Місцевий акциз розбрату

Не встиг Мінфін відзвітувати про чергові успіхи фіскальної децентралізації, а регіони - відчути себе реальними розпорядниками коштів, як ці самі кошти вже намагаються у них відібрати.

Ні, не повернути в державний бюджет - перерозподілити на користь областей. Задекларувавши децентралізацію, депутати не києм, то палицею намагаються спрямувати фінансові потоки, які тільки-но формуються, у зворотному напрямку. Під найпристойнішими приводами, але, зважаючи на все - заради відверто кримінальних справ. У підсумку місцеві громади навряд чи щось набудуть, натомість ті, у кого рильце в пушку точно не втратять своїх прибутків від продажу контрафактних і фальсифікованих підакцизних товарів.

За січень–вересень поточного року до загального фонду місцевих бюджетів (без урахування трансфертів) надійшло 70,9 млрд грн (96,4% від річного обсягу надходжень, затвердженого місцевими радами). Приріст надходжень до загального фонду порівняно з аналогічним періодом минулого року (у порівнянних умовах і без урахування непідконтрольних територій) становив 40,7% (+20,5 млрд грн). Частка місцевого акцизу в структурі незначна, на 1 жовтня ц.р. його фактичні надходження становили 5,5 млрд грн. Але економічна вага цього збору значно більша, тому й тягнуться до нього руки народних обранців.

Світ взагалі несправедливий

Це не перша спроба перекроїти регіональні фінанси. На превеликий жаль, тільки-но у країні вивільняється якась частина грошей, одразу ж знаходиться маса бажаючих прибрати їх до рук.

До Верховної Ради вже вносилися два аналогічні законопроекти (№2549 від 03.04.2015 і №2725 від 24.04.2015), які передбачають позбавлення бюджетів міст, селищ, сіл і об'єднаних територіальних громад відповідно 60% і 50% місцевого акцизу. На черзі третій - №2115а, який також чекає на розгляд парламентаріїв. Він пропонує перерозподілити акцизний податок з роздрібної торгівлі підакцизними товарами в такій пропорції: 40% - в обласні, 60% - у бюджети міст районного значення, селищ і сіл.

Міркування авторів останнього законопроекту абсолютно альтруїстичні, та лише на перший погляд. Справді, в населених пунктах, які мають розвинену роздрібну торгівлю і мережі АЗС, надходження місцевого акцизу суттєво перевищують планові. Очевидно, що чим більша адміністративна одиниця, тим вона багатша. Ставитися до цього, як до проблеми щонайменше дивно. Світ взагалі несправедливий, і ратувати за економічну зрівнялівку всіх без винятку областей як мінімум недалекоглядно й наївно.

"У основі реформи децентралізації лежить принцип субсидіарності. Це фундамент, на якому будується держава. В основі цього принципу лежить розуміння й прийняття того факту, що всі проблеми мають вирішуватися на базовому рівні, центральна влада може відігравати допоміжну, субсидіарну, а не субординовану роль, і має дати регіонам можливість самостійно ухвалювати рішення, - переконаний один з ідеологів польської децентралізації, професор Мирослав Стець. - Регіони розвиваються нерівномірно: хтось має корисні копалини, хтось - розвинену промисловість, хтось - сільське господарство і більше нічого. Але ми повинні дати їм можливість знайти свій шлях розвитку і самим, на рівні громад, вирішити, як вони хочуть розвиватися далі. Продовжуючи їх дотувати, ми забираємо будь-які стимули для такого розвитку".

Бажання депутатів усе зібрати й поділити, зумовлене, звісно ж, їхньою "невсипущою турботою про простих громадян", ставить під питання економічну доцільність децентралізації як такої і спотворює саму її суть. За великим рахунком, нас намагаються повернути туди, звідки ми ще не вийшли - в часи, коли місцева влада нічого не робила для економічного зростання, а лише чекала чергового перерозподілу бюджетних надходжень.

Вражає, але проект, який передбачає серйозні бюджетні зміни, не містить їх фінансово-економічного обґрунтування і не пропонує бюджетам місцевого самоврядування джерел компенсації втрат від позбавлення значної частини надходжень. Але ж йдеться про надходження в бюджети базового рівня, 90% яких ідуть на захищені статті видатків.

За підрахунками Асоціації українських міст, втрати для базового рівня бюджетів місцевого самоврядування (в умовах 2015-го) становитимуть 2,4 млрд грн. Тобто майже половину від загального обсягу зібраного на сьогодні акцизу.

"Кожна одиниця самоврядування є юридичною особою, має майнові права й делеговані державою повноваження. Для виконання яких вона повинна мати достатню кількість фінансових ресурсів, - нагадує депутатам базові основи децентралізації Мирослав Стець. - Держава зобов'язана максимум цих ресурсів залишити на місцях, інакше реформа просто не відбудеться".

Двічі по два - п'ять

Ухвалення пропонованих депутатами змін розбалансує місцеві бюджети базового рівня, не принісши економічної вигоди. Акциз із роздрібних продажів зараховується до загального фонду місцевих бюджетів базового рівня і не має цільового призначення. У процесі фіскальної децентралізації регіони втратили частину своїх доходів, і саме місцевий акциз є компенсатором цих втрат. Проблеми виникнуть з фінансуванням ЖКГ і благоустрою, транспортної інфраструктури населених пунктів, виплатою заробітних плат працівникам бюджетної сфери.

"Місцевий акциз є компенсатором скасування державою субвенції на комунальне дорожнє господарство, ряду податкових платежів, а також зменшення частки зарахування ПДФО. Якщо раніше місцеве самоврядування мусило йти на уклін до держави або обласного керівництва і чекати виділення субвенції, наприклад, для ремонту доріг, то тепер вони самі, маючи ресурс, на свій розсуд його витрачають - ремонтують дороги або будують ті чи інші об'єкти інфраструктури", - пояснив DT.UA Олександр Слобожан, заступник виконавчого директора Асоціації міст України.

А головне - місцевий акциз є потужним стимулом для економічного розвитку громад. Саме розвитку, а не проїдання коштів. Це один з тих містків, які з'єднують місцевий бізнес з місцевою владою, допомагають їм знайти спільну мову й разом розвивати економіку регіону. Якщо місцева влада зацікавлена у збільшенні надходжень, вона вкладатиме кошти в розвиток інфраструктури з метою залучення інвестицій, у створення нового бізнесу, нарощування продажів. Адже для того, щоб у регіоні з'явилася АЗС, потрібно впорядкувати дорогу, а для будівництва нового магазину - виділити землю тому, хто поставить магазин, а не черговий котедж. Треба співпрацювати з місцевим бізнесом, реагувати на його потреби, давати йому можливості й стимули для розвитку. У такому разі запропонована зрівнялівка згубна. Вона суперечить самій ідеї децентралізації, пропонуючи регіонам повернутися до реакційної моделі, при якій їхній вплив на економіку був мінімальним. По суті, депутати цілеспрямовано намагаються зменшити фінансову самостійність базового рівня самоврядування.

Більше того, слід урахувати, що в Україні діє система стимулюючого вирівнювання, яка не передбачає стовідсоткового покриття всіх видатків регіону. Система покликана підтримувати інтерес місцевих органів влади до нарощування власних доходів. При такій системі позбавити громади одного з основних інструментів для подальшого економічного розвитку - це приректи їх на хронічну й глибоку дотаційність. Але нас завзято переконують у тому, що двічі по два - п'ять.

Не слід забувати й про те, що зараз йде процес об'єднання громад. І йде він не так гладенько, як очікувалося. Лідерами зі збору місцевого акцизу є економічні центри регіонів, міста з розвиненою роздрібною торгівлею і розгалуженими мережами автозаправок. Саме навколо цих центрів і мають об'єднуватися громади. І місцевий акциз у цьому випадку виступає додатковим стимулом такого об'єднання. Якщо ж почати перерозподіл акцизу заради ідеї загальної рівності, цей стимул зникне. Навіщо об'єднуватися з кимось, якщо й так одержиш належне?

Контрафактор

Розмови про те, що місцевий акциз "заважає" точилися ще навесні. Саме тоді парламентарії зробили першу спробу перекроїти діючу систему акцизів. Законопроект подавав Віктор Балога, зліпленой його криво-косо, пояснювальна записка з трьох речень. Словом, зовсім нежиттєздатний документ. Наступна спроба була більш витонченою: місцевий акциз хотіли відібрати під соусом створення спеціального дорожнього фонду. Акцизу в пояснювальній записці вже не згадували (хоч саме він мав стати фінансовою основою фонду), дедалі більше підкреслюючи жахливий стан українських доріг. Тільки помітили, ага.

"Навіщо місцевому самоврядуванню йти на уклін до нардепів, обласних керівників або міністерств, якщо у них є значний ресурс для ремонту своїх доріг? І таких органів місцевого самоврядування, які можуть самостійно вирішувати свої проблеми завдяки місцевому акцизу, зараз в Україні більшість. Навіщо посилювати вплив бюрократів і депутатів на місцеву владу?" - резонно запитує Олександр Слобожан. Можливо тому, що питання зовсім не в дорогах.

Отут, звичайно, слід віддати належне нашим парламентаріям, які не вміють і не хочуть працювати. Руки до жодної з вищезгаданих законодавчих ініціатив у них ще не дійшли. Але те, з якою швидкістю ці ініціативи плодяться, лякає.

Повірити в невгамовну турботу депутатів про народ складно. Реальний мотив, швидше за все, значно прозаїчніший - місцевий акциз стоїть кісткою в горлі у розповсюджувачів тіньової підакцизної продукції. Грубо кажучи, якщо завод випустив 100 одиниць підакцизних товарів, а магазин продав 200 таких товарів - це свідчить тільки про одне: частина продукції на прилавках або не заводського виробництва, або завод не сплатив з неї загальнодержавний акциз.

Що лиш підтверджує напрочуд успішна операція податківців "Акциз-2015". Фіскали практично щодня вилучають фальсифікат і контрафакт. На гучні справи вони ще не наважилися замахнутися, але конфіскація навіть 600 тонн "лівого" дизпалива і 900 декалітрів такого ж спирту на день - це результат.

Примітивне порівняння даних про сплату виробниками загальнодержавного акцизу з обсягами сплати місцевого акцизу розповсюджувачами не тільки показує реальні обсяги тіньового ринку підакцизних товарів, а й прямо вказує на точки збуту контрафакту. Якщо частину місцевих акцизів перекинути на інший бюджетний рівень, порівняти ці дані буде технічно неможливо. Тож тут слід всерйоз задуматися: з яких все ж таки міркувань депутати вже втретє намагаються перерозподілити місцевий акциз на користь обласних бюджетів?

"Пропоновані зміни позбавляють органи місцевого самоврядування базового рівня можливості впливати на процес боротьби з тіньовою економікою. По суті, обмежують їхні нинішні повноваження. Рішення ухвалюватимуть в області, а органи місцевого самоврядування базового рівня не будуть зацікавлені у спільних перевірках з ДФС, тому що це будуть вже не їхні надходження. При розщепленні місцевого акцизу між рівнями неможливо буде виявити конкретних суб'єктів, які займаються контрафактом", - переконаний Олександр Слобожан.

Показово, що серед ініціаторів, окрім зовсім одіозних персонажів - борця з контрабандою Віктора Балоги й власника 30 квартир і будинків Ярослава Дубневича, - є й парламентарії, які буквально на кожному кроці демонструють завзяту боротьбу з тіньовим сектором. Невже депутат Олег Медуниця - викривач контрабандистів сигарет і член позафракційного об'єднання "Контрабанда - стоп" - не розуміє, що законопроект, під яким він підписався, допоможе не так місцевим бюджетам, як тіньовому сектору? А Іван Крулько, який активно цікавиться корупційними схемами в уряді, на місцевому рівні цих схем не бачить? Чи не розуміє цього автор третього законопроекту Тарас Козак - колишній фіскал, член парламентського комітету з питань податкової і митної політики, котрий як ніхто інший знається на таких питаннях?

Окрім іншого, при діючому розподілі місцева влада прямо зацікавлена в припиненні нелегальних продажів підакцизних товарів. Вони зазнають прямих збитків, що суттєво вплине на їхнє ставлення до місцевих ділків, які продають лівий товар.

Насправді суть децентралізації і в цьому теж - люди поступово починають усвідомлювати й відчувати відповідальність за те, що відбувається в їхньому місті, а не десь там під стінами Верховної Ради. І не варто перебільшувати вже згадану старанність фіскальної служби. Насправді, завдяки місцевому акцизу, вона стає заручником органів місцевого самоврядування, зацікавлених у тому, щоб акциз платили всі. І дуже складно домовитися з місцевим інспектором ДФС, якщо місцеві фіноргани й депутати мають розкладку по суб'єктах господарювання, які працюють на їхній території, і знають, хто й скільки заплатив, куди й кому пішли гроші, на які ті самі місцеві депутати цілком легально змогли б виконати обіцянки, дані виборцями.

Тож висновок очевидний і невтішний: усі три згадані законопроекти чекають на розгляд у Верховній Раді. Кожен з них - бомба, закладена під фундамент децентралізації, а ухвалення хоча б однієї з цих ініціатив задекларує тотальну неготовність України до проведення реформи самоврядування.