Датський хрест для Газпрому - Енергоринок - dt.ua

Датський хрест для "Газпрому"

8 липня, 11:35 Роздрукувати

Реальними противниками Nord Stream-2 стали Польща і... досить несподівано — Данія.

© nord-stream2.com

"Північний потік-2" — ідея, близька до геніальної. Він розколює Європу за кумедні гроші: кілька мільярдів євро — не та сума, що вразить економіку будь-якої нормальної країни. Але розповіді про святість загальноєвропейських інтересів і цінностей при зіткненні з реальністю добряче зблякли.

Проект однозначно вигідний Німеччині, яка отримує пряму трубу і задешево (десяті частки відсотка від її ВВП) стає найбільшим газовим хабом Європи. Тому Берлін потужно і неухильно просуває російський проект, заручившись уже і підтримкою союзників. "Північний потік-2" (Nord Stream-2, NS-2) публічно підтримує Австрія, трохи менш відкрито — Нідерланди і Бельгія. Позиції дружнього нейтралітету дотримуються французи і чехи. Всі вони від російського проекту отримують свій шматочок ласощів...

Позиція противників Nord Stream-2 значно вразливіша, хоча й не безхребетна. Думка України відома, як і країн Балтії — Латвії, Литви та Естонії. Але реально основними противниками Nord Stream-2 стали Польща, чиї економічні інтереси проект прямо зачіпає, і ... досить несподівано — Данія.

Взагалі-то з її ділянкою траси були проблеми ще під час прокладання першого "Північного потоку", котрий потрапляв у спірну "сіру" зону, за яку датчани буцалися з поляками. Але тоді питання швидко залагодили. Як-не-як балтійські сусіди.

Нині же датчани ухвалили спеціальний закон, що дозволяє блокувати будівництво Nord Stream-2 і йому подібних. МЗС країни тепер має право заборонити прокладання трубопроводів і силових кабелів у територіальних водах Данії в разі, якщо це суперечить зовнішньополітичним інтересам і міркуванням національної безпеки та оборони країни.

Якщо раніше датчани зволікали з видачею дозволу для прокладання у своїх територіальних водах "Північного потоку-2", посилаючись на складність процедури, то тепер прямо кажуть про небажання бачити будівництво — до врахування інтересів України. Власне кажучи, давно виготовлені труби для NS-2 на дно не вкладають саме через позицію Копенгагена, котрий вперто не дає дозволу на прокладання їх у своїй економічній зоні.

Позиція Данії тим більше заслуговує на повагу, адже країна виявляє її в складний для себе момент. Її найбільше родовище Тайра (Tyra), що дає до 90% з 4,5 млрд кубометрів природного газу, на кілька років вийде з ладу. З кінця 2019-го і до літа 2022-го його закриють на повну реконструкцію. Зараз розташовані за 230 км від берега бурові платформи, що видобувають вуглеводні для Данії, в буквальному сенсі тонуть. Морський ґрунт, на якому вони стоять, опустився за роки видобутку газу на п'ять метрів. Зупинка видобутку означає для Данії необхідність додаткового імпорту 3,5–4 млрд кубометрів газу на рік.

Данія вже багато десятиліть самодостатня в питанні забезпечення вуглеводнями, але зараз купує 1,7–1,8 млрд кубометрів російського ресурсу. А через рік на неї чекають додаткові витрати. І тим не менш Данія проявляє твердість щодо будівництва Nord Stream-2.

Щоправда, при цьому в Королівстві резонно зауважують, що вічно затримувати Nord Stream-2 вони не зможуть. У крайньому разі, можливо, заблокують ділянку у 120 км біля острова Борнхольм і вимагатимуть її обійти. Обійти її можна з півночі, що не дуже подовжить маршрут російського газопроводу (на десяток кілометрів). Хоча і потребуватиме нового трасування маршруту, обстеження дна на предмет наявності снарядів та іншого. Плюс північний обхід Борнхольма пройде через води з інтенсивним судноплавством, що очевидно додасть проблем.

Хоча обіцяного початку прокладання труб газопроводу "Північний потік-2" у другому кварталі 2018-го так і не сталося, в Nord Stream AG поки заявили про початок риття траншей на ділянці балтійського шельфу Німеччини. Але... трубоукладачі вже перекидають на Балтику. Пообіцявши, що самі труби вкладатимуть ближче до осені з темпом до 3,0–3,5 км на день. Утім, "Газпром" казав і про вищі темпи. Технічно це цілком реально, приблизно з таким само темпом проклали трубу "Турецького потоку" на значно більшій глибині.

Nord Stream AG планує починати вкладання труб на території інших країн, а потім повернутися до Данії. "У нас у наявності п'ять трубоукладачів для різних глибин, хоча там скрізь не дуже глибоко. Ми можемо змінити схему будівництва до дозволу від Данії, а потім закінчити цю секцію. Або піти на північ від (острова) Борнхольм у міжнародні води (шведську економічну зону. — І.М.). Сама датська ділянка забере близько місяця", — зазначили в компанії.

Досвід коригування проектів уже є. Десять років тому при трасуванні Nord Stream-1 шведи зарубали спробу "Газпрому" поставити в середині траси (біля шведського острова Готланд) сервісну платформу. Стокгольм чомусь не надихнула ідея появи біля своєї території постійного майданчика зі спецобладнанням, включаючи радіоелектронне. Може, далися взнаки спогади про застряглий біля їхнього берега підводний човен Балтійського флоту?..

У результаті довелося обійтися без платформи. Зате зараз у Стокгольмі без зайвого галасу дозволили проходження нової труби. Так само, до речі, вчинили і фіни.

Цікаво, але, щоб вдати видимість об'єктивності, Росія видала дозвіл на NS-2 найостаннішою, повагавшись "для публіки".

Між іншим, спробу німецьких екологів затягнути будівництво NS-2 було різко припинено Берліном як таку, що суперечить суспільним інтересам.

Піарники росіян ненав'язливо нагадують німцям, що обхід "неправильних" країн — справа загалом не нова, і поява експортних труб поза Україною є результатом попереднього "обходу". У 60-х роках минулого століття ФРН хотіла отримувати газ зі сходу (з СРСР). Але так, щоб він не проходив через територію комуністичної Східної Німеччини (НДР). У підсумку зійшлися на тому, що маршрут прокладуть через тодішню Чехословаччину.

До речі, восени цього року буде 45-річчя початку цих поставок. Чесне слово, "Нафтогазу України" непогано було б нагадати, що ми всі ці роки забезпечуємо безаварійну роботу цієї газотранспортної системи, по якій вже прокачано понад 1,2 трлн кубометрів газу. Не кажучи вже про те, що перші роки на Захід надходив газ саме з українських родовищ. Можна хоча б надувні кульки з газом запустити в честь такого ювілею.

Взагалі наш піар у Європі справляє сумне враження. Нещодавно "Нафтогаз України" провів конкурс на медійний супровід протидії Nord Stream-2 з бюджетом понад 1 млн дол. Вивчення техзавдання залишило змішане почуття... на рівні: ви, теє, проведіть там щось на кшталт брифінгів, порахуйте по головах і відпишіться.

Ефект від таких заходів не дуже різниться від нульового. Недавно НАК провела пафосну конференцію в Європі. Коболєв і Вітренко виблискували гарною англійською і жартами... На виході — по 300 переглядів на YouTube (у цільовій групі з 15 тис. підписників). Це включаючи перегляди українських і російських журналістів, газпромівських та інших аналітиків. Краще б вони частівку дуетом заспівали — переглядів було б більше...

Підтримати датчан приїжджав і Володимир Гройсман, який провів спільну зустріч із датським прем'єром Ларсом Лекке Расмуссеном.

Наші цілком справедливо (хоча і заяложено) обізвали Nord Stream-2 гібридною зброєю, а Расмуссен запропонував винести обговорення його будівництва на загальноєвропейський рівень, проаналізувавши роль України як транзитера газу і ризики зміни статусу нашої ГТС.

Усе правильно. Але взагалі-то нашим високопосадовцям варто узгоджувати позиції. Місяць тому президент Порошенко вкотре заявив, що "Північний потік-2" — абсолютно "політикантський проект", який спрямований проти нашої країни і намагається забрати з України майже 3 млрд дол., що щира правда.

А от що NS-2 "не має жодної економічної складової" — правильно, мабуть, для Росії на цьому етапі. І геть не правильно для Німеччини, якій цей проект, безумовно, вигідний.

Приклад, що ці гроші еквівалентні сумі, яка "витрачається на всю оборону України", це взагалі маленький подарунок піарникам "Газпрому". Вони і без цього розповідають, що на транзитні гроші фінансується війна в Донбасі. От не буде їх у "кривавої хунти", й одразу настануть мир, благоліпність й інший номерний Мінськ.

Розповідаючи про війну в країні, керівництво влітку ганяє по іноземних курортах. А отриману потайки премію за незавершений суд негайно конвертують в інвалюту і зі свистом виводять з такої улюбленої Батьківщини... У тій же Німеччині (та й у Данії) таке зрозуміють далеко не всі. Канцлер Меркель з явно популістських міркувань чотири строки поспіль живе все в тій же ендеерівській квартирі. Жебрачка (с). Але німці тому їй і довіряють...

Теза, що все зупинять США, далеко не беззаперечна. Штати не змогли зупинити проекти прокладання труб із України до Німеччини в розпал холодної війни. Та й узагалі теза, що зараз хтось щось вирішить за вас, викликає відторгнення навіть у злиденній і керованій Україні, що вже казати про багату країну/країни.

По суті, у нас окреслилися дві позиції. Оптимістична — президента: прийде дядя Сем і всіх вишикує. І більш обережна — Кабміну, що передбачає створення режиму функціонування нової труби на умовах Третього енергопакета з допуском до ГТС конкурентів "Газпрому" — "Роснефти" і "Новатек". Це порушує російську позицію єдиного експортного каналу і взагалі гарантує неповне завантаження труби на довгі роки. До речі, до цього варіанта зараз дрейфують і Данія, і Польща плюс, із тими чи іншими застереженнями, майже до двох десятків країн.

Хто має рацію, важко сказати. Другий варіант складніший, потребує консенсусу, якого не видно. Запізно, цю б ідею та років на два-три раніше. Тож роль США реально вкрай важлива. Але поки, попри засудження проекту, у Вашингтоні на його радикальне блокування не йдуть. Відносини з ключовими союзниками і так дуже напружені, в чому Nord Stream-2 відіграв не останню роль.

Інтерес США — і в експорті в Європу свого скрапленого газу. За різними оцінками, в найближчі років сім-вісім мова може піти про щорічний експорт 15–20 млрд кубометрів (торік лише 2,5 млрд). Що, загалом, небагато.

Між іншим німці, за всієї своєї вже неприхованої підтримки Nord Stream-2, тихенько, а пішли на поступку, терміново запланувавши у себе термінал для прийому скрапленого газу (в тому числі американського) на узбережжі Північного моря. Американський газ дорожчий за російський, але для диверсифікації і як спосіб тиску на "Газпром" цілком годиться.

Класичний приклад. Поява плавучого регазифікаційного терміналу в Литві негайно спонукала "Газпром" до цінових знижок для Вільнюса.

Природним союзником для нас є і Варшава. Причому не через велику любов до нас, а тому що NS-2 прямо б'є по польських проектах. Наші сусіди зараз реалізовують проекти поставки скрапленого газу зі США і Катару в районі Щецина і досить амбітний проект будівництва "Балтійської труби" (Baltic Pipe) через ту ж Данію до родовищ норвезького сектора Північного моря.

Мета — встигнути створити систему альтернативних поставок до жовтня 2022 р., коли у Варшави закінчується так званий Ямальський договір 1996 р. з "Газпромом". Відповідно до цього контракту Польща зобов'язана щороку купувати не менш як 8,7 млрд кубометрів російського газу (у 2017 р — 10,5 млрд). Подовжувати його поляки не мають наміру. Більш того, судяться з "Газпромом" у Стокгольмському арбітражі за перегляд цін попередніх поставок. Польща в минулі роки явно переплачувала за газ порівняно з ФРН.

"Газпром", до речі, теж обіцяє розірвати контракт з поляками достроково. Дежавю... Треба буде подивитися, яку там собі керівництво "відіжме" премію.

Якщо без іронії, то плани Варшави з диверсифікації носять красиву назву "Північні ворота", які, по ідеї, мають забезпечити транспортування до 15–16 млрд кубометрів газу (у тому числі 10 млрд по Baltic Pipe). З урахуванням власного видобутку на рівні 4 млрд кубометрів природного газу на рік це із запасом перекриває місцеві потреби. Заодно передбачається і будівництво нових великих ПСГ (пропозицію використовувати українські "підземки" чемно проігноровано).

Однак повністю припиняти купівлю російського газу поляки не збираються, радше, доб'ються пристойних знижок. Загалом мета — створити ще один хаб. З можливістю продажу газу країнам Балтії, чехам, словакам, угорцям, німцям і... нам, звісно.

Сказати, що наші інтереси тут збігаються повністю, — перебільшення (наприклад, зниження закупівлі російського газу звільнить додаткові потужності з його прокачування до Німеччини газопроводом Ямал—Західна Європа, що йде через Польщу до ФРН). Але це точно менше зло, аніж Nord Stream-2, та й резервний канал поставок. Тож дружба з Варшавою в цьому питанні має хороші шанси.

Між іншим Baltic Pipe дає чітке розуміння, що таке загальноєвропейські цінності в реальному вигляді. За останні 20 років це вже третя спроба реалізації цього проекту. Він змінював потужність, напрямки, але кінцева ділянка завжди проходила в районі все того ж датського Борнхольму. У цьому районі вже років сорок не можуть поділити 3600 кв. км морського дна (поляки хочуть поцупити у датчан шматок якомога більший). Тому раніше варіанти "Балтійської труби" йшли через економічну зону Німеччини, що було і коротше на півсотні кілометрів.

Однак із початком "діалогу" Варшави і Берліна за Nord Stream маршрут "геть випадково" змістився з німецької зони в шведську. А в територіальній суперечці з Данією відбулися помітні зрушення. І тепер як один із плюсів нової траси вказується, що можливе перетинання з Nord Stream-2 у новому варіанті відбудеться не в німецьких, а шведських водах.

Це маленький нюанс характеристики загальноєвропейських цінностей, "вигляд зблизька".

Втім, чи встигнуть із Baltic Pipe, ще не все зрозуміло (хоча цей маршрут недовгий, у п'ять разів коротший за Nord Stream — 280 км). Як швидко країни знайдуть 2 млрд дол. на його будівництво до 2020 р., не зовсім зрозуміло. Хоча там по обидва боки держкомпанії (у датчан вона взагалі на всі 100% державна).

Європейський Союз від серйозного фінансування проекту усунувся, виділивши цілком символічну суму на рівні пари відсотків. Тож поляки розглядають (у тому числі як страхувальний) варіант будівництва ще одного терміналу з прийому скрапленого газу в районі Гданська. Наприкінці червня підписано і дві угоди про постачання з 2023–2024 рр. американського газу (причому з іще не побудованих терміналів США).

У цілому завидно — люди працюють. У нас же більше базікають. А тим часом стався відкіт назад. Після Стокгольма "Нафтогазу" різко став не потрібен анбандлінг, точніше, він не потрібен до закінчення контракту, а так ми безумовно "за європейські норми взагалі і Третій енергопакет, зокрема". Але… потім. Ой, мало не забув, усе це, звісно, "з дотриманням найкращих світових практик".

У липні розгорається шоу з упровадженням балансування газу, до якого знову не готові, і це треба перенести. "Укртрансгаз" до балансування, схоже, гнатимуть копняками, сам він буде відбиватися до останнього (і не лише цього року).

Європейці, спостерігаючи за цим цирком, зайвий раз переконуються в нашій "стабільності і передбачуваності" і ще більше захоплюються "нестримним рухом 144 реформ".

Тим часом росіяни в першому півріччі збільшили транзит газу в Європу на 5,7%, до 101,2 млрд кубометрів, одночасно скоротивши транзит через Україну на 7%, до 42,9 млрд. Інакше кажучи, через українську ГТС пройшло 43% транзитного газу (це багато), але більш як половина — уже повз нас... А через рік запрацює "Турецький потік" (мінус 15 млрд кубометрів на рік з транзиту українською ГТС).

17 липня ЄС, Україна і РФ планують обговорити в Берліні сценарії майбутнього транзиту газу за участі Єврокомісії (це буде вже після зустрічі Путіна і Трампа і зустрічі у верхах країн НАТО). Очікується, що сторони поговорять про встановлення строків нової угоди і основні параметри транзиту — мінімальний річний обсяг, рівень тарифу і можливі гарантії. Конкретні деталі повинні узгодити між собою безпосередньо "Нафтогаз України" і "Газпром".

Єврокомісія займає позицію: "Україна повинна залишатися важливою транзитною країною після закінчення 1 січня 2020 р. контракту з "Газпромом". Важлива — це скільки? А то в Москві на всіх кутках обіцяють зрізати до 15 млрд кубометрів на рік транзит газу через ГТС України, за фактом розраховуючи залишити в найкращому разі 26–30 млрд. Остання цифра дозволить тій же Німеччині радісно заявити: от бачите, ми змусили росіян подвоїти обсяг прокачуваного газу. Це перемога, і взагалі ми такі милі.

Тим часом, за розрахунками Міненерговугільпрому України, за рівня транзиту нижче від 40 млрд кубометрів газотранспортна система України вже не є самоокупною. Тож питань багато.

Є вони і до НАКу. Компанія тріумфально завалила всі плани не лише модернізації ГТС, а й банальних її ремонтів у 2015–2017 рр. І продовжує цю славну традицію нинішнього року.

Може, не варто підтверджувати тезу "Газпрому", що ми вже подумки списали ГТС? У ній повно ділянок, які реально треба модернізувати. І так, потрібно чітко забезпечити можливість подачі газу із заходу. І готуватися в тому числі до режиму роботи при "нульовому" транзиті.

Польща (як і інші країни ЄС) цілком будує інфраструктуру для таких сценаріїв. Ми втратили вже три роки. Втратимо ще два? Взагалі питання про ГТС треба піднімати на рівень парламенту і РНБО України.

Я в курсі середньої компетентності парламентаріїв і знаю, що скоро вибори, і скільки буде популізму. Але питання занадто важливе, щоб залишати його лише "Нафтогазу". Що він може робити, за три роки вже показав (багато хорошого, але в роботі із "залізяччям" нова команда точно не сильна).

Часу дуже мало, і гаяти його не варто за будь-якого сценарію. Питання стоїть цілком по-датськи: "Бути чи не бути?". А бити — то вже б'ють.

Залишайтеся в курсі останніх подій! Підписуйтесь на наш канал в Telegram
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №27, 14 липня-20 липня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво