Народні депутати — проти бездітних сімей

Чи відомо вам, що одна з восьми сімейних пар в Україні не може через проблеми зі здоров’ям зачати, виносити і народити дитину? Причому кількість таких випадків останнім часом почала стрімко збільшуватися. Тому дедалі більше українців почали звертатися по допомогу до лікарів. Адже завдяки сучасним технологіям лікування безплідності мрія бездітних сімей про дитину в наш час стає реальністю. Правда, для багатьох з них медичний шлях до батьківства та материнства через свою дорожнечу попросту недоступний. Як ви гадаєте, що для розв’язання цієї проблеми, яка стосується поліпшення демографічної ситуації в країні, робить наша держава? Нічого! Понад те, законодавці пропонують справляти з цих нещасних людей податок на бездітність.

Питається, кому на думку спала така божевільна ідея? Двом народним депутатам України, один з яких член Партії регіонів Ярослав Сухий, а інший - виходець із НУ-НС Катерина Лук’янова. Цей «законотворчий» тандем явив світу проект закону №10112, яким пропонує бездітним українцям, котрі досягли 30 років, підвищити ставку оподаткування з 15 до 17%. Своє рішення депутат Лук’янова пояснює так: «До 30 років людина має право думати, кого вона хоче мати собі за чоловіка чи дружину, є час здобути освіту, зробити кар’єру, створити сім’ю та спробувати народити дитину. У нас ставка прив’язана до доходу, але ми забуваємо, що сім’я з дитиною втрачає в доходах, і держава не компенсує цих втрат. Виплати при народженні - це добре, але є дитсадок, школа, вища освіта…». Тому компенсувати витрати батьків на дитину жінка-депутат вирішила за рахунок бездітних сімей.

Отже, люди, які виховують одного-двох дітей, платитимуть податки в розмірі 15%, трьох-чотирьох (за умови, що молодша дитина досягла трирічного віку) - 10%, п’яти та більше - 5% незалежно від рівня доходів. Таким чином автори цієї законодавчої ініціативи хочуть не тільки збільшити наповнення держбюджету за рахунок бездітних молодих людей, розраховуючи на додаткові 800 млн. грн., а й (увага!) поліпшити демографічну ситуація в країні, населення якої за останні два роки зменшилося на 365,2 тисячі. Іншими словами, замість того, щоб реально вплинути на ситуацію з дітонародженням в Україні, запропонувавши фінансову допомогу сімейним парам у лікуванні безплідності, депутати вирішили попросту покарати тих, хто кілька років поспіль, вклавши чималі гроші у процедуру штучного запліднення, намагається народити дитину.

За словами професора, заслуженого діяча науки і техніки України, академіка УАННП, директора Інституту репродуктивних технологій Федора Власовича Дахна, щорічно шляхом штучного запліднення народжується від 100 до 200 дітей.

«І це чудовий показник! Хоча кількість не має принципового значення. Яка різниця - 100 чи 500? Однієї дитини для конкретної пари, яка пройшла нелегкий шлях бездітності, горя, надії, розпачу, абсолютно достатньо», - переконаний професор.

Але його позиції, схоже, не поділяють наші парламентарії, які вважають кращим способом боротьби з демографічною кризою покарання карбованцем тих, хто відчайдушно бореться з безплідністю. Це в дусі сьогоднішньої «турботи» української влади про свій багатостраждальний народ. Оскільки, напевно, тільки в нашій державі податки на додану вартість знято з усіх лікувальних програм, крім лікування алкоголізму, венеричних хвороб і... безплідності. «Мені соромно про це казати, але це записано в законі, ухваленому Верховної Радою. Такий закон є перешкодою для більшості пар, які сьогодні мріють про дитину», - вважає батько вітчизняної репродуктології Федір Власович Дахно.

Навіть за радянських часів, звідки, власне, й проростають традиції оподаткування неодружених, самотніх і бездітних громадян, існували винятки з правил. Приміром, від сплати такого податку звільнялися сім’ї, в яких діти загинули, померли чи зникли безвісти на фронтах Великої Вітчизняної війни, а також люди, які не можуть мати дитину за станом здоров’я. Єдині, про кого «подбали» сучасні українські законодавці, то це бездітні інваліди I-III груп, з яких пропонують не стягувати додаткового податку. Усім іншим у разі ухвалення такої законодавчої ініціативи доведеться платити державі додаткові 2%. Вартість же однієї спроби штучного запліднення сягає 1 тис. 200 доларів, а їх може бути кілька. У результаті за народження здорового «малюка з пробірки» українцям доводиться заплатити близько 4 тис. доларів. Звідки взяти такі гроші молодій сім’ї, якщо середня зарплата по Україні не перевищує 3 тис. гривень?

Понад те, ймовірність, що люди, які, скажімо, свідомо не хочуть народжувати чи всиновляти дітей, після запровадження податку на бездітність почнуть це робити, просто смішна. «Якщо запитати адекватну людину, чи платитиме вона певні відсотки із заробітної плати чи краще матиме дитину, то вона, швидше, обере перший варіант», - вважає завідувачка відділу досліджень рівня життя населення Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ Людмила Черенько. - Тому не думаю, що податок на бездітність почне виконувати стимулюючу функцію у плані народжуваності. Витоки демографічної кризи сягають іще радянських часів, просто хаос 1990-х років посилив цей процес. Але налаштування на дводітність уже було в 1960-ті роки, кількість дітей, яку хотіла мати родина, поступово зменшувалася, хоча податок на бездітність тоді ще існував. Тому знову запроваджувати заходи, які не виправдали себе на практиці, на мою думку, безглуздо».

«Взагалі, справляти такий податок - пряме порушення прав людини з боку держави, зокрема права на особисте (приватне) життя, - переконаний співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров. - Адже не можна карати людину фактично стягненням за те, що вона не вчинила ніякого правопорушення. Така система не виправдала себе в радянський час. Але хтось усе ще живить себе ілюзіями, що ця ідея може вирішити демографічні проблеми. Якщо чиновники намагаються саме в такий спосіб стимулювати народження дітей, то вони дуже помиляються. Замість запроваджувати безглузді податки, краще б вони фінансово заохочували сім’ї до дітонародження».

Щоправда, такі ідеї відвідують голови не тільки представників нинішньої влади. Напевно, мало хто знає, що податок на бездітність хотіла запровадити ще прем’єр-міністр Юлія Тимошенко. На початку 2010 року вона видала розпорядження, щоб Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту разом із Міністерством праці та соціальної політики підготувало проект закону, який передбачав би податок на бездітність у розмірі 10% від офіційної заробітної плати. Однак після зміни влади про ці пропозиції швидко забули. Принаймні доти, доки зі своєю ініціативою не виступили народні депутати Сухий і Лук’янова.

Подібні пропозиції лунали й з вуст відомого мрійника, яким по праву вважається мер Києва Леонід Черновецький. Кілька років тому він хотів запровадити податок на неодружених людей і змусити холостяків оплатити недоїмку за попередні три роки. Так, якщо всі роботодавці Києва сплачують комунальний податок у розмірі 3% від фонду оплати праці, то з холостяків мер пропонував вираховувати вдвічі більше - 6%. На щастя, ця ініціатива, як і багато інших податкових фантазій Черновецького, залишилася нереалізованою. Та й і їхній автор після розлучення недовго парубкував, а швиденько одружився вдруге, тому стягнення такого податку з його мільйонних заробітків йому тепер уже точно не загрожує.

Утім, незалежно від того, хто ініціює таке податкове стягнення, брати гроші за те, що людина не має дітей чи не хоче одружуватися, - це ненормально. Хоча ідея запровадження податку на бездітність нині активно обговорюється в Росії, де також планують таким негуманним способом поліпшити демографічну ситуацію та збільшити народжуваність. Правда там, у вигляді наказу Мінздоров’я РФ і Російської академії медичних наук від 19 березня 2004 року №125/13 «Про організацію надання дорогої (високотехнологічної) медичної допомоги в закладах охорони здоров’я федерального підпорядкування, підвідомчих Мінздоров’я РФ», давно вже діє інша норма, завдяки якій допоміжні репродуктивні процедури безплідним жінкам надаються безплатно. Шкода, що саме цей законодавчий досвід, націлений на боротьбу з демографічною кризою, не додумалися перейняти у своїх північних сусідів українські народні депутати. Дуже хочеться вірити, що незабаром і в нас у лікуванні безпліддя буде задіяно державу.