«ДЕРЖАВА, ЧЕСТЬ, ВІДВАГА»

Поділитися
Таким є девіз Київського суворовського училища (тепер — Київський військовий ліцей ім.І.Богуна), що відзначає 24 листопада своє 60-річчя...

Таким є девіз Київського суворовського училища (тепер — Київський військовий ліцей ім.І.Богуна), що відзначає 24 листопада своє 60-річчя. Саме цього дня (до дня народження полководця О.Суворова) 1943 року училище одержало грамоту Президії Верховної Ради СРСР про вручення Бойового Червоного Прапора.

Дев’ять суворовських училищ (СВУ) по 500 чоловік у кожному було створено на території СРСР 1943 року, відповідно до постанови Раднаркому: «для влаштування, навчання та виховання дітей воїнів Червоної Армії, партизанів Вітчизняної війни, а також дітей радянських і партійних працівників, робітників і колгоспників, які загинули від рук німецьких окупантів». Воєнізовані школи для хлопчиків базувалися на вже звільнених від фашистів територіях. Організували їх за типом дореволюційних кадетських корпусів. Термін навчання протягом усієї історії суворовських училищ змінювався неодноразово — із семирічного (1958-го) до трирічного (1964-го), а з 1969-го (і донині) — два роки. Вихованці мешкали в училищах, перебували на повному державному забезпеченні і носили спеціальну форму одягу військового зразка.

Місце народження Київського СВУ — м.Чугуїв Харківської області. З 500 чоловік першого набору 39 воювали, 9 мали ордени та медалі. Однак 57 майбутніх суворовців були зовсім неписьменними і лише троє закінчили шість класів.

На початку 1947 року училище переселилося до Києва. 1955-го було реорганізоване у Київське суворовське офіцерське училище і протягом трьох років випускало лейтенантів, а 1958 року знову стало суворовським військовим.

Уся система військово-патріотичного виховання суворовців покликана була прищепити хлопчакам, які наділи гімнастерки з червоними погонами, інтерес і повагу до майбутньої військової професії, виховати у них дисциплінованість, старанність, командний дух.

За словами Анатолія Гриценка, суворовця 1974 року випуску, а нині директора Центру ім.Разумкова, училище давало відмінні знання і закладало добру базу для подальшого вибору професії. «У мій час, наприклад, із шести суворовців, які потрапили в Палац піонерів на київську олімпіаду з астрономії, усі шестеро посіли перші місця. Конкурс на вступ у суворовське училище був вісім чоловік на місце. Його випускники, як правило, без проблем вступали до будь-якого вузу.

Влітку ми місяць жили в навчальних таборах під Білою Церквою: марш-кидки на 15—20 км, навчання, стрільба. Практично кожен кадет мав спортивний розряд.

Ми рано дорослішали. Трохи гнітили обстановка казарми, обмеження свободи. Але поняття «суворовець», «кадет», тобто людина, котра має певні моральні риси, котра пройшла добре загартування, залишилося донині. Чоловічий колектив, уся атмосфера суворовського училища «гнилих» людей просто відсівали».

Починаючи з 1964 року, випускники училищ разом із атестатом одержували суворовський значок — лавровий вінок опуклої форми з п’ятикутною зіркою і барельєфом із зображенням О.Суворова. Цей знак колишні суворовці — від курсанта до генерала — старанно бережуть.

Ігор Миколайович Плосконос, уродженець м.Павлограда і випускник суворовського 1976 року, вважає, що училищу зобов’язаний усім. Після загибелі батьків в автокатастрофі 14-річний хлопчисько залишився зовсім сам. Учителі й сусіди клопоталися про зарахування його в КСВУ. Саме навчання там, за словами Ігоря Миколайовича, уберегло його в юності від багатьох помилок. Зараз у ліцеї навчається його син Артем. Перебуваючи у звільненні, він потай від батька прикріплює на свою форму його суворовський значок.

1992 року постановою Кабміну і наказом міністра оборони України на базі КСВУ було створено Київський військовий ліцей, а 1998 року йому присвоїли ім’я Івана Богуна. Але пам’ятника Іванові Богуну поки що так і не поставили. Перед фасадом училища досі стоїть російський полководець О.Суворов роботи офіцера-вихователя майора І.Зарєчного. Про подальшу його долю ходять найрізноманітніші чутки. Кажуть, що пам’ятника з нетерпінням чекають в СВУ Санкт-Петербурга. Проте, за словами начальника ліцею генерал-майора Леоніда Кравчука, офіційних звернень до нього з цього приводу не було. Взагалі ж непогано було б мати два пам’ятники: «Вони помиряться. Адже скільки вихованців вийшли з цих стін, даючи присягу біля пам’ятника Суворову. Що стосується пам’ятника І.Богуну, то вже є проектна документація, затверджена архітектурною радою м.Києва. Швидше за все, стоятиме він прямо при вході з КПП».

Хоча керівництво ліцею намагається зберегти найкращі традиції суворовських училищ, дух нинішнього Київського військового ліцею ім.І.Богуна, звісно ж, трохи інший. На стінах — портрети Шевченка та кобза, українська національна символіка. Викладання — українською мовою, система виховання побудована на національних традиціях. У суворовських училищах, що виховували офіцерський склад багатонаціональної армії, мова викладання була єдиною — російською. Крім того, СРСР жив в умовах холодної війни, і це накладало жорсткий відбиток на всю систему формування людини. Головною була готовність боротися і ненавидіти ворога.

Нині державні умови в цілому, у тому числі ідеологія, люди, — інші. Ставлення суспільства до армії, її реформування й скорочення, безумовно, впливають і на те, що престижність ліцею сьогодні вже не така висока. Конкурс під час вступу— троє чоловік на місце проти колишніх восьми. Досвідчені викладачі йдуть сюди неохоче. Нинішнього року до вузу не зміг вступити навіть золотий медаліст ліцею.

«Хоча ми постійно говоримо, що готуємо еліту нового століття для нової армії — Збройних сил України, — виходить так не завжди, — з гіркотою відзначає Леонід Кравчук. — Ліцей має соціальну спрямованість. Майже половина ліцеїстів — діти соціально незахищені: з багатодітних сімей, сироти або ті, хто залишився без батьківської опіки. Нерідко ці діти в сенсі знань трохи запущені.

Суворовських традицій ми намагаємося не ламати. Наприклад, для богунців, як раніше для суворовців, дуже почесно відкривати парад. Попри те, що відбувається це під час канікул, діти готуються до події дуже відповідально. Ці хлопчаки трохи старші, ніж їхні ровесники-школярі. Умови статутного життя ліцею змушують їх виваженіше, самостійніше приймати рішення і вчитися багато такого, чого вони не робили вдома».

Чи потрібні сьогодні такі училища? Якщо існує тенденція переходу на професійну армію, то, мабуть, повинна бути і база, яка готувала б професійних військових, офіцерський склад. Київський військовий ліцей ім.І.Богуна — єдиний військовий ліцей, що перебуває на бюджеті Міністерства оборони. Хоча й коштує його утримання чимало — близько 6 млн. грн. щорічно, — але ж по закінченні ліцею більшість випускників іде в Збройні сили України, а також у СБУ, МВС, податкову та прикордонну служби, інші силові структури.

Зі святом вас, кадети! І довгих років державі, честі та відвазі!..

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі