Чи готові ми заплатити за Укрнафту? - Енергоринок - dt.ua

Чи готові ми заплатити за "Укрнафту"?

28 вересня, 14:17 Роздрукувати Випуск №36, 28 вересня-4 жовтня

"Укрнафта" збирається погасити 18 млрд грн заборгованості перед держбюджетом, накопиченої за більш як 15 років, нашим коштом.

© Василь Артюшенко, DT.UA

Нашим, бо їй має заплатити "Нафтогаз", а йому платимо ми. Якщо в такий спосіб погашатиметься податкова заборгованість "Укрнафти" перед держбюджетом, то кожному громадянину України доведеться за це сплатити 428 грн.

Однак історія ця примітна й іншими деталями.

Під час вирішальних корпоративних перетворень НАК "Нафтогаз України" на групу "Нафтогаз" комерційний директор Юрій Вітренко одержав від НАКу як власника державного (і переважаючого) пакета акцій "Укрнафти" право вирішувати питання, що накопичилися з цією компанією. Колись це було в компетенції голови "Нафтогазу" Андрія Коболєва, який очолював із 2014-го також наглядову раду ВАТ "Укрнафта". І на кількаразові запитання, чи має намір НАК повертати газ "Укрнафті", Коболєв незмінно відповідав, що неможливо повернути те, чого немає. Але, мабуть, усе-таки можливо.

Очевидно, Юрій Вітренко не гаяв часу даремно. Уже на засіданні правління НАК 18 вересня, за даними джерел DT.UA, він переконав членів правління в тому, що треба повернути "Укрнафті"… близько 2 млрд кубометрів природного газу, колись закачаного компанією в підземні сховища газу (ПСГ) "Укртрансгазу". Потім НАК купує цей газ, але вже за нинішньою ціною. А отримані за нього 18 млрд грн "Укрнафта" переказує в рахунок погашення податкової заборгованості перед державним бюджетом (накопиченої з 2006 р.).

Така собі нехитра оборудка з погашенням податкової заборгованості. Причому "Нафтогазу" і "Укртрансгазу" складно буде довести незаконність такої угоди, якщо шукані 2,061 млрд кубометрів газу, поставлені "Укрнафтою" до підземних сховищ газу ПАТ "Укртрансгаз" ще 2006-го, вона оскаржила в усіх можливих судах України й неодноразово. Оскарження в цьому разі означає, що в судовому порядку визнано, що цей обсяг природного газу належить "Укрнафті". Хоча в процесі розгляду доходило до смішного — той самий суддя в однакових спорах виносив прямо протилежні рішення.

Після того, як "Укрнафті" в судовому порядку вдалося довести, що в ПСГ "Укртрансгазу" таки є її 2,061 млрд кубометрів природного газу, добутого у 2006 р., у березні 2016-го Міжрегіональне головне управління ДФС — Центральний офіс з обслуговування великих платників — також поцікавилося, а чи є зазначений обсяг газу "Укрнафти" у ПСГ "Укртрансгазу". 

 Адже якщо є, то треба заплатити. Як і в судах, так і у фіскальній службі "Укртрансгаз" відповів, що газу "Укрнафти" немає. Вже тому, що згідно з постановами й розпорядженнями Кабміну, якими затверджувалися баланси газу на 2007-й і 2008 р., увесь газ власного видобутку, включаючи газ "Укрнафти", спрямовано виключно на забезпечення потреб населення.

Нагадаю, відбувалося все це в періоди загострення відносин із "Газпромом", який у січні 2009-го влаштував не лише Україні, а й усій Європі "приморозку", перекривши поставки газу.

Як "Нафтогаз" намагався документально оформити купівлю газу "Укрнафти"

У 2006 р. ще не було сотні газодобувних компаній, тим більше з контрольним пакетом держави. Тому розраховувати доводилося в основному на "Укргазвидобування" і "Укрнафту", частка держави в якій становить 50% + одна акція. Кабмін своєю постановою й Закон України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зобов'язували їх увесь газ власного видобутку спрямовувати населенню.

Однак "Укрнафта" відмовилася підписати з "Нафтогазом" договір про продаж газу для потреб населення.

Уже після прийняття бюджету-2006 "Нафтогаз" усе-таки вирішив наполягти на залученні газу "Укрнафти" для забезпечення потреб населення. І навіть розписав, у які області буде спрямовано цей газ (протокол засідання правління НАКу №54 від 14 квітня 2006 р.). І.Палиці, який представляв на цьому засіданні "Укрнафту", пропонувалося: "У п'ятиденний строк підписати відповідні договори з облгазами на поставку газу населенню. А також окремо вказувати в актах приймання-передачі газу "Укрнафти" у газотранспортну систему, що цей газ призначений для його подальшого транспортування населенню зазначених областей".

Можливо, так воно й було б у результаті тривалих суперечок. Але тодішній голова правління "Нафтогазу" Олексій Івченко невдовзі залишив свою посаду. І проблеми з "Укрнафтою" мали вирішувати вже Олег Дубина й Ігор Діденко.

Протокол засідання правління "Нафтогазу" №41 від 26 квітня 2008 р. свідчить, що НАК уже не перший раз намагалася документально оформити газ, використаний населенням у січні 2007-го й першому кварталі 2008-го, зокрема й газ "Укрнафти". При цьому зазначалося, що частина невикористаного у 2006 р. газу "Укрнафти" закачано до підземних сховищ, але оскільки "Укрнафта" не підписувала з НАК договорів купівлі-продажу, цей газ значиться як газ "невизначеного власника". Це визначення згодом дасть змогу "Укрнафті" переконати суд, що це саме її газ, і вимагати укласти договір на своїх умовах.

Чому "Укрнафті" стало невигідно бути "невизначеним власником" газу

І чому лише наприкінці листопада 2008 р. "Укрнафта" надіслала позовну заяву "Укртрансгазу" про те, щоб суд зобов'язав останнього підписати з нею договір зберігання газу?

Зобов'язання продавати газ власного видобутку для забезпечення потреб населення означали для "Укрнафти", по-перше, те, що вона не могла продавати газ афілійованим компаніям і промисловості. По-друге, ціна газу для населення була суттєво нижчою, ніж для промисловості. По-третє, "Укрнафті" довелося (?) змінювати свої схеми забезпечення своїм газом свої підприємства. Суцільний недоотриманий прибуток…

У 2008 р., напередодні переговорів із "Газпромом", ціна на газ значно зросла. Тому "Укрнафті" в будь-який спосіб треба було довести, що в ПСГ "Укртрансгазу" перебуває не газ "невизначеного власника", а саме її газ, і вона готова заплатити за його зберігання, підписавши з "Укртрансгазом" договір на своїх умовах. А за великим рахунком, "Укрнафта" мала намір довести, що їй належать навіть не два з хвостиком мільярди кубометрів, а 11,8 млрд.

Крім того, як сказано вище, "Нафтогаз" може заплатити за використаний газ "Укрнафти" не за ціною для населення 2006-го, а за нинішньою ринковою. Тож є за що боротися. Це не беручи до уваги неоднозначних угод "Укрнафти" з нафтою, яка добувається, продається і переробляється, про що DT.UA неодноразово писало багато років.

Та справжня судова епопея розпочалася у 2010 р. і тривала вже за голови правління "Нафтогазу" Андрія Коболєва.

Як "Укрнафта" обіграла "Укртрансгаз" і "Нафтогаз"

Отже, як "Укрнафта" боролася за право на 2,061 млрд кубометрів газу? Стомлювати докладним описом усіх судових перипетій не буду, але про основні судові віхи цієї багаторічної історії варто розповісти.

У листопаді 2010-го за позовом "Укрнафти" Господарський суд м. Києва почав слухання в справі №6/521. Основні вимоги позивача до відповідачів — "Укртрансгазу" і "Нафтогазу" такі:

— зобов'язати "Укртрансгаз" і "Нафтогаз" не перешкоджати "Укрнафті" у здійсненні нею права власності на природний газ загальним обсягом 2 061 805,134 тис. кубометрів, зокрема в його відборі з ПСГ "Укртрансгазу" і реалізації промисловим споживачам — виробникам азотних мінеральних добрив;

— зобов'язати "Укртрансгаз" виконати заявку "Укрнафти" від 25 жовтня 2010 р. №6ПГ-12/554 шляхом відбору газу з ПСГ і передачі його "Укрнафті" з оформленням актів приймання-передачі загальним обсягом 2,061 млрд кубометрів;

— зобов'язати "Нафтогаз України" включити до балансу надходження й розподілу природного газу по Україні у відповідні періоди обсяги газу, визначені згаданою вище заявкою "Укрнафти".

20 січня 2011 р. Госпсуд Києва задовольнив позов "Укрнафти" до "Укртрансгазу" і "Нафтогазу".

"Укртрансгаз" і "Нафтогаз" звертаються в Київський апеляційний господарський суд, який 14 квітня 2011 р. ухвалив відмовити в задоволенні позову "Укрнафти" повністю.

У травні 2014 р. "Укрнафта" звертається з касаційною скаргою у Вищий господарський суд України, який скасовує постанову Київського апеляційного госпсуду й залишає в силі рішення Господарського суду Києва, тобто перше рішення, прийняте на користь "Укрнафти".

"Нафтогаз" на той час уже очолював Андрій Коболєв, він же став і головою наглядової ради "Укрнафти".

У серпні 2014 р. "Нафтогаз" скаржиться на орган виконання рішення, тому що НАК змушують у примусовому порядку повернути газ "Укрнафті" й не перешкоджати його продажу "азотникам".

І треба ж, щоб так пощастило "Нафтогазу", — його скарга потрапила саме до того судді Господарського суду Києва, який і виніс постанову на користь "Укрнафти". Неважко здогадатися, що вже 2 вересня суддя С.Ковтун відмовив НАК у задоволенні її скарги.

11 листопада 2014 р. Київський апеляційний госпсуд задовольняє скаргу "Нафтогазу".

Та вже 11 березня 2015 р. Київський апеляційний госпсуд відіграв історію й відхилив скаргу НАК.

Судовий пінг-понг тривав. Справа дійшла до Верховного суду, потім знову були апеляційний і госпсуди. "Нафтогаз" продовжував доводити, що не може виконати рішення Госпсуда Києва. "Укрнафта" наполягала на своєму. І з усього видно, юристи "Укрнафти" переграли "Нафтогаз".

Принаймні в іншому разі навряд чи Юрій Вітренко так упевнено пропонував би "купити" газ в "Укрнафти" за нинішньою ціною, щоб та, одержавши 18 млрд грн, погасила бюджетну заборгованість.

А що ж із газом "Укрнафти"? Він був у сховищах, чи все це ще одна хитромудра схема, як і з бюджетом розрахуватися, і на газі заробити, і виробити й продати порівняно дешеві азотні добрива? Напевно, в "Укрнафті" точно знають. Але вважали за краще віддати вирішення цього специфічного завдання судді Господарського суду Києва. Начебто від імені України…

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №46, 30 листопада-6 грудня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво