Риболовля у каламутній воді - Економіка регіонів - dt.ua

Риболовля у каламутній воді

15 грудня, 2017, 16:16 Роздрукувати

На сьогодні в Тернопільській області в оренді перебуває 475 водних об'єктів, 449 з яких — ставки. 

© rivnefish.com

Нелегальне чи напівлегальне, без усіх необхідних правовстановлюючих документів, використання водних об'єктів, зокрема ставків, в Україні процвітає досі. Вирішення цієї проблеми відкладається з року в рік і є одним із "вічних" пріоритетів як центральної, так і місцевої влади. Немає чого дивуватися: у правовому регулюванні оренди водойм не зацікавлені ні орендарі, ні державні органи, які давно мали б налагодити ефективний контроль за використанням водних ресурсів. Ставки Тернопільщини — яскрава ілюстрація цієї проблеми, коли бізнес працює всупереч законодавству й уникає відповідальності, бо чиновники навчилися "заробляти" на нелегальних оборудках бізнесу.

На сьогодні в Тернопільській області в оренді перебуває 475 водних об'єктів, 449 з яких — ставки. Цілком закономірно, що переважна більшість із них використовується орендарями для риборозведення. Ці водойми більш-менш належно доглянуті, бо годують своїх власників, забезпечуючи їх сталими прибутками. Державні мужі також мали би сприяти становленню легального бізнесу "на воді", адже, провадячи господарську діяльність, орендарі сплачують чотири обов'язкові платежі — плату за оренду земельних ділянок, водних об'єктів, гідротехнічних споруд, рентну плату за спеціальне використання водних ресурсів, які є значною підтримкою для місцевих скарбниць.

Судіть самі: сумарний обсяг цих платежів до місцевих і державного бюджету (адже 50% ренти за спецводокористування спрямовуються до держбюджету) за підсумками 2017 р. очікується на рівні понад 10 млн грн. Це означає, що один орендар у середньому сплачує за ставок 21 тис. грн на рік, а орендарі великих водних об'єктів платять навіть по 250–300 тис. Додатково до цього місцеві підприємці забезпечують надходження єдиного податку та єдиного соціального внеску, які теж поповнюють місцеві та державну скарбниці.

Проте з легальною орендою паралельно розвивається оренда нелегальна. Традиційно на ринку рівних компаній існують компанії "рівніші", які знайшли спосіб економії на оренді та обов'язкових платежах. За інформацією Тернопільського обласного управління водних ресурсів, яке здійснює державний облік водокористування, на Тернопіллі 437 (або майже половина із 912) водних об'єктів в оренді не перебувають.

Невже вони не привабливі для бізнесу? Так, є непривабливі, а є цілком доглянуті і вельми прибуткові. Статистичні дані, зібрані працівниками облводгоспу, свідчать: понад 300 офіційно не орендованих ставків наповнені водою і повністю придатні до використання. А великих ставків площею 10 га і більше, де орендар може забезпечити вже прибуткове риборозведення, із згаданої кількості налічується 50. Географія перспективних ставків доволі широка: від двох ставків у місті Бережани, двох — у селах Бучацького району аж до десяти — у селах Гусятинського району, самому райцентрі — селищі Гусятині і місті Хоросткові. І ці ставки, як кажуть у народі, мають підвищений попит серед підприємців, майже всі з яких зареєстровані як фізичні особи, тобто сплачують державі лише єдиний податок. Оренди ці підприємці не сплачують, решти офіційних платежів також. Бюджет втрачає хай незначні, але регулярні платежі, а чиновники, що не можуть упорядкувати питання оренди ставків, цілком можливо, набувають якоїсь неправомірної вигоди.

На практиці це виглядає так: підприємець зарибнює ставок, вирощує рибу, продає її за готівку роздрібним реалізаторам або самотужки не ринку, а заробіток кладе собі в кишеню. Такі орендарі використовують найману працю, не оформлюючи з людьми трудових відносин, працівникам не зараховується страховий стаж, пенсійні внески не відраховуються, про будь-який соціальний захист і мова не йде.

Мало того, що бюджети втрачають значні суми надходжень, а "рибний" бізнес продукує корупцію, орендарі-нелегали також не виконують і решти обов'язків, покладених на користувачів водойм. Зокрема, вони не вживають природоохоронних і протипаводкових заходів і тим самим створюють загрозу сільськогосподарським угіддям і населеним пунктам поблизу ставків. І притягти їх до відповідальності за недбальство неможливо, бо юридично вони на цих ставках не господарюють.

Це беззаконня упродовж багатьох років, від часів Януковича і донині, піддавалось критиці як на засіданнях колегії облдержадміністрації, так і в середовищі громадських організацій. А віз і нині там.

Правоохоронні і контролюючі органи у більшості випадків як заплющували, так і продовжують заплющувати очі на нелегальне використання водних об'єктів, не реагуючи на кричущі порушення законодавства. Вони, як тільки дозволяють обставини, вдають, що проблеми не існує. Начебто не було Євромайдану, Революції гідності, під час яких протестувальники однією з вимог ставили прозоре ведення бізнесу і рівні умови для всіх підприємців.

В Україні до 31 грудня ц. р. діє мораторій на проведення планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Це значною мірою ускладнює роботу контролюючих органів з виявлення орендарів-нелегалів. Вряди-годи орендарів-нелегалів виявляють працівники Державної екологічної інспекції області. Хай там як, але упродовж двох останніх років екологічні інспектори під час перевірок виявили лише десять фізичних осіб-підприємців, яких було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення права власності на води (ст. 48 Кодексу України про адміністративні порушення) і за самовільне зайняття земельної ділянки під водою (ст. 53-1 кодексу). Вони сплатили завдані державі збитки — від 46 до 1530 грн і мізерні адмінштрафи — в середньому від 136 грн до 340 грн. Зрозуміло, що ці суми і близько не відповідають ні тим нелегальним заробіткам, які отримують ці підприємці, ні тим збиткам, яких вони завдають природному середовищу через своє безвідповідальне господарювання.

Підрозділи поліції до справи легалізації водного бізнесу в області ще як слід не приступали. Бо як інакше пояснити те, що слідче управління Головного управління Національної поліції в області розслідувало лише одне кримінальне провадження за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 239-2 Кримінального кодексу ("Незаконне заволодіння землями водного фонду в особливо великих розмірах"), та і його нещодавно було закрито. Начальник ГУ Нацполіції в області Олександр Богомол цими днями дав доручення районним відділам поліції виявляти такі факти. Але як довго доведеться чекати на результати, невідомо.

Слідче управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби в області у 2016–2017 рр. узагалі не розслідувало кримінальних проваджень щодо орендарів водних об'єктів за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 212 Кримінального кодексу ("Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)", що віднесено до підслідності цього органу. Про це заявлено у відповіді на надісланий мною інформаційний запит. Отакої! Проблема є, їй кілька років, а контролюючі органи навіть помічати її не хочуть.

Заступник начальника Тернопільського обласного управління водного господарства Ярослав Вівчарук переконує: "У зв'язку з ухваленням Закону "Про аквакультуру" і внесенням змін до Водного кодексу, прийняттям постанови Кабінету міністрів і двох наказів Міністерства екології і природних ресурсів українське законодавство про оренду водних об'єктів із 2013 р. уже відповідає законодавству європейських країн. Головне, щоб його дотримувалися орендарі, а органи, які наділені повноваженнями, здійснювали належний контроль за використанням об'єктів водного фонду".

Однак усі ми розуміємо, що хоч би яким правильним був закон, якщо його не виконують, він не принесе користі державі. І байдужість контролюючих органів до проблем "нічиїх" ставків лише переконує їхніх орендарів у тому, що вести підпільний бізнес можна, і досить вигідно. Представники цього тіньового бізнесу вважають, що якомога довше не виконувати закон можна і треба, бо, перефразовуючи армійську бувальщину, його колись можуть скасувати. А державні покровителі їм потакають. Ті ж, хто чесно сплачує і оренду, і податки, виконуючи усі вимоги до користування водоймами, почуваються як мінімум ошуканими, бо та сама влада, якій вони регулярно платять податки, змушує їх працювати в абсолютно неконкурентних умовах.

Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №6, 17 лютого-23 лютого Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво