ЯКІСНА ОСВІТА ДЛЯ ВСІХ. ДЕБЮТ 2005-ГО?

Минулого вівторка до Києва прибула чергова місія Світового банку (СБ). У столиці України «місіонери» пробудуть до 11 листопада. За цей час вони візьмуть участь у серії робочих нарад і проведуть ряд індивідуальних консультацій із членами групи, що займається підготовкою інвестиційного проекту МОН України і СБ «Рівний доступ до якісної освіти в Україні».

Знайомство наших читачів із «Рівним доступом...» почалося із замітки з красномовною назвою «І у проектів бувають клони?» («ДТ», №48 (423), 2002 р.). Річ у тім, що ми свого часу досить докладно розповідали про спільний проект МОН, фонду «Відрождення» та ПРООН щодо підготовки Національної доктрини розвитку освіти та залучення громадськості до відкритої дискусії про пріоритети державної політики в цій галузі. І, порівнявши напрями досліджень, що велися в рамках цього проекту, із завданнями, поставленими перед розробниками «Рівного доступу...», природним був наш подив: адже вони практично дублювали одне одного.

Виявилося, нічого дивного в цьому немає. Як пояснив кореспонденту «ДТ» консультант МОН України з управління проектом «Рівний доступ до якісної освіти в Україні» Роман Шиян, нинішнє починання — аж ніяк не «клон» попереднього, а по суті закономірний крок у роботі міністерства щодо впровадження стратегії в галузі реформування системи освіти, покликаний розвинути всі позитивні напрацювання проектів, підтриманих останнім часом різними донорськими і міжнародними організаціями. Попередні етапи стали своєрідним прологом «Рівного доступу...», «маячком» для СБ, який просигналізував: уряд України до реформ в освітньому секторі готовий.

Отже, торік у грудні уряд Японії виділив грант у розмірі 786 тисяч доларів США, призначених для підготовки «Рівного доступу...». Вся передпроектна «кухня» — у віданні декількох робочих груп, які у липні 2004-го мусять представити результати своєї праці так званої оцінної місії СБ. Тоді ж будуть визначені й остаточні параметри проекту.

«Рівний доступ...» має стартувати 2005 р. і реалізовуватися протягом п’яти років. Виходячи з досвіду інших країн, обсяг очікуваного фінансування в рамках кредиту СБ може варіюватися від 50 до 100 мільйонів доларів. Попередній розподіл ресурсів за компонентами проекту відбудеться в період підготовки проекту протягом нинішнього і наступного року. Що ж стосується власне компонентів «Рівного доступу...», то їх буде три: професійний розвиток учителів і керівників шкіл, удосконалення навчального процесу, управління та ефективність використання ресурсів.

Від очікуваних результатів проекту перехоплює подих. Головна мета — надати якісні освітні послуги всім дітям шкільного віку. Для цього планується забезпечити 12-річну загальноосвітню середню школу педагогічними кадрами відповідної кваліфікації, навчально-методичними комплексами і засобами навчання нового покоління, належними умовами навчання. Паралельно має різко підвищитися ефективність управління галуззю, розподілу та використання ресурсів.

Серед цілей проекту МОН особливо виділяє підтримку інноваційної освітньої діяльності навчальних закладів (один із підкомпонентів «Удосконалення навчального процесу»), які мають стати головними, опорними у своєму районі. Воно й зрозуміло: відомство впритул зайнялося просуванням ідеї оптимізації шкільної мережі (передусім — у сільській місцевості), створенням шкільних округів. Причому оптимізацію, наполягають керівники галузі, потрібно насамперед трактувати не як скорочення кількості навчальних закладів, а як зміцнення інфраструктури, підтримку опорних шкіл і, як наслідок, надання доступу до більш якісної освіти.

Коли ж пересічні школи, вчителі й учні відчують позитивні зміни, задля яких замислювався «Рівний доступ...»? Розробники проекту запевняють, що зміни на краще не забаряться. За словами Романа Шияна, можна не сумніватися в тому, що гроші, призначені на реалізацію проекту, не «загубляться» в урядових кабінетах, а будуть використані для потреб реальної освіти. Тобто школи отримають нові засоби навчання, підвищиться кваліфікація українських педагогів, у країні почне функціонувати система моніторингу якості освіти тощо.

Кажете, можна не сумніватися?