачів надходитимуть хаотично, бо в різних областях встановлено різні тарифи. Так, у Полтаві, Запоріжжі, Чернігові, Сімферополі та Києві за опалення сплачують за єдиним тарифом. Дніпропетровськ, Донецьк, Кіровоград, Херсон і Рівне мають сезонний тариф. Решта обласних центрів - двоставковий тариф.

Таке різноманіття тарифів, помножене на несистемність надходження платежів від споживачів, створює ситуацію, коли банк сам обиратиме, якому з підприємств теплоенергетики перераховувати кошти в першу чергу. І, звичайно, все в рамках заданого алгоритму.

У такому разі мегаструктурою насправді стає не єдиний постачальник теплової енергії, а уповноважений банк, який обирається "Газом України" за погодженням з Кабінетом міністрів (останній погоджує та публікує перелік рахунків зі спецрежимом використання). Банк стає єдиним джерелом надходження коштів для усіх підприємств теплоенергетики, що використовують газ, від його дій фактично залежить доля кожного з них.

У зв'язку з цим варто згадати оновлену Енергетичну стратегію України на період до 2030 р., ухвалену на засіданні Кабміну 24 липня 2013 р., згідно з якою всі підприємства галузі теплопостачання мають бути приватизовані вже до кінця наступного року. Отримати повний контроль над усіма фінансовими потоками у галузі теплоенергетики в період тотальної приватизації - от у чому може полягати справжня мета пропонованих перетворень. А порятунок галузі, фінансове оздоровлення підприємств і стимулювання своєчасних розрахунків - це все про людське око. Адже фокус - це незрозумілі ефекти лише для глядача, а його розробникам він приносить "чудесні" результати.