Язик до Києва доведе. А до Криму? У розпал вступної кампанії абітурієнтів повідомили про... ліквідацію факультету

Уявіть, що ви придбали в турагентстві дорогу путівку за кордон. Але, приїхавши у вказане в проспекті місто, не лише не виявили заброньованих для вас місць у конкретному п’ятизірковому готелі з повним пансіоном, а й… самого готелю.

Тож можна уявити, який стрес пережили ще не загартовані житейськими перипетіями 246 абітурієнтів Кримського психолого-педагогічного факультету Полтавського державного педагогічного університету (ПДПУ), коли, прийшовши на екзамен, дізналися, що робота приймальної комісії призупинена, а сам факультет ліквідований відповідно до рішення Державної атестаційної комісії (ДАК) Міністерства освіти та науки України за те, що «діяв з порушенням норм чинного законодавства». Ця новина — як сніг на голову — приголомшила й адміністрацію факультету.

У Криму лише два факультети, які готують учителів української мови та літератури — вже згаданий та у Таврійському національному університеті імені В.Вернадського. Причому вчителів молодших класів для україномовних шкіл готував тільки Кримський психолого-педагогічний факультет ПДПУ. Як один з кращих він неодноразово був дипломантом всеукраїнських освітянських виставок, а понад 1200 його випускників працюють у Криму за фахом. Декан факультету Петро Важинський, котрий 6 років тому був ініціатором його створення для забезпечення навчальних закладів півострова кваліфікованими педагогічними кадрами, пишається тим, що директорами кількох сімферопольських шкіл та керівником психологічної служби міністерства освіти автономії є його випускники.

Навчання навіть на платній формі на кримському факультеті було доступне дітям з незаможних сімей: усього 812 гривень за рік. П.Важинський постійно дбав про зміцнення матеріальної бази та її розширення. Кримський факультет приваблює молодь ще й тим, що кращі студенти щороку виїздять у фольклорно-мовну експедицію у Західну Україну, звідки повертаються збагаченими неповторними враженнями.

Звісно, коли в розпал вступних іспитів 246 абітурієнтам «вказали на двері», спалахнув скандал. До речі, хоч як це парадоксально, але вже після помаранчевої революції над єдиною на півострові україномовною газетою «Кримська світлиця» нависла загроза закриття. Тому громадянська компанія «Пора» розцінила закриття факультету як черговий наступ на українство й розпочала акцію на захист юних кримчан, котрі хотіли стати вчителями української.

Чому так сталося і з чиєї вини постраждали абітурієнти?

Проректор з наукової роботи Полтавського педуніверситету імені В.Короленка Євген Тягло стверджує, що на засідання ДАКу 19 квітня представників вузу не запрошували (це й справді підтвердили у міністерстві), тому про рішення щодо припинення діяльності відокремленого підрозділу дізналися випадково на початку липня, коли в отриманій у МОН оновленій ліцензії не дорахувалися восьмого — кримського — факультету. Та й відповідне офіційне повідомлення Міністерства освіти та науки надійшло у Полтаву лише 5 липня ц.р., коли документи від кримських абітурієнтів уже були прийняті. У міністерстві ж наполягають на тому, що адміністрація полтавського вузу дізналася про рішення ДАК 6 червня, коли у загальноосвітніх школах ще тривали випускні іспити.

Та на цьому інтрига не завершується. Петру Важинському повідомили, що підставою для закриття факультету є нібито те, що на денному відділенні у Криму навчається менше 200 студентів.

А начальник управління ліцензування, акредитації та нострифікації Міносвіти Володимир Домніч як на одну з причин жорсткого рішення ДАК вказує на неналежне кадрове забезпечення кримської філії (відсутність у викладачів наукових ступенів). Друга й основна причина — порушення умов ліцензії: кримський факультет Полтавського педуніверситету мав дозвіл лише на заочну форму навчання. Це категорично заперечує проректор з виховної роботи ПДПУ Петро Киридон: «Ні в наказі міністерства про створення кримського факультету, ні у положенні про нього немає ніяких обмежень щодо форми навчання — денної чи заочної. Нам до цього часу незрозуміло, з чиєї подачі ДАК закрила факультет і що ж означає вказане у витягу з її рішення — «недостатнє навчально-методичне забезпечення», бо чергова міністерська перевірка кілька місяців тому виявила лише дрібні зауваги».

Неправдоподібно, як на мене, що Міносвіти шість років «не помічало» порушення (стаціонар існує там стільки ж, уже відбулося два випуски «денників»), адже щороку справно виділялося фінансування, в тому числі й стипендії студентам стаціонару. В.Домніч не зміг також пояснити, чому ДАК, перш ніж приймати рішення про ліквідацію факультету, не винесла попередження й не дала можливість вузу усунути порушення умов ліцензії.

На жаль, ректор Полтавського педуніверситету В.Пащенко не знайшов можливості виїхати до автономії, щоб порозумітися з кримськими абітурієнтами, заспокоїти їх, морально підтримати у важкій ситуації (прийом документів в інші сімферопольські вузи давно скінчився), врешті, вибачитися.

Тож подальшою долею юних кримчан переймався декан факультету Петро Важинський, авторитетна в освітянському середовищі людина й справжній український патріот. Й колеги-ректори пішли йому назустріч (посприяв і міністр освіти автономії Олександр Глузман), коли він особисто звернувся до них з проханням прийняти документи від абітурієнтів його факультету й надати їм можливість доскласти вступні іспити.

Більшість хлопців і дівчат скористалися цією можливістю. Але, на жаль, пощастило не всім. Дехто таки втратив рік. До речі, до Полтави, де знаходиться базовий вуз, з Криму не приїхав жоден: як-не-як понад 800 кілометрів...

А от 760 студентів 2, 3, 4 та 5-го курсів (і їхніх батьків) і досі не полишає тривога: чи сядуть вони за лави своєї альма-матер? Повідомлення про скорочення ще не отримали 37 співробітників кримського факультету, але й їх лякає невизначеність.

Щоправда, у Міністерстві освіти та науки не виключають, що можуть видати наказ-дозвіл, щоб студенти кримського факультету таки отримали дипломи про вищу освіту. Втім, станом на кінець серпня ніяких обнадійливих новин зі столиці немає.