САЛО НА ДИПЛОМАТИЧНИХ ПРИЙОМАХ ЦІЛКОМ ДОРЕЧНЕ ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ПРОТОКОЛУ

Те, що сало — національний наркотик України, відомо всьому світу. І нам справді в цьому плані є чим пишатися. Такого сала, як у нас, немає в жодній країні. І саме цим делікатесом цілком доречно почастувати іноземців. А якщо додати до нашого сала наших же солоних огірочків та грибочків плюс традиційну «горілку з перцем» — задоволення від такої національної трапези заморські гості не забудуть ніколи. Інша річ — сало треба вміти вибрати. Інакше національний сюрприз може не вдатися.

Про те, як це робиться, поділився дипломатичним досвідом один зі знавців протоколу МЗС.

Вибір сала — справжній ритуал для знавця. Починається він із неквапливого походжання по базару. Сало вибирають середньої товщини, обов’язково ніжно-ніжно рожеве, з ледь помітною чи майже непомітною подовжньою смугою. При цьому — ніяких червонуватих прожилок і грудочок. У справжнього сала приголомшливий запах шкурки, підсмаленої соломою. Воно має бути настільки м’яким, що цілком проштрикується пальцем. При пробі — буквально тане в роті. Щоб вибрати саме те, що треба, доведеться перепробувати не один десяток зразків, але така дегустація того варта, адже лише при порівнянні можна зробити справді правильний вибір. Сало подають до столу нарізаним тонкими пластинками разом зі шкуркою, оформлюючи скибочками чорного українського хліба, часником та соліннями. Все це дійство супроводжується розповіддю про те, як правильно його їсти і наскільки корисний і, до певної міри, ритуальний цей національний продукт. Слід брати до уваги, що гостей із мусульманських країн салом, як і свининою, психологічно отруїш, там цих продуктів не вживають. Тому слід обмежитися варениками, галушками та традиційним українським борщем.

Національні страви мають гарний вигляд на скатертинах з українським орнаментом і в національному, а найкраще — стилізованому під національний посуді.