Якому язику Рада не завада, або Як міністр освіти маніпулює фактами про російськомовні класи

Очевидно, міністр освіти і науки так і не усвідомив, міністром якої країни він є. Бо не перший уже раз виступив на захист прав російської мови, яка, на думку українського чиновника, зазнає утисків. За браком аргументів міністр скористався старим перевіреним рецептом: трішки вирваних із контексту фактів, трішки неправди - і готовий черговий смажений факт.

«Батьки в Києві штурмом беруть міністерство, запитуючи, чому не можуть віддати дітей до російських (термін «російські» замість «російськомовні» не сприймається як випадковість. - Авт.) класів. Та тому, що місцеві органи влади бояться, як би не підставитися під вогонь націонал-патріотів, які в усьому бачать крамолу і діють за принципом «не пущать». А проблема колосальна - в Києві понад 1000 батьків возять школярів з лівого на правий берег, бо не можуть знайти на лівому жодної російської школи та гімназії», - сказав Д.Табачник в інтерв’ю тижневику «2000».

Міністр пояснює: «Так історично склалося, що на правому березі є сильні шкільні колективи з великою історією. Їх очолюють імениті директори, які не дозволили запопадливим чиновникам минулого режиму втручатися в мовну ситуацію».

Чи правда це? Почати треба з того, що лише три райони столиці з десяти розташовані на лівому березі Дніпра (Дарницький, Деснянський та Дніпровський). Відповідно і кількість престижних шкіл та ліцеїв на обох берегах істотно відрізняється. Та й можливості місцевих бюджетів і батьківських гаманців дуже різні, наприклад, у спальному районі Троєщини і на елітному Печерську. Тому матеріальне забезпечення навчального процесу, доплати вчителям, зв’язки й підтримка, які мають школи центру столиці, не можна порівнювати з тим, що отримують їхні колеги в інших районах. Але це не означає, що в непрестижних закладах працюють погані директори і вчителі. Іменитий директор - не завжди найкращий. Престижність і якість навчання - не одне й те саме.

У рейтингу найкращих шкіл Києва, опублікованому на початку цього навчального року виданням «Сегодня.ua», визначено двадцять п’ять навчальних закладів столиці. З них лише чотири (і то не з вищих рядків рейтингу) розташовані на лівому березі. Тому багато батьків, які хочуть навчати дітей у престижних школах з українською мовою навчання, також возять своїх дітей на правий берег. Але їх міністр не помічає.

За даними сайта guon.kiev.ua, в Києві сьогодні сім шкіл з російською мовою навчання і дванадцять з російськомовними класами. П’ять із цих дев’ятнадцяти навчальних закладів розташовані в лівобережних районах столиці. Про такі невигідні для себе дані міністр також промовчав.

Цікаво, що в одному з інтерв’ю Табачник назвав Київ «багатомільйонним російськомовним містом». «Меня удивляют возмущения националистов (насчет выбора языка в школе), - зауважує чиновник. - …Когда все школы в Киеве без согласия на то родителей переводили на украинский язык, то об этом все стыдливо молчали, даже фиговый листочек оправдания себе не повесили». Чи не закони нашої держави (в тому числі й Конституцію) обізвав міністр фіговим листочком?

З приводу ображених націоналістами батьків, які штурмують міністерство і вимагають відкриття російськомовних класів, також виникають сумніви. Коли в далекому від націоналізму Донецьку закривали українську школу - вся країна бачила батьків, котрі вийшли на захист прав своїх дітей. А хто бачив чи чув завважену міністром тисячу невдоволених?

У лютому цього року начальник міського управління освіти Віра Горюнова в інтерв’ю газеті «Вечірній Київ» так прокоментувала ситуацію стосовно навчання російською мовою: «Я не думаю, що таких батьків більшає. У Києві чимало людей, які приїхали з інших країн. Багато працівників посольств, які повертаються з інших країн, де їхні діти не навчалися українською, тому, звичайно, вони просять про вивчення російської мови, і ми заповнюємо весь цей простір за бажанням батьків. Але хочу сказати, що якогось масового переходу немає».

Та й сам Дмитро Табачник в інтерв’ю радіо «Эхо Москвы» перед початком цього навчального року визнав, що «в Украине на сегодняшний день все нормативные акты министерства построены таким образом, что, если родители хотят обучать ребенка на русском языке, для этого есть все возможности. Никто это не придавливает, не мешает». І далі: «Русский язык один из самых могучих и богатых на планете. Поэтому ни Рада ему не помеха, ни любые другие национальные парламенты», - заявив український міністр.

У будь-якій цивілізованій країні після таких заяв чиновника відправили б у відставку. А компетентні органи зацікавилися б його поглядами на закони України. Звичайно, за наших реалій сподіватися на це марно. Тому й дозволяє собі міністр освіти наведені випади.