Запрограмована безвідповідальність, або Чому влада неспроможна забезпечити радіаційну безпеку

Поділитися
У серпні поточного року представники громадських організацій «Громадянська позиція», «ГРАД», «Го...

У серпні поточного року представники громадських організацій «Громадянська позиція», «ГРАД», «Голос Природи» і «Дніпродзержинська правозахисна спілка» досліджували стан хвостосховищ — захоронень відходів уранового виробництва колишнього виробничого об’єднання «Придніпровський хімічний завод» (ВО «ПХЗ»), розташованих у Дніпропетровській області поблизу селища Таромське.

З 1949-го по 1991 рік на ПХЗ здійснювалося збагачення уранової руди для одержання уранового концентрату, оскільки урану в руді міститься лише 0,7%. Тепер завод закрито, але екологічні проблеми, що накопичилися за десятиліття його роботи, залишилися. Попри те, що уряд своїми постановами створив 2008 року міжвідомчу комісію з розв’язання екологічних проблем Дніпродзержинська, попри розробку нової державної цільової екологічної програми «Приведення в безпечний стан уранових об’єктів колишнього ВО «ПХЗ», жителі Дніпродзержинська і сусідніх районів практично залишаються заручниками безгосподарності і злочинної безвідповідальності влади. Адже останні чудово поінформовані про проблеми ПХЗ, про що свідчить і опублікована у травні 2009-го доповідь Держатомрегулювання України про стан ядерної і радіаційної безпеки в країні в 2008 році. Та тільки жителям Дніпропетровщини від цього не легше.

Україна приростає «радіоактивними пляжами»

Представники громадськості, журналісти, працівники держпідприємства «Бар’єр», співробітники прокуратури відвідали три об’єкти колишнього Придніпровського хімічного заводу — «Базу С» і дві секції хвостосховища «Сухачівське». Під час обстеження були виявлені факти, що свідчать про низький рівень виконання держпрограми із захисту навколишнього середовища. Огородження об’єктів у багатьох місцях або зруйноване, або взагалі відсутнє, хоча на розв’язання екологічних проблем Дніпродзержинська і прилеглих регіонів у 2008—2009 роках було витрачено близько 80 млн. грн. бюджетних коштів. Громадськість дотепер не знає, на що витрачені ці гроші і чому їх не вистачило навіть на те, щоб захистити колючим дротом заражені території.

Хвостосховища в аварійному стані. Їх невіддільні складові — водонасосні станції і трубопроводи — цілком знищені; подачу води на хвостосховища для захисту прилеглих територій від радіоактивного пилу припинено. У результаті це призвело до появи відкритих ділянок, котрі фахівці називають «радіоактивними пляжами».

З усіх боків до радіоактивних захоронень прилягають сільськогосподарські угіддя, які належать агрофірмі «Наукова». За підрахунками екологів, у результаті вітрової ерозії щороку понад 30 тонн радіоактивного пилу осідає на полях соняшнику і кукурудзи. Виявлення зараженої сільгосппродукції — справа клопітка, все одно що шукати голку в копиці сіна. Тому ніхто цим не займається, тож існує серйозний ризик того, що на сімейний стіл, боронь Боже, потрапить страва з радіоактивними добавками.

Обережно! Зона підвищеного радіаційного випромінювання!

Охоронці розповідають, що бували випадки, коли під час збирання врожаю трактористи умивалися водою прямо із хвостосховищ. А часом на береги «мертвих озер» приїжджають сім’ями, засмагають і відпочивають на лоні природи. Нічого надзвичайного: зовні хвостосховища виглядають досить привабливо і нагадують швидше закинуте озеро рибгосподарства, ніж небезпечний об’єкт. Мальовничі яри, відсутність побутового сміття, прозора вода і чистий пісок, зарослі очерету і пахощі квітучого соняшнику… На тлі такої краси маленькі, скромні таблички, які інформують про радіаційну небезпеку, або залишаються непоміченими, або не сприймаються всерйоз.

Ще в 2007 році МАГАТЕ розробило новий вид радіаційного знака, що не просто інформує про радіаційну небезпеку, а й чітко вказує на необхідність якнайшвидше залишити місцевість із підвищеним радіаційним фоном. Оскільки хвостосховища розташовані поруч із пожвавленими автотрасами і населеними пунктами, організація «Голос Природи» вважає, що для своєчасного оповіщення громадян доцільно використовувати попереджувальні знаки нового зразка.

Задовго до Чорнобильської катастрофи вченими була виявлена здатність радіонуклідів мігрувати по харчовому ланцюжку (сіно—корова—молоко—людина) і накопичуватися в тканинах тварин і людей. Перевищення гранично допустимої концентрації вмісту радіонуклідів у різних середовищах (залежно від виду радіонуклідів), як і гранично допустимих доз опромінення (залежно від природи опромінення — гамма-, бета- або альфа-опромінення) завжди загрожує небезпечними наслідками для людини.

На прохання представників громадськості співробітники ДП «Бар’єр» виміряли рівень гамма-випромінювання на першій секції хвостосховища «Сухачівське». На обстежених ділянках були зафіксовані показники від 100 до 350 мкР/год, що значно перевищує рівень природного випромінювання, характерного для цієї місцевості. Природним же фоном для Дніпродзержинська і прилеглих районів є 12—13 мкР/год.

Визнання факту аварійності хвостосховищ невигідне владі

16 жовтня 2009 року на виїзному засіданні Міжвідомчої комісії з розв’язання екологічних проблем Дніпродзержинська міністр палива та енергетики України Юрій Продан кілька разів наполегливо говорив про необхідність термінового поновлення роботи хвостосховища «Сухачівське. Секція 2». У найближчому майбутньому уряд має намір дозволити скидати в нього тисячі тонн токсичних і радіоактивних відходів, що нині категорично заборонено.

Заперечення громадських організацій з цього питання були озвучені на засіданні комісії у присутності міністрі та його підлеглих. Проблема виявилася настільки актуальною, що представники Держатомрегулювання України підтримали думку громадськості про аварійність цього хвостосховища та його невідповідність проектним вимогам. Без проведення ретельних досліджень неможливо визначити стан захисного поліетиленового шару дна і стін хвостосховища, який запобігає потраплянню радіоактивних речовин у грунтові води басейну ріки Дніпро. Та дуже хочеться державним мужам перетворити на всеукраїнський смітник токсичних відходів 70 га наполовину висохлого радіоактивного озера з потенціалом екологічної бомби, яка ще не вибухнула.

Куди зникли радіоактивні труби?

Ще в січні 2009 року керівництво «Дніпродзержинської правозахисної спілки» інформувало прокуратуру Дніпропетровської області про факти розкрадання труб у районі хвостосховища «Сухачівське». По цих трубах у минулому перекачувалася радіоактивна пульпа, а також вода, необхідна для утримання хвостосховищ в екологічно безпечному стані. Після звернення правозахисників прокуратура протягом дев’яти місяців не вживала кардинальних заходів, що дало змогу викрасти ще десятки кілометрів труб, цілком зруйнувати насосні станції і завдати державі багатомільйонних збитків.

Діаметр трубопроводів становив 350 і 500 мм, а їхня загальна довжина перевищувала 51 км. Такі трубопроводи складно демонтувати без використання екскаваторів, тракторів і потужних вантажних автомобілів. Навіть якщо припустити, що зловмисники мали у своєму розпорядженні карту розміщення трубопроводів і мали доступ до спецтехніки, то вкрасти і непомітно вивезти труби великого діаметра, тим більше радіоактивні, украй складно. Розкрадання в таких масштабах, як правило, можливе тільки за наявності кримінальних зв’язків із правоохоронними органами і чиновниками загальнодержавного масштабу.

Хто ж зобов’язаний охороняти гідротехнічні споруди (51 км труб, п’ять насосних станцій) колишнього ПХЗ, які належать державі? Припинення роботи ПХЗ призвело до того, що на балансі держпідприємства «Придніпровський гідрометалургійний завод» (ПГМЗ) опинилися, зокрема, і хвостосховища «Сухачівське. Секція 1» і «Сухачівське. Секція 2», а також усі вищезгадані гідротехнічні споруди. У 2004 році «рятувати» ПГМЗ (яке, до речі, є учасником держпрограми відновлення в Україні ядерно-паливного циклу) від банкрутства, узявши його в оренду, прийшла компанія зі світовим ім’ям — ТОВ «Феррекспо». Його фактичним власником є мільярдер, народний депутат від БЮТ Костянтин Жеваго. Саме «Феррекспо» в особі арбітражного керуючого Валентина Мартинка взяло на себе зобов’язання зберегти систему водопідкачування хвостосховища «Сухачівське», яка на сьогодні зруйнована.

На жаль, злочинна бездіяльність арбітражного керуючого ПГМЗ і санатора призвели до того, що держава зазнала багатомільйонних збитків.

Якою ж була реакція держави на такий ляпас? Міністр палива та енергетики публічно називає осіб, причетних до санації, шахраями, але практично нічого не робить для заміни санатора. Мимоволі напрошується запитання: чому ж міністр не може (чи не хоче?) вплинути на незаконний перебіг санації?

І відповідь, напевно, як ніколи банальна — уся справа в політиці. В усій цій історії в наявності внутрішньопартійний конфлікт інтересів. З одного боку, це міністр палива та енергетики Юрій Продан, голова підкомітету Верховної Ради з питань поводження з техногенними родовищами і промисловими відходами, народний депутат Євген Шаго (обидва — представники БЮТ). З іншого — впливовий бютівець, народний депутат Костянтин Жеваго. Не виникає навіть запитання, до якої сили близький міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, до обов’язків якого входить розслідування фактів розкрадання труб і насосних станцій колишнього ПХЗ на багато мільйонів. Клубок зав’язався дуже туго, і розплутати його може тільки одна людина — прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко. Якщо захоче, звісно…

Щодня як на пороховій бочці

Після закриття ВО «ПХЗ» на території Дніпропетровської області було створено сім хвостосховищ із переробленою урановою рудою (близько 42 млн. тонн) і два сховища з відходами уранового виробництва (0,2 млн. тонн). Практично всі захоронення здійснено в природних глиняних кар’єрах, які спеціально для цього не були призначені. Саме тому громадськість Дніпродзержинська та інших населених пунктів Дніпропетровської області цікавить стан хвостосховищ та їхній вплив на навколишнє середовище.

Оцінити вплив радіоактивних захоронень на підземні води, поверхневий грунт і атмосферу можна тільки із застосуванням сучасної системи моніторингу. На сьогодні відомі три держпрограми, у рамках яких планувалося створити ефективну систему моніторингу і сучасну систему інформування. Але поставлені завдання так і не виконано. «Очевидно, що уряд не в змозі виділити необхідні кошти для забезпечення радіаційної безпеки в Дніпропетровській області», — заявляє Євген Колишевський, виконавчий директор екологічної організації «Голос Природи».

Кожен день дій приватного бізнесу і бездіяльності влади в районі хвостосховищ відходів уранового виробництва може призвести до виникнення надзвичайної ситуації європейського масштабу. Йдеться про загрозу обвалу дамби хвостосховища колишнього ПХЗ «Дніпровське», розташованого на березі Дніпра. З південно-східного боку дамбу постійно підмиває річка Коноплянка, русло якої заросло очеретом і потребує регулярного чищення. На території хвостосховища «Дніпровське» прямо по дамбі прокладено вузькоколійку, з використанням якої наближені до влади бізнес-структури планують розробляти мільйони тонн шлакових відвалів металургійного комбінату ім. Дзержинського. 15-метровий захисний шар фосфогіпсу, яким укрито 73 га території хвостосховища, давно став предметом спокуси для бізнесменів — виробників будматеріалів. Недалеко від дамби ТОВ «ДЖКП» незаконно одержало в оренду в Дніпродзержинської міськради територію Тритузнянського гранітного кар’єру і має намір проводити там вибухові роботи. У разі руйнації дамби в Дніпро може потрапити до
12 млн. тонн відходів уранового виробництва загальною активністю 1,4х1015 Бк. Забруднена вода не тільки потрапить у крани жителів Дніпропетровської області, а й може досягти країн Чорноморського регіону — Болгарії, Румунії, Туреччини і навіть Середземномор’я.

Влада боїться співпрацювати з громадськістю

У Дніпропетровській області практично відсутня система оперативного реагування державних органів на заяви громадян про екологічні злочини. Правозахисники письмово зверталися до обласного керівництва міліції, СЕС, МНС, прокуратури та в інші інстанції з пропозицією спільного обстеження об’єктів ВО «ПХЗ» із метою ознайомлення з фактами розкрадання радіоактивних трубопроводів і з незадовільним станом хвостосховищ. На наш загальний подив, більшість держорганів проявили цілковиту нездатність і небажання діяти разом із громадськими організаціями. Така ситуація є абсолютно ненормальною і заслуговує на особливу увагу керівництва країни.

Кілька років тому влада вже намагалася без обговорення з громадськістю і з численними порушеннями вимог природоохоронного законодавства розкопати старе сховище з активною урановмісною рудою «База С». У плани Мінпаливенерго входило вивезення до 100 тис. тонн цієї сировини з району селища Таромське Дніпропетровської області на Східний гірничо-збагачувальний комбінат у
м. Жовті Води для подальшої переробки.

У процесі навантаження руди не застосовувалося пилостримування, що призвело до поширення радіоактивного пилу з випромінюванням у 1000 мкР/год на територію житлових районів. Дорогою до місця призначення регулярно виникали надзвичайні ситуації, за яких руда випадала із залізничних вагонів у межах населених пунктів.

Тільки після багатолюдних акцій протесту жителів Таромського, перекриття залізничних колій природоохоронна прокуратура Дніпродзержинська заборонила транспортування уранової руди.

У зв’язку з недовірою до влади і непрозорістю її дій громадськість категорично не сприймає останніх заяв міністра палива та енергетики про плани виробництва на території Дніпродзержинська так званих ТВЕЛів.

Хто зможе забезпечити безпеку цього виробництва для населення Дніпропетровської області? Запитання риторичне. Напевно, ніхто. Адже нікому з чиновників Мінпаливенерго не вигідне чисте навколишнє середовище. Наявність проблеми допомагає щороку вичавлювати з держбюджету десятки мільйонів гривень і успішно їх «освоювати» на її розв’язання. Навіть якщо в регіоні дійсно вибухне екологічна бомба, від цього постраждають звичайні жителі регіону, а не київські чиновники. Останні ж навіть зароблять на людському горі: укотре з простягнутою рукою звернуться по допомогу до світового співтовариства, щоб потім «ефективно освоїти» зарубіжні гроші, але вже не мільйони, а мільярди! Отак ми й живемо: не віримо владі, побоюємося за своє здоров’я і життя. А хотілося б інакше.

Що робити

Відповідно до Орхуської конвенції ООН, громадяни і громадські організації мають право не тільки знати правду про стан навколишнього середовища, а й брати активну участь у процесі прийняття рішень з екологічних проблем. На жаль, не звикла наша влада працювати в тандемі з громадськістю. І сама не справляється, і прозоро працювати не хоче. У такій ситуації у нас із вами залишається дуже мало можливостей для захисту своїх прав. Можна знову перекрити шлях «потягу смерті» або влаштувати черговий мітинг у Києві біля будівлі Кабміну.

Та якщо не хочеться витрачати дорогоцінний час на протести і скандали, то залишається один варіант — вибори! Невдовзі ми обиратимемо нового президента, і до цього необхідно підійти дуже виважено: віддати голос як мінімум за людину, яка не байдужа до вищеописаних проблем не тільки Дніпропетровщини, а й усієї України. Чи багато таких серед кандидатів у президенти? Ваш вибір і стане відповіддю на це запитання.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі