Бензин під ялинку

Ціни на паливо знову зростають, бензин у грудні пройшов позначку 30 грн/л без особливих сумнівів. Тепер до неї наближається дизельне паливо. Основна причина - несподіване зростання цін на нафту, які досягли в середині січня 70 дол./бар. Але це "зовнішнє" лихо прийшло не одне, до нього приєдналося внутрішнє - черговий виток девальвації гривні. Євро вже коштує 35 грн, долар - майже 29. Що далі? З гарних новин тільки те, що багато років ми платили за паливо набагато більше, ніж нині.

Восени ніхто з провідних світових аналітиків не бачив цін на сировину вище за 60 дол./бар. Рік закінчився ціною 66 дол./бар., а 15 січня марка Brent коштувала вже
70,7 дол./бар. Згадані аналітики оперативно взялися коригувати свої прогнози. Citigroup підвищила прогноз середньої ціни до 65 дол./бар., у другому кварталі - до 58 дол.

Аналітики BMI поліпшили прогноз цін на нафту Brent цього року до 65 дол. з 57, повідомляє "Інтерфакс".

Barclays, як і раніше, бачить сорт WTI у 2018 р. у діапазоні 55–58 дол./бар.

Специ з Goldman Sachs дали досить наочний висновок, який характеризує загальну тональність численних прогнозів і методику їхнього складання. "Хоча ми очікуємо, що ціни на довгострокові контракти знизяться з поточних рівнів у зв'язку зі зростанням активності виробників і збільшенням обсягів хеджування на 2019 р., це може обмежено впливати на спотові ціни, оскільки зниження запасів підсилить беквордацію, - вважають аналітики Goldman Sachs. - Отже, ми бачимо посилення підвищувального тиску на наші прогнози, які становлять 62 дол. за барель для Brent і 57,5 дол. за барель для WTI найближчими місяцями". Ризикну дати свою версію перекладу: "Хто його знає, як воно буде...".

Серед базових причин зростання нафтових котирувань можна виокремити узгоджене скорочення видобутку країнами ОПЕК і Росією, Казахстаном, Азербайджаном та іншими нафтовидобувними країнами, які примкнули до них, а також підйом світової економіки у 2017 р. США та Німеччина, зокрема, відзвітували про поліпшення ключових фінансово-економічних показників. Скорочення пропозиції на тлі зростання попиту дало свій результат.

Те саме, тільки гірше

Оскільки український ринок цілком залежить від світового (з української сировини виробляється не більш як 10% від потреб країни в нафтопродуктах), давати прогнози з його динаміки можна з таким самим успіхом, як це роблять світові гранди. Про пряму залежність внутрішніх цін від зовнішніх каже рис. 1. З наведених на рисунку даних видно, що українські АЗС переважно дублюють світову динаміку.

Насправді ситуація з прогнозуванням ще складніша. В "українському" рівнянні, крім світових цін, є ще одне невідоме - курс валют. Чому це важливо? Тому що бензин в Україні на 80% має валютну складову: 45% займає закупівельна ціна по імпорту, 35% - акциз і ПДВ на нього, а заодно й на закупівельну ціну.

Розрахунки дають таку пропорцію: кожна гривня в курсі долара автоматично додає 80 коп. літру пального на бензоколонці. У нашій ситуації девальвація гривні з початку грудня (посилення долара на 1,6 грн, євро - на 2,9 грн) додала собівартості палива 1,3 грн/л. Зростання же світових цін на нафтопродукти додало ще 1,6 і 1,8 грн/л для бензину та ДП, відповідно. Тим часом середня ціна по АЗС зросла з початку грудня по середину січня на 1,5 грн. Словом, потенціал для зростання ще є.

Маючи дві непередбачувані величини - світові ціни на нафту та курс валют, дати точний прогноз неможливо.

Чи винний "пістолет"?

У ситуації зростання цін фокус громадськості традиційно спрямований на власників АЗС, яких водії звинувачують у всіх своїх бідах. Нині у соцмережах активно звучать заклики бойкотувати автозаправні мережі. Реакція зрозуміла, особливо якщо згадати, яким нехитрим способом у країні регулюють тарифи на електроенергію. Відмінність лише в тому, що паливний ринок - це не монополія.

Ознаками змов і зловживань є нелогічна поведінка учасників ринку та зростання торговельної націнки. Ми вже встановили, що у 2017 р. роздрібний ринок повністю дублював динаміку світового ринку нафтопродуктів. Порівняння з цінами на заправках Євросоюзу показує таку саму адекватність.

Що ж до торговельної націнки, то на відміну від мутної собівартості електроенергії, у випадку з нафтопродуктами все зрозуміло - є чіткі орієнтири (світові котирування), відомі ставки податків і ціни реалізації. Порахувати заробітки АЗС нескладно. У 2017 р. "брудна" націнка становила в середньому 10 центів, або до 3 грн, на літрі як бензину, так і дизпалива.

Зазначимо, що з цієї суми АЗС ще заплатить персоналу, податок на прибуток, за транспортування та зберігання палива, комунальні платежі тощо. Точно оцінити розмір чистого прибутку складно, він індивідуальний, але, як показує опитування трейдерів, він перебуває в межах 1,5 грн/л. Як і в будь-якому ритейлі, "преміальні" бренди заробляють трохи більше, економ-сегмент - трохи менше. Але сильно це суті не змінює: з 30 грн/л лише 1,5 грн/л є в розпорядженні станції. Жодний бойкот не змусить власника бізнесу відмовитися від свого нормативного прибутку. Та й від цієї однієї гривні з тридцяти навряд чи комусь стане легше. Тому бойкот АЗС за ефективністю можна порівняти з бойкотом обмінних пунктів валют із метою боротьби з девальвацією гривні.

***

Ціновий шок, безумовно, викликано новими, раніше невідомими цифрами на стелах автозаправних станцій. На трійку ціни не починалися вже дуже давно. Девальвація робить свою справу. Характерно, що багато років українські автомобілісти платили... набагато більше, ніж нині. Влітку 2007 р., напередодні кризи, при курсі долара 4,5 грн бензин А-95 коштував близько 5 грн/л (1,1 дол.). За нинішнього курсу це близько 32 грн/л. У 2013 р. при курсі 8 грн/дол. бензин коштував 11 грн/л, тобто в нинішніх реаліях це майже 40 грн/л. Пояснення просте - нафта тоді коштувала добре за 100 дол. за барель. Якщо така світова ціна з'явиться на порядку денному знову, ці 40 грн/л на АЗС стануть реальністю.

Основною проблемою є девальвація, що з'їдає гривневе зростання доходів населення. Уже кілька років експерти та учасники ринку пропонують знизити "курсову" залежність нафтопродуктів і відмовитися від прив'язки "паливного" акцизу до євро. Однак навіть чути про ймовірність втрати доходів бюджету ніхто не хоче.