В очікуванні ляльки — запорука успішного навчання

В останні роки лікарі навчилися виходжувати дітей, народжених значно раніше строку. Вони з’являються на світ менше ніж через 32 тижні вагітності й важать до півтора кілограма. У багатьох із них при народженні немає видимих неврологічних порушень та інших недуг, вони благополучно «дозрівають» поза материнським організмом. Та через кілька років починаються проблеми: такі діти інтелектуально трохи відстають від своїх однолітків, хоча показники інтелектуального та психічного розвитку в них перебувають у межах норми. Можливо, причина цього відставання криється в тому, що занадто недоношеним дітям важко зосередитися.

Спеціальні експерименти показали, що недоношені малята погано підтримують зорову увагу. Щоб виявити це, спокійну дитину саджали на коліна до мами перед білим екраном, із-за якого — то з одного боку, то з іншого — час від часу визирала лялька. Коли лялька зникала, доношена дитина проводжала її очима, а потім переводила погляд на те місце, звідки вона мала з’явитися наступного разу, і кілька секунд невідривно туди дивилася. Для цього маля мусить спрогнозувати місце, звідки вона з’явиться наступного разу, перевести погляд у правильному напрямку й утримувати його на місці, де поки що нічого немає. Доношені діти до п’яти місяців уже могли впоратися з таким складним завданням приблизно в третині випадків.

Деякі сильно недоношені немовлята також реагували на зникнення ляльки, інші ж просто переводили погляд у потрібному напрямку, проте й секунди не могли його там утримати. Їм важко довільно утримувати зорову увагу, на яку не діє зовнішній подразник. Малята з другої групи фіксували увагу в потрібній точці втричі рідше, ніж доношені діти. Оскільки погляд у потрібному напрямку вони все-таки переводили, вчені вважають, що неуспіх немовлят пов’язаний не з зоровою системою, а зі слабкою короткочасною пам’яттю і зі слабкою спроможністю концентрувати увагу.

За даними американських психологів, приблизно чверть сильно недоношених дітей погано навчаються в школі, погано контактують із однолітками і потребують спеціальної підтримки. Можливо, їм можна було б допомогти ще в ранньому дитинстві, та наразі нічим.