Збільшений пресинг на Україну - це реакція Москви на її останні газові фіаско

Про це у своїй статті для ZN.UA пишуть експерт Центру «Номос» Михайло Гончар і юрист-міжнародник Максим Алінов.

За словами експертів, таких фіаско п'ять. Перше - Туреччина поки так і не дала згоду на прокладання «Південного потоку» через свою виняткову морську економічну зону, незважаючи на всі зусилля російської енергетичної дипломатії та особисто російського прем'єра Володимира Путіна.

Другий провал - Європейська комісія, незважаючи на гучну медійну і «тиху» непублічну супровідні кампанії, відмовилася підтримати цей проект як пріоритетний для ЄС.

Третій - Китай зірвав підписання «контракту століття» на російських умовах (при цьому наполягання «Газпрому» на застосуванні європейських тарифів на газ китайська сторона принизливо назвала «російською дріб'язковістю».

Четвертий у списку провалів російської енергетичної стратегії - Штокманське газове родовище, яке все так само залишається в перспективі розробки ще з 1993 року. Якось тихо й непомітно з порядку денного знято питання про масштабний експорт російського скрапленого природного газу (СПГ) на ринок США з цього самого Штокмана. А замість російського СПГ на американському ринку, СПГ зі США з'явиться на європейському ринку в 2014-2015 роках. Звідси така нервова реакція «Газпрому» на спроби Литви реалізувати угоду з американською компанією з СПГ.

П'ятий - ЄС, незважаючи на титанічні зусилля Росії, не збирається змінювати дію «третього енергопакету», серйозно підриває монопольний статус «Газпрому» як експортера російського природного газу.

Тому, зневірившись добитися бажаного на Заході і Сході, Москва розгорнулася в бік свого «ближнього зарубіжжя» - Києва і Мінська, вважають експерти. На їхню думку, Росії необхідний газовий бліцкриг, а членам правлячого російського дуумвірату-успіх на майбутніх виборах, причому кожному свій. Білоруська і українська карти, на погляд Москви, повинні стати козирними. Тому Росія розгорнула чергову масштабну пропагандистську кампанію, яка, не виключено, включає в себе і сценарій «третьої газової війни» з настанням холодного сезону.

Таким чином, зазначають автори, що відбувається зараз є своєрідним газовим свавіллям зі Сходу, яке спочатку накриває Білорусь з Україню, а потім котиться далі, а зовсім не зупиняється, як вважає дехто у Брюсселі.

Детальніше читайте у свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україна» у статті Михайла Гончара і Максима Алінова «Газовий натиск зі Сходу».