ЗІБРАНОГО НЕ ВИСТАЧИТЬ НАВІТЬ НА НАСІННЯ...

День у день надії одержати більш-менш пристойний врожай тануть. Уже зрозуміло: щоб забезпечити країну хлібом до середини 2004 року, багато продовольчого зерна доведеться закупити за кордоном. Як повідомив минулої суботи на республіканській селекторній нараді прем’єр-міністр України В.Янукович, увесь врожай слід розглядати як запас насіння для потерпілих районів. Проте, судячи з прогнозів, урожай настільки жалюгідний, що навіть на насіння всім не вистачить.

Прем’єр-міністр зажадав від керівників областей до 1 липня надати баланс зернових по кожній області, аби чітко знати: хто що має. Оскільки зі скупих доповідей губернаторів на нараді стало ясно лише одне — справи поганенькі. Причому в найбагатших хлібом регіонах.

Скажімо, у Харківській області впродовж останніх двох місяців через відсутність опадів загинуло ще 10% озимих, горить ячмінь — одне слово, сподіватися ні на що. За словами Євгена Кушнарьова, якщо місяць тому не сумнівалися, що область покриє свої потреби й допоможе іншим регіонам, то сьогодні такої впевненості немає. Ледве-ледве має вистачити на власні потреби.

За попередніми оцінками, Миколаївській області на 2003—2004 рік бракуватиме 130 тис. тонн продовольчого зерна та двох третин насіння озимих. Погіршується ситуація в Криму, де вже починаються жнива. Водночас, кримчани запевняють, що зможуть запропонувати сусіднім областям до 100 тис. тонн насіння озимих. Хоча в самих утвориться дефіцит продовольчого зерна в межах 90—95 тис. тонн. В Одеській області вирощеного збіжжя, за прогнозами, вистачить, щоб покрити свої потреби в насінні лише на 60%.

Проте врожай на полях — це ще не в засіках. А жнива теж очікуються непрості через нерівномірне дозрівання. Приміром, хліба в Одеській області уродили низькорослі. Деякі заввишки лише 20—25 см. Комбайном їх скосити практично неможливо, треба шукати іншу техніку. Але найстрашніше — якість збіжжя. За прогнозами фахівців, поки що йде не наливання колоса, а висихання. Вже очевидно, що зерно буде дрібне, усохле й ушкоджене шкідниками. А на який урожай можна розраховувати в майбутньому від неякісного насіння?

На жаль, поки що в країні говориться переважно про кількісні показники, а не про якісні. У цьому зв’язку вчені Одеського селекційно-генетичного інституту б’ють на сполох. Вони закликають узяти під суворий контроль елітне насіння й цим зберегти генетичний фонд сучасних сортів. Вони впевнені, що в засіках низки господарств збереглося продовольче зерно, є залишки й на хлібоприймальних пунктах. Їх треба обміняти на товарне, яке буде закуплено. І з приводу ввезення насіння: вчені наполягають, щоб закуповувалися місцеві сорти, пристосовані до умов регіону. Інакше негативних наслідків не уникнути...

Проте є великі побоювання, що рекомендації науки при гострому дефіциті зерна можуть перетворитися на добрі побажання. До того ж, якщо господарства навіть прислухаються до голосу вчених, то як при закупівлі зерна убезпечитися від фальсифікацій?

Судячи з доповідей губернаторів, кожна область сьогодні самостійно веде переговори про поставки зерна з Казахстану, Росії, Угорщини, Словаччини... На думку глави Одеської області Сергія Гриневецького, доцільно організувати централізовану закупівлю насіння озимих за кошти, які держава виділяє селу. А стосовно продовольчого зерна, то одеський губернатор, як і більшість його колег, бореться за створення режиму найбільшого сприяння постачанню його з-за кордону. Зокрема пропонується зняти ввізні мита й тимчасово скасувати ПДВ. Надійшла пропозиція укласти міжурядову угоду про поставки зерна з Казахстану.

Прем’єр-міністр заявив, що хаосу на зерновому ринку уряд не допустить. На додачу до низки уже вжитих заходів, держава виділяє насіннєвий кредит, який для господарств буде практично безвідсотковим. До 1 жовтня буде пролонговано пільгові кредити.

Тим часом, поки влада радиться й думає, яку додаткову порцію заходів підготувати для порятунку села, воно виживає як може. Ціни на зерно вже злетіли. Приміром, за тонну насіння просять від 2,5 до 5 тис. грн. У такій ситуації ніякий кредит не допоможе. А ціни на худобу, навпаки, падають. Тваринництво й так було для багатьох збитковим виробництвом, а сьогодні, за відсутності кормів, — особливо. Селяни прагнуть позбутися тварин. І віддають свою продукцію за безцінь: ціни впали до 1,5 грн. за кілограм живої маси. Вовну продають по 40 коп. за кілограм. Усе йде до того, що селяни знову залишаться і без худоби, і без грошей. У такій ситуації можна втратити все, напрацьоване тяжким трудом протягом останніх років.

Такий стан справ сьогодні. А що буде завтра — скажімо, взимку чи навесні наступного року? Неясно, що одержать власники за оренду землі, якщо все зерно з полів піде виключно в насіннєвий фонд. Чим годуватимуть селяни свійську худобу та птахів? З чого випікатимуть хліб?

Губернатори клянуться, що не допустять зростання ціни на хліб. Що виділяються кошти з обласних бюджетів на придбання продовольчого зерна. Але при цьому просять уряд надати пільгові кредити для хлібопекарської промисловості. Просять вирішити питання надання допомоги птахівництву, яке теж опинилось у критичному становищі через неврожай збіжжя. Просять звільнити сільгоспвиробників від сплати фіксованого податку, скасувати штрафні санкції за понадлімітне споживання електроенергії... Не злічити благань про пільги й послаблення...

Однак ось що хотілося б відзначити. Відразу після республіканської селекторної наради в Одеській області відбулася обласна нарада на базі показового Комінтернівського району. Показового у плані того, як слід господарювати. Отож, на ній розглядалося питання не тільки про те, що робити в нинішній ситуації, а й хто винен. На Одещині морозна зима знищила до 80% озимих, а посушлива весна й початок літа боляче вдарили по ярових, на які в структурі ранніх зернових припадає половина площі. Але чи в усьому винна природа?

Вчені Одеського селекційно-генетичного інституту обстежили всі посіви зернових в Одеській області, яка торік зібрала 2 млн. тонн пшениці, а нинішнього року залишиться без продовольчого зерна. Зима справді забрала дві третини посіяних озимих. Але саме прорахунки в агротехніці й технології вирощування стали головною причиною цього, вважають учені. Ті, хто сіяв за наукою, поклопотався про додатковий захист і підживлення рослин, зберегли практично всі посіви. Решта ж давно перестали думати, на якому полі краще сіяти і яка культура колись там росла. Безліч господарств сіяли без внесення добрив. І коли природа показала круту вдачу, всі огріхи вилізли назовні. Поля низки господарств аж кишать клопами. Бур’ян такий, що колосків не видно. І ось результат...

За прогнозами вчених, зі збережених озимих лише 15—20 % у південних районах Одещини можуть за сприятливих умов дозрівання дати до 30 центнерів із гектара. І є надія, що ще 30—40% дотягнуть до 20 центнерів. У решті районів пшик — 3—7 центнерів із гектара.

Тож уже сьогодні одне з головних завдань хліборобів — підготовка до сівби озимих. Нинішнього разу, крім звичних проблем, пов’язаних із порушенням агротехніки та браком оборотних коштів, додасться ще одна з усіма наслідками, які з неї випливають, — де взяти високоякісне насіння?