Заручники тендерної Руїни

В деяких державах законності надають таку форму, що вона стає жахливішою за беззаконня.

Йоганн Готфрід Зейме,
XIX століття

Як ви гадаєте, що спільного у ВАТ «Мотор Січ», «Райффайзен Банк Аваль», «МТС—Україна», ТАС-Комерцбанку, «АрселорМіттал Стіл», Нікопольського заводу феросплавів, Києво-Печерського заповідника та Інституту електрозварювання ім. Є.Патона? За винятком того, що вони — серед лідерів у своїх сферах діяльності, а деякі з них належать до нечисленної когорти українських брендів, відомих у світі. Що іще? Ніколи не здогадаєтеся.

Вони всі є «недобросовісними» постачальниками товарів, робіт і послуг для державних потреб України! Якщо вірити Міжвідомчій комісії з питань державних закупівель, яка опублікувала в середині січня «Реєстр недобросовісних учасників процедур закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти» на своєму офіційному сайті. Там — понад 600 найрізноманітніших організацій: від «грандів» економіки до міських рад та інститутів Національної академії наук. Причому деякі з них не менш відомі та шановані, ніж згадані вище.

Такого масованого удару престиж і ділова репутація великих українських виробників, флагманів науки та культури не зазнавали ще ніколи. Адже це лише українські парламентарії переобираються незалежно від того, наскільки скандальний їхній послужний список. Для бізнесу, науки та культури чесне ім’я — це реальний капітал і вплив. Звістка про «недобросовісність» здатна зірвати багатомільйонні контракти.

Та реєстр зачепив не лише суто українські підприємства. В ньому — підприємства Пермського моторобудівного комплексу в Росії, українські компанії з німецьким, австрійським, шведським капіталом...

Вони — разом із половиною української ділової, культурної та освітньої еліти — нечисті на руку? Пропонуємо результати пошуків відповіді на це запитання.

Національні особливості держзакупівель

Для початку нагадаємо, що з 2004 року центральні органи виконавчої влади України поступально втрачали ключові повноваження в сфері держзакупівель. На нинішній момент такі повноваження має спілка громадських організацій «Тендерна палата України» (члени палати на сьогодні невідомі; відповідно до закону, має цілий ряд квазінормативних функцій) і Міжвідомча комісія з питань держзакупівель (далі — комісія; функції: розгляд скарг, дозволи на процедури закупівель в одного учасника). Антимонопольний комітет України (АМКУ) тільки пише звіти й затверджує форми.

Завдяки законодавцям, дер­жава повністю усунута зі сфери інформування замовників, учасників торгів і громадян про державні тендери. Згідно з висновком ТПУ, з березня 2006 року замовники були зобов’язані розміщувати свою інформацію на веб-порталі, який належить ТОВ «Європейське консалтингове агентство» (ЄКА), із платним доступом. Того ж року АМКУ встановив, що ЄКА «нав’язує» учасникам різноманітні «консультаційні» послуги.

Тепер на ринку держзакупівель України сформувалася своєрідна «монопольна пастка», коли учасники тендерів змушені оплачувати непотрібні їм послуги сонму «консультантів» (див. «ДТ», №26 від 7 липня 2007 року). За оцінками КРУ, АМКУ, Асоціації міст України та громад, СБУ, витрати на послуги «консультантів» можуть становити від 2 до 10% від загальної вартості закупівлі.

Бізнес у масовому порядку залишає ринок держзакупівель. Держзамовники намагаються врятувати ситуацію, вишукуючи обхідні лазівки чи вибираючи закупівлі в одного учасника.

У результаті вперше з 2003 року частка конкурентних процедур у загальній вартості закупівель за державні кошти стала меншою за частку процедур «закритих». За попередніми даними АМКУ, вона знизилася вдвічі — із 81% у 2006-му до 35% торік; за даними Держкомстату, падіння трохи м’якше — до 46%. Кожна четверта закупівля скасовувалася, в основному — через недостатню кількість учасників. По суті, це означає крах усіх останніх перетворень системи державних закупівель в Україні.

Варто додати, що одні й ті самі особи в різний час фігурували серед засновників і (або) керівників ЄКА, ТПУ, а також компаній, які могли отримувати платежі за свої послуги від учасників торгів (див. «ДТ» №32 від 1 вересня 2007 року і №34 від 15 вересня 2007 року). Один із першозасновників ЄКА, Антон Яценко, став народним депутатом від Блоку Юлії Тимошенко.

За що?

Однак повернімося до реєстру «недобросовісних». Узагалі-то ідея подібних реєстрів дуже популярна в світі. Мета очевидна — дисциплінувати постачальників товарів, робіт і послуг для потреб держави.

Вперше згадування про реєстр «недобросовісних» з’явилося в чинній редакції закону, яка вступила в силу в березні 2007 року. В Україні реєстр ведеться Між­відомчою комісією. Ті, хто потрапив до нього, втрачають право брати участь у державних тендерах протягом двох років. Якщо, звичайно, комісія не відкликає свого рішення (а таке право в неї є).

Більшість у комісії складають представники комітету Верховної Ради з питань економічної політики і ТПУ. Голова — нардеп від КПУ, керівник комітету з питань економічної політики Олександр Ткаченко.

Протягом минулого року в комісії йшла боротьба між більшістю та представниками виконавчої влади. Останні намагалися створити для потреб держзакупівель безплатний державний веб-портал, обмежити платежі за консультаційні послуги тощо. Але 20 грудня минулого року, після приходу до влади уряду Юлії Тимошенко, зазнали поразки (див. «ДТ» №50 від 29 грудня 2007 року).

Саме цим днем і датуються всі аналізовані нами рішення про внесення до реєстру, згідно з інформацією на сайті комісії www.commission.org.ua. Причина однакова для всіх — «надання будь-якої недостовірної інформації». Це — найбільш нечіткий із передбачених законом критеріїв. За ним до 20 грудня минулого року комісія внесла до реєстру лише двох учасників торгів. Йшлося про недостовірну інформацію при поставках устаткування для лікарні та продуктів харчування для школи-інтернату.

Тепер кількість «недобросовісних» вимірюється сотнями. Яку ж «недостовірну інформацію» надали українській державі близько 680 учасників держторгів? Серед них, окрім згаданих вище, — Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського, «Дніпроспецсталь», Ізмаїльський торговий порт, «Лемтранс», Інститут проблем національної безпеки при Раді національної безпеки та оборони (і як їй тепер можна довіряти безпеку країни?), Інститут археології, Львівський і До­нецький держуніверситети, драмтеатр ім. М.Заньковецької у Льво­ві, кілька регіональних управлінь Державної служби охорони, центрів стандартизації, метрології та сертифікації, обласних аеропортів, включаючи аеропорт «Київ» у Жулянах.

Ми опитали офіційних представників і співробітників близько 20 «пораженців» із різних секторів бізнесу, науки та культури, держуправління, зв’язалися з російськими підприємствами і звернулися із запитаннями до самої комісії.

В Україні практично всі отримали офіційне рішення комісії. Лише підприємства Пермського моторобудівного комплексу, згідно з повідомленням його прес-служби, минулого тижня ще нічого не знали. Здивування — занадто м’яка характеристика їхньої реакції. Втім, як і «грандів» української економіки.

Всі називали однакову причину занесення до реєстру «недобросовісних». Як стверджується в отриманих рішеннях комісії, торік вони брали участь у про­цедурах закупівлі в одного учасника. Їхня провина в тому, що вони не надали замовникові інформації про свою відсутність у тематичному каталозі учасників державних закупівель (зокрема, учасників закупівель в одного виконавця). До речі, копії рішень, наявні в розпорядженні автора, схожі одна на одну, як дві краплі води.

Проте... Дехто з опитаних заперечує сам факт своєї участі в зазначених комісією закупівлях. Як нам повідомили в АКБ «ТАС-Комерцбанк», банк не укладав жодних договорів кредитування із зазначеною в рішенні компанією, не отримував тендерної документації і не надсилав своїх пропозицій. Тому до нього неможливо застосовувати правовідносини, які регулюються законом про держзакупівлі.

Представники юрвідділу Нікопольського заводу феросплавів повідомили, що договір НЗФ із держпідприємством-замовником було укладено ще в грудні 2006 року, до появи в законі вимоги про внесення до каталогу. НЗФ також не отримував ані усних, ані письмових пропозицій взяти участь у процедурі закупівлі в одного учасника.

Державне підприємство «Чорнобильський радіоекологічний центр» («Екоцентр») у червні минулого року організовувало в Чорнобильській зоні міжнародні навчання інспекторів підготовчої комісії Організації Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань. Навчання проводилися коштом міжнародної організації, а «Екоцентр» було призначено МНС відповідальним за проведення навчань. При цьому жодних торгів не оголошувалося, і будь-яких запрошень центр не отримував.

Схожі аргументи висували й представники Києво-Печерського заповідника.

Чи правомірні рішення комісії?

Тематичний каталог — винахід український (дуже віддалений аналог можна знайти в США). Запроваджений «з метою вивчення ринку продукції, створення конкурентного середовища». Це товстий том із базовою інформацією про юридичних осіб і підприємців. Відповідно до закону, його веде ТПУ. Видавцем стало підприємство «Інформаційні видання Тендерної палати України».

З весни минулого року учасники держторгів почали зіштовхуватися з добровільно-примусовою необхідністю реєстрації в цьо­му каталозі. Вартість передплати/реєстрації зросла з п’яти до 10—12 тис. гривень. У телефонній розмові голова правління ТПУ і член комісії Володимир Лаба підтвердив, що ТПУ нікого ні до чого не примушувала. До цього не причетне і підприємство палати. Так що в чотирикутнику «учасники — ТПУ — каталог — «консультанти» завелися привиди, які цим займаються. Результат, щоправда, цілком помітний — масовий відхід малого та середнього бізнесу з ринку держзакупівель.

Опитані нами представники підприємств одностайні в тому, що рішення комісії неправомірні. Адже, відповідно до перехідних положень чинного закону, норми про тематичний каталог вступали в силу тільки з 1 вересня 2007 року. На це вказувала і комісія у своєму рішенні від 19 липня 2007 року (скасовано на засіданні комісії 20 грудня 2007-го). А з огляду на те, що наші співрозмовники проводили закупівлі до цієї дати, то не слід забувати, що, відповідно до Конституції, закони та нормативні акти не мають зворотної сили, якщо про це прямо в них не вказано.

Більш того, окремі закупівлі в одного учасника проводилися з дозволу самої комісії. Про це, зокрема, повідомила «ДТ» прес-служба «МТС-Україна».

Однак голова правління ТПУ обстоює обов’язковість внесення до тематичного каталогу ще з березня минулого року, коли згадування про нього вперше з’явилося в законі.

Чи став цей каталог причиною внесення до реєстру всіх «недобросовісних» — невідомо. Тексти рішень на сайті комісії відсутні. За словами В.Лаби, багато хто туди потрапив справді з вагомих причин. Хоча представниця комісії, яка не назвалася і з якою вдалося поговорити по телефону, спочатку посилалася саме на «відсутність виписки з каталогу». Потім схаменулася: «Не знаю...»

А чи були взагалі рішення комісії про реєстр?

Питання не зайве. На умовах анонімності нам вдалося поговорити з кількома членами комісії, присутніми на засіданні 20 грудня. За їхніми словами, засідання розділилося на дві частини. Впродовж першої розглядали звичайні робочі питання (скарги, дозволи на закупівлю), секретарем був представник АМКУ С.Стефановський. У порядку денному були відсутні питання про внесення до реєстру.

Друга почалася з появи нардепа А.Яценка і пропозиції підтримати понад 20 рішень, одразу розданих членам комісії. Одне з них — про скасування літнього рішення комісії про тематичний каталог. Прохання С.Стефановського про самовідвід із посади секретаря комісії задовольнили. Новим секретарем обрали представника парламентського комітету В.Ясинського.

Підозріле нестикування полягає в тому, що копії рішень у нашому розпорядженні підписані головою комісії О.Ткаченком і... тим самим С.Стефановським. Коли ж відбувалося голосування щодо цих рішень?

Ще більше приводів для сумнівів дає такий факт.

У жовтні минулого року АМКУ на своєму сайті офіційно заявляв про те, що рішення комісії від 11 жовтня 2007 року за підписом О.Ткаченка, опубліковане в інформбюлетені ТПУ, є недостовірним. Як стверджував АМКУ, в зазначену дату засідання комісії взагалі не проводили...

Можна, звичайно, закликати Генеральну прокуратуру, МВС чи СБУ перевірити комісію. Та тільки з 1 січня ц.р. вона територіально розміщується в парламентському комітеті з питань економічної політики (рішення ухвалене на злощасному засіданні 20 грудня). А на вході до будівлі видавця тематичного каталогу висить табличка «Офіс народного депутата О.Ткаченка». Депутатська недоторканність, однак...

«Ми йдемо до вас!»

Наслідки появи реєстру «недобросовісних» можуть бути найрізноманітнішими. Відповідно до рішень, прийнятих комісією на другій частині засідання 20 грудня, над тендерами, в яких брали участь «пораженці», нависла реальна загроза скасування. Члени тендерних комітетів, які проводили ці закупівлі, ризикують бути виключеними із самих комітетів, із відповідним «ураженням в правах». Недарма місяць тому на своїй прес-конференції в УНІАН В.Лаба казав про перспективу розпуску близько тисячі тендерних комітетів.

У документах, надісланих «недобросовісним» учасникам, значиться, що комісія може відкликати своє рішення, якщо внесений до реєстру підтвердить своє включення до каталогу упродовж п’яти робочих днів. Слід розуміти, для цього доведеться заплатити близько 2 тис. дол. за передплату...

Дехто з «недобросовісних» учасників уже заплатив. Чимало органів влади, державних і комунальних підприємств, інститути Академії наук будуть змушені це зробити. До речі, за нашими приблизними оцінками, підрозділам Державної служби охорони доведеться викласти за внесення до каталогу 1 млн. гривень на рік. Мільйон — це повернення тисячі вкладників Ощадбанку обіцяної Юлією Тимошенко тисячі гривень...

Багато хто з опитаних має намір оскаржувати рішення комісії. У когось із «грандів» виникли підозри, що все це «неспроста». Наприклад, один із лідерів свого сегмента ринку вже заявив про зрив контракту в регіонах через перебування в реєстрі. Представники іншого підозрюють, що хтось хоче впровадити в їхні канали поставок «своїх» посередників. Якщо вони захочуть позиватися і доведуть у суді неправомірність дій комісії, то, мабуть, зможуть одержати компенсацію з бюджету за упущену вигоду або шкоду діловій репутації.

Чи «вистрілить» реєстр проти українського бізнесу (і держави) на якихось міжнародних тендерах — покаже час. Зрозуміло одне — заручниками кризи держзакупівель уже стали ті самі підприємства, установи науки та культури, завдяки яким Україна все ще цікава світу.

Чи є світло в кінці тунелю?

За останні тижні ставлення керівників вищих органів влади до подій у сфері держзакупівель нарешті стало прояснятися.

У Дніпропетровську Юлія Тимошенко пообіцяла мерам міст навести порядок у держзакупівлях і зберегти «громадський контроль» (голова правління ТПУ був у складі її делегації), згадала приказку про овець і вовка і створила робочу групу в складі мерів і... Тендерної палати. Цього тижня в роботі групи уже взяли участь досвідчені ідеологи палати — нардепи від БЮТ А.Яценко і С.Осика.

На наступних зустрічах із представниками органів самоврядування прем’єр старанно уникала заявляти більш чітку позицію. Навіть коли мери говорили про ризик зриву підготовки до Євро-2012.

У вівторок, 5 лютого, невдалу спробу повернути законодавче поле держзакупівель до 2004 року почав Блок В.Литвина. Його представники погоджувалися на коаліційний порядок денний за умови внесення до нього питання про закупівлі. У результаті, як живописав із трибуни «литвиновець» О.Зарубінський, «деякі (народні депутати) почали по сесійному залу бігати й навіть розчервонілися, вочевидь, розуміючи, що сьогодні може настати кінець їх злочинним корупційним схемам. Підбігають до керівників фракцій, вимагають голосувати чи ні...»

Та в останній момент голосування провалилося. Певне, питання НАТО і побутовий конфлікт «Луценко — Черновецький» для багатьох депутатів набагато важливіший, ніж зрив закупівель продуктів харчування для дітей і ліків для лікарень...

Основним ньюсмейкером став Віктор Ющенко. На нараді з губернаторами і мерами він заявив про відкликання свого раніше поданого законопроекту. За результатами наради були сформульовані три методи розв’язання проблеми. По-перше, домогтися ухвалення ВР закону, який відновить законодавство 2004 року і скасує чинний закон. За основу пропонують взяти законопроект №1011-19, поданий чотирма мерами з різних фракцій. По-друге, звернутися до Конституційного суду із приводу конституційності змін до закону про держзакупівлі, починаючи з 2005 року. По-третє, створити розпорядженням президента робочу групу з представників секретаріату та Асоціації міст України, яка розробила б закон, що справді відповідає міжнародним стандартам, зокрема стандартам СОТ.

Безумовно, ці ініціативи та план дій можна лише вітати. Однак потрібно пам’ятати кілька «але». Три тижні тому нині відкликаний президентський законопроект підносився секретаріатом як «радикальний» і такий, що вирішує всі проблеми. Насправді він лише розширював повноваження ТПУ, зберігав тематичний каталог і тому подібні «принадності» (див. «ДТ» №1 від 12 січня 2008 року). Бенефіціари «тендерних схем», яких так нещадно критикували губернатори і мери, мають «своїх» людей у секретаріаті? Де гарантія, що нинішня президентська рішучість не закінчиться черговим «пшиком»?

Нагадувати, що про тендерну кризу президенту говорили три роки поспіль — і міністри, і губернатори, і мери, і Світовий банк, і ЄС, і журналісти, а «віз тендерних проблем» і нині там? Мабуть, не варто.

Ще одне «але» стосується «добре організованого парламентського лобі» (слова В.Ющенка), якому вигідний нинішній стан держзакупівель. Президент повідомив, що тільки-но за його ініціативою з’явилося прагнення включити до порядку денного ВР законопроект про держзакупівлі, дві політичні сили зібрали підписи про відсторонення спікера від посади. Відповідно до заяви В.Ющенка, «хоч як парадоксально, ці підписи зібрали наші союзники (тобто БЮТ. — А.М.) і наші опоненти по Верховній Раді».

Голова фракції БЮТ І.Кири­ленко і права рука прем’єра О.Турчинов моментально спростували цю інформацію.

Інформагентства поспішили зарахувати в «опоненти» тільки Партію регіонів. Чи це так, на момент написання цієї статті було незрозуміло. З однаковим успіхом до їхніх лав можна зарахувати комуністів — «комерційну політичну структуру», як заявив президент на нараді з губернаторами 7 лютого. Тим паче що, відповідно до регламенту ВР, будь-які законопроекти про держзакупівлі мають проходити через профільний комітет з питань економічної політики, на чолі якого комуніст О.Ткаченко…

P.S. Увечері 7 лютого стало відомо, що комітет з питань економічної політики рекомендував ВР узяти за основу законопроект №1476-д (замість відкликаного президентського), зареєстрований того ж дня. Його автори — Р.Зварич («НУ—НС») і А.Кожем’якін (БЮТ).

У законопроекті все ті ж норми й інституції, що їх жорстко критикували президент, губернатори й мери: Тендерна палата з владними повноваженнями, комісія з реєстром «недобросовісних», тематичний каталог, приватний сайт і повна непрозорість закупівель, «консультанти»... Подачка бізнесу: від платежів за каталог звільняють, але тільки фізичних осіб-підприємців. Подачка мерам: до комісії вводять трьох представників місцевого самоврядування, дозволяють міжвідомчу координацію на місцевому рівні. Подачка замовникам: дещо піднімається закупівельний поріг. Загалом, бізнесу й органам влади замість шила пропонують мило. Щоб зручніше було повіситися?

І останнє. Законопроект, як підкреслюється в супровідних документах, схвалено прем’єром Юлією Тимошенко...