Християнська етика замість іноземної мови?

Днями син-першокласник приніс невеличку анкету для батьків, у якій пропонувалося відповісти на одне-єдине запитання: «Чи хочете ви, щоб ваша дитина наступного року вивчала курс «Християнська етика в українській культурі?». Вважаючи, що такий філософський предмет краще опановувати бодай у середній школі, відповіла негативно. Але потім з’явилася інформація, що діти все-таки вивчатимуть у школі християнську етику — раз на тиждень замість уроку іноземної мови. Щоб внести ясність у питання, яке цікавить багатьох батьків, звернулася до керівника столичного управління освіти і науки Лілії ГРИНЕВИЧ.

— Насправді, усе зовсім не так, — розповіла Лілія Михайлівна. — Курс «Християнська етика в українській культурі» вивчається на вибір і на додаткових уроках або гуртках. Відповідно до законодавства і навчальних планів, у початковій школі існують певні обмеження за кількістю навчальних годин, протягом яких дитина може опановувати шкільну програму, — як основних, так і додаткових. У першому класі діти, крім основних уроків, можуть на вибір вивчати ще два предмети — по одному уроку на тиждень. Як правило, використовують їх для навчання дітей іноземної мови (у загальноосвітніх школах вона у першому класі як обов’язковий предмет не передбачена) та інформатики.

Звичайно, далеко не всі школи цілком використовують ці додаткові години, і тоді з’являється можливість вивчати християнську етику. Але якщо всі години використані, то батьки постають перед вибором: від якого предмета відмовитися. Хочу підкреслити, що саме батьки вирішують, чи вивчати дітям християнську етику і використовувати додаткову годину на тиждень на цей предмет чи, наприклад, на інформатику.

Є ще одна категорія шкіл, де цей курс неможливо впровадити в першому класі за рахунок додаткових годин — школи з поглибленим вивченням іноземних мов. Тут за бажанням батьків цей предмет можна вивчати після обідньої перерви, скажімо, на гуртку.

— Навіщо взагалі впроваджувати курс християнської етики з першого класу, якщо так складно знайти для нього час?

— Ми абсолютно впевнені, що чим раніше почати говорити з дитиною про базові цінності, тим раніше вона їх осягне і прийме. Тому дуже важливо не пропустити етапу початкової школи. Ми не можемо сьогодні захистити дитину від усіх тих спокус і негативу, який вона бачить по телевізору, у комп’ютерних іграх і в житті. Але ми можемо дати їй опертя у вигляді духовних цінностей. Саме з цією метою в Києві розробляється і впроваджується курс «Християнська етика в українській культурі». Курс цілком світський, не релігійний. Зараз його викладають першокласникам лише в 106 столичних школах звичайні вчителі — не священики. В інших школах його вивчатимуть лише за згодою батьків.

Багато хто з них, безпосередньо ознайомившись із курсом, переконуються в його світськості і культурологічній спрямованості. Приміром, коли ми розповідаємо дітям про якісь конкретні свята, скажімо, Різдво чи Водохреща, то показуємо саме народні традиції української культури, а не церковні обряди.

…Яскравий барвистий підручник справді анітрохи не нагадує Біблії. Без усякого моралізаторства, легко й цікаво в його текстах розповідається про добро, про те, як воно перемагає зло, про милосердя, хороші і погані звички. Прикладами слугують як історії про звичайних хлопчиків і дівчаток, так і розповіді про християнських святих (наприклад, Святого Миколая), біблійні притчі (як, скажімо, адаптована притча про блудного сина). Передбачено і зошит для учня, в якому завдання відповідають віковому сприйняттю дітей.

Для полегшення сприйняття автори курсу пропонують до кожного уроку музичний супровід — для цього в комплект до підручника і робочого зошита пропонується компакт-диск. Вчитель, знайомлячи дітей із поняттям добра, показуючи зв’язок добра і краси, на підтвердження своїх слів може дати першокласникам прослухати уривок із сюїти Гріга «Пер Гюнт» і пісеньку на слова Юрія Ентіна з мультфільму «Дорогою добра». Розповідь про гріх, який шкодить не тільки самій людині, а й її близьким і навіть навколишньому середовищу, супроводжує пісенька на музику О.Вардуліної «Медвежонок заболел», про слухняність і неслухняність — «Колискова» Р.Глієра, про необхідність переборювати труднощі — українські народні пісні «Ой літає соколонько» і «Грицю, Грицю, до роботи».

Не дивно, що батьки, діти яких уже вивчають цей курс, ставляться до нього дуже позитивно. Ось результати анкетування, проведеного серед п’яти шкіл Голосіївського району столиці. З 112 осіб, які заповнили анкету, 97% активно підтримують вивчення дітьми християнської етики, а решта три — просто позитивно ставляться до цього процесу. При цьому 70% переконані, що їхні діти цілком готові до сприйняття предмета, а 30% вважають, що малюкам усе-таки потрібна додаткова підготовка. Практично всі задоволені рівнем викладання курсу і його методичним забезпеченням.

Проте запитання залишаються. Приміром, методичного характеру, на що свого часу вказував і міністр освіти і науки Станіслав Ніколаєнко. У підручнику з першого уроку дітям (першокласникам!) пропонується вивчати досить великі за обсягом тексти. За словами Лілії Михайлівни, у першому класі читатиме переважно вчителька. Є запитання до підготовки вчителів, до методики викладання — адже курс новий, а вчитель тут має не лише викладати прописні істини і перевіряти засвоєне, а й стимулювати малят до самостійного мислення, заохочувати самим бути трошки філософами.

— Для вчителів розроблений спеціальний методичний посібник з викладання курсу, — продовжує Лілія Гриневич, — у якому описані основні етапи кожного уроку. Крім того, усі викладачі початкових класів можуть у позаробочий час пройти в Київському педагогічному університеті ім. Грінченка курси з підготовки до навчання за цим предметом.

— Питання, пов’язані з викладачами, найпроблемніші. Адже вчитель має не тільки вміти розповісти про моральні норми, сам їх дотримуватися, але й, що найскладніше сьогодні, жорстко вимагати їхнього дотримання дітьми — інакше ті «пройдуть» предмет і забудуть. Проблеми можуть виникнути і в частині технічного оснащення шкіл — далеко не в кожній із них у перших класах стоять програвачі, необхідні для музичного супроводу курсу.

— В усіх столичних школах є такі можливості — якщо не в класі, то в кабінеті музики або актовому залі обов’язково має бути програвач. Але музика в цьому разі — не головне: важливіший зміст і вміння вчителя донести його до учня початкової школи.

— Серед обов’язкових предметів першокласники вивчають курси «Я і Україна» та «Основи здоров’я». У них — у тому числі — викладаються основи етики. Можливо, таким маленьким дітям цього достатньо?

— Справді, названі курси містять елементи етики, але в дуже обмеженій кількості — адже необхідно дати знання безпосередньо з предмету.

— А що буде з курсом етики, який діти починають вивчати в п’ятому класі?

— Він залишиться. «Християнська етика в українській культурі» розроблена для початкової школи. Для середньої і старшої існують окремі курси етики, затверджені Міністерством освіти і науки. На наш погляд, повторюся, в дедалі більшому потоці інформації, котрий обрушується на дитину в ранні роки, починати говорити про основні моральні цінності треба якомога раніше — у п’ятому класі це вже запізно.