ЗЕРНО ХЛІБНОЇ ПРОБЛЕМИ

Як уже повідомляло «ДТ» (№6 за 2000 рік), нинішнього року на Дніпропетровщині виникли складності зі збиранням урожаю. Двомісячну посуху змінив буревій, знищивши тисячі гектарів, засіяних пшеницею, кукурудзою та іншими культурами. Принаймні, так було заявлено офіційно.

Проте є й інша точка зору, висловлена головою ТОВ «Агрофірма ім.Горького» Новомосковського району Іваном Лазаренком:

— Хочу насамперед заперечити тим, хто твердить про якісь надзвичайні «високосні» несприятливі погодні умови цього року. Умови були звичайні для наших країв. Живемо ж бо в зоні ризикованого землеробства. Але за дотримання певної технології виробництва можна одержати чудову пшеницю там, де, приміром, в одних господарствах зібрали по 8—10 центнерів з гектара, а в інших пшеницю взагалі списали.

Говорити так Іван Іванович має законне право. Кращим аргументом слугують зібрані в його господарстві 57 центнерів пшениці з гектара. На тлі середньої врожайності на Дніпропетровщині по 18— 20 центнерів результати роботи агрофірми Лазаренка вражають. У принципі, нічого видатного в роботі його господарства, запевняє Іван Іванович, немає:

— Просто посіяли в сприятливі строки, вчасно опрацювали захисними засобами, підживили — одним словом, дотримувалися науково обгрунтованої технології.

Усе згадане вище Лазаренко здійснив, отримавши необхідний кредит, велика частина якого пішла на закупівлю ефективних засобів захисту. Більшість інших господарств, витративши час на пошук коштів для паливно-мастильних матеріалів, пропустила сприятливі терміни для сівби зернових, а на придбання засобів захисту брати кредит і не намагалася: не дадуть. За словами заступника губернатора Олександра Шевченка, «третина господарств області забула, як сіяти з азотними добривами. Не кажучи вже про фосфорні, які забезпечують міцну кореневу систему».

Найсумніше, вважає Лазаренко, що «посіяли... сміття, а не насіння». Сам Іван Іванович торік мусив продати на борошно 400 тонн елітного насіння. Річ у тім, що в «дохлих» колгоспів 1999 року справді не було грошей на закупівлю елітного зерна. І ще. Проклята й вічна наша надія на всепрощаюче «а може». Дивись — пронесе. На жаль...

Не задля виправдання господарств, що провалили жнива цього року, а заради об’єктивності хочу зазначити, що депутатові Дніпропетровської обласної ради й голові його постійної комісії з питань агропромислового комплексу, зовсім не опальному рідному братові Павла Лазаренка одержати кредит під скромні відсотки набагато легше, ніж невідомому керівникові розваленого екс-колгоспу.

До того ж, і це безумовна заслуга Івана Лазаренка, «Агрофірма ім.Горького», маючи п’ятнадцятилітній досвід тісної співпраці з ученими, є базовим господарством Одеського селекційно- генетичного інституту і вже чотири роки працює як насіннєве господарство. Тут і сіють суперелітні «Вікторію-Одеську», «Скіф’янку», «Тіру-Одеську». Ще й на додачу до них — перспективні сорти «Сирену», «Любаву» й «Ладу» розкуповують нині в Лазаренка «на ура».

— Надзвичайно задоволений, — говорить голова, — що цього року зерна на продаж залишилося зовсім мало. У господарства прийшли інвестори, які не хочуть викидати власні гроші на вітер, сіючи некондиційне зерно. Те саме можу сказати і про фермерів. Адже приватник — справжній господар і ставиться до землі по-діловому, хазяйновито. А зерно хлібної проблеми — це все-таки насіння.

Схоже, це добре розуміють і в Дніпропетровській облдержадміністрації. За розпорядженням губернатора Миколи Швеця створено координаційну раду з питань насінництва сільськогосподарських культур і садивного матеріалу. Уже рекомендовано (до болю знайоме слово з радянських часів) насіннєвим господарствам усіх форм власності «координувати свою діяльність» строго з конкретними організаціями. Як-от: із дослідними станціями і навчальним господарством «Самарський» інституту зернового господарства Української академії аграрних наук і Дніпропетровською дослідною станцією інституту овочівництва.

Від райдержадміністрацій, як завжди, вимагають посилити контроль за дотриманням технології вирощування й умов реалізації насіння. Коротше кажучи, без паспортів-патентів, виданих Дніпропетровською обласною державною інспекцією, договір на продаж насіння жодне господарство укласти не зможе. Стосується це тільки тих, хто вирощує репродуктивні сорти зернових і овочевих культур. Тим самим, як вважають в облдержадміністрації, вдасться поставити заслін «сміттю».

Цілком вірогідно, що для когось добрі наміри прокладуть дорогу до пекла. Дуже хочеться помилитися.