Доступніша Європа

В аудиторіях і гуртожитках польських вузів дедалі частіше звучить українська мова. Наші професори приїжджають до сусідньої країни викладати й обмінюватися досвідом із колегами. Завдяки дружбі та співробітництву ректорів польських і українських університетів було покладено початок низці спільних проектів і заходів...

Співпраця в галузі науки і освіти вигідна обом сторонам. Для Польщі це — можливість наповнити аудиторії після масового відтоку місцевих студентів на Захід. Для майбутніх українських учених це — Європа, доступніша за Оксфорд і Сорбонну.

І на урядовому рівні, і з ініціативи окремих університетів, організацій і фондів організовується міжнародний обмін студентами та викладачами, стипендіальні програми, мовні курси, літні школи для молоді з країн колишнього СНД і, насамперед, — для українців. Крім того, з Польщею в нас найвигідніші умови для взаємного визнання документів про вищу освіту.

Наших випускників факультетів гуманітарних і суспільних наук може зацікавити програма «Стипендії уряду Республіки Польща для молодих учених». Програма діє з 2003 року, за цей час у ній узяли участь 280 осіб із 12 країн. Поточного академічного року в Польщі навчаються 57 стипендіатів із Білорусі, Вірменії, Грузії, Казахстану, Киргизії, Молдови, Росії, Таджикистану, Узбекистану, а також 21 стипендіат із України. (Заявки на наступний навчальний рік приймаються до березня 2008 року. З умовами надання стипендії можна ознайомитися на сайті Посольства Польщі в Україні www.polska.com.ua)

Протягом дев’яти місяців стипендіат проходить стажування в одному з університетів Варшави, Кракова, Вроцлава, Любліна, Гданська або Познані, пише й захищає дипломну роботу під керівництвом польського професора, виступає із двома доповідями. Завдяки цьому молодий учений збагачує свої знання про сучасну дослідницьку методологію і знайомиться з останніми досягненнями в царині своїх наукових інтересів.

Молодих українців, які бажають закінчити в Польщі аспірантуру, приймає Європейський колегіум польських і українських університетів, створений 2000 року з ініціативи президентів двох країн. Формально проект підтримали Університет Марії Склодовської-Кюрі і Католицький університет у Любліні, Київський національний університет імені Т.Шевченка, Національний університет «Києво-Могилянська академія» і Львівський національний університет імені І.Франка. Відучившись у Любліні та захистивши кандидатську дисертацію, українці зазвичай повертаються на батьківщину, де й застосовують набуті знання. До цього часу вони обростають робочими й дружніми зв’язками в академічному середовищі Польщі та інших зарубіжних країн, знайомляться зі специфікою своїх геополітичних сусідів і, що не менш важливо, знайомлять Європу зі своєю країною. Завдяки такій взаємодії проблематика Центрально-Східної Європи, зокрема польсько-українська, впроваджується у сферу європейських наукових досліджень.

На жаль, доводиться констатувати: якщо окремі вітчизняні вузи виявляють ініціативу в плані міжнародного співробітництва з Польщею, то загальний курс нашого уряду в цій сфері залишається нечітким і переважно декларативним. Так, колегіум на сьогодні фінансується виключно з польського бюджету. Ось уже сім років поспіль точаться розмови щодо створення українсько-польського університету — але ними все й обмежується. Не визначено навіть, що це має бути: черговий навчальний заклад Польщі або ж міжнародний вуз, створений на основі міжурядової угоди. Тим часом у прикордонних містах Франкфурт-на-Одері та Слубіце ефективно діє польсько-німецький університет... Тож хіба ми гірші? Невже вуз, здатний інтегрувати освітній і науково-дослідницький потенціал обох країн, зосередити в собі найкращу професуру, студентів, аспірантів, нам просто не потрібен?