За досить скромне житло — нескромна плата

На думку експертів, зокрема й закордонних, готельний бізнес в Україні - перспективний. Цей висновок дорогого вартий. Особливо коли взяти до уваги, що з сервісом та порядками в готелях, отриманих від Союзу, про повноцінний бізнес не доводилося й говорити. І хоча відтоді багато що змінилося, такий спадок позначився на подальшому розвитку готельної справи. Попри те, що багато міжнародних компаній, починаючи з 2000 року, стали вкладати кошти в реконструкцію старого фонду, будівництво нових мережевих готелів, подолати дефіцит готельних місць не вдалося. І якщо дефіцит на місця в «зоряних» готелях великих міст частково подоланий, то попит на номери в дешевих готелях значно вищий, ніж пропозиція. Були очікування, що підготовка до Євро-2012 дасть сильний поштовх розвиткові готельного бізнесу і хоча б у містах-мільйонниках, які приймають чемпіонат, буде побудовано готелі на всі смаки й гаманці. Однак уже стає зрозуміло, що цей прогноз навряд чи здійсниться.

Радянський фонд дихає на ладан

В Україні налічується майже 1,3 тис. готельних об’єктів, переважна більшість яких - реконструйовані ще в 70-80-х роках будівлі. Навіть у Києві, найбільш насиченому з-поміж українських міст готелями, на 1000 мешканців припадає всього 3,1 готельного місця. В європейських столицях цей показник на порядок вищий.

Матеріальну основу для роботи готельєрів в Україні донедавна становив переважно готельний фонд радянських часів. Під час приватизації цього сектору нерухомості точилася серйозна боротьба, судові спори тривають навіть тепер. Новоявленим власникам у таких умовах було не до підготовки кадрів, вивчення досвіду та налагодження бізнесу. Ситуація на цьому ринку, який довгий час стагнує, стала налагоджуватися після 2000 року, коли готельним бізнесом в Україні зацікавилися міжнародні компанії.

У Києві та інших великих містах з’явилися перші мережеві готелі відомих у світі брендів. Одночасно з участю іноземного капіталу відбувалася реконструкція старих радянських готелів. І, головне, разом із девелоперами в Україну прийшли керуючі компанії, які мають великий досвід ведення готельного бізнесу. Коли розпочалася підготовка до Євро-2012, великі надії покладали на іноземних інвесторів. Із їхньою участю планувалося побудувати 134 нових готелі, переоснастити 139 наявних, реконструювати 57. Але криза 2008 року внесла свої корективи. Більшість із запланованого лягла на плечі держбюджету й вітчизняних інвесторів. Коштів на виконання запланованого, природно, забракло. Доводилося вибирати, що і як будувати. На думку голови правління Асоціації готельних об’єднань і готелів міст України М.Євдокименка, «головним завданням готельного ринку було й залишається «вирівнювання», будівництво готелів більш низьких категорій із достойним рівнем перебування та за достойну ціну». Такої ж думки директор департаменту компанії «Делойт енд Туш ЮСК» М.Мельник, який вважає, що «особливо необхідні готелі більш низького цінового рівня, їх нестача відчувається найгостріше». Але саме на цьому сегменті «заощадили», що ускладнило ситуацію. Хостелів, кемпінгів і т.п. в Україні недостатньо. Скоро дефіцит може ще більше загостритися. Оскільки через п’ять-шість років, вважають експерти, готелі радянських часів, навіть реконструйовані, застаріють, і їх доведеться замінювати новими.

Як заявив недавно голова МОК Євро-2012 М.Лубківський, в Україні працюють над зменшенням дефіциту місць для вболівальників. Ну а поки що, очевидно, і закордонні гості зіштовхнуться з бідами українців, які не мають можливості користуватися послугами дешевих готелів через їх відсутність.

Дешевих готелів один-два - та й усе

В Україні склалася парадоксальна ситуація. Готелів, таких, щоб середньостатистичний українець дозволив собі найняти номер на кілька діб, не підставивши себе й сім’ю під фінансовий удар, попросту немає. Влада навіть у гарячий час підготовки до Євро-2012, сприяючи будівництву «зоряних» готелів, не стимулює створення бюджетних готелів економ-класу. Це ж стосується й банків, які охоче фінансують великі компанії і позбавляють підтримки середніх та малих підприємців, котрі хочуть працювати в готельному бізнесі. Тому сектор ринку готелів середнього і низького цінових сегментів залишається ненасиченим. Таку ситуацію не можна назвати нормальною. На Заході, де добробут людей вищий, одночасно з розкішними готелями створюють дешеві, але зручні готельні хостели, кемпінги тощо. Після того як футбольне начальство Європи поставило перед Україною вимогу будувати й оснащувати різні готелі, у тому числі й дешеві, якими б могли скористатися рядові футбольні вболівальники, з’явилася надія на вирішення питання. Однак очікування, судячи з усього, не збудуться. Саме введення в експлуатацію дешевих готелів до Євро-2012 виявилося вузьким місцем навіть у містах, котрі приймають чемпіонат. Кожне з них вирішує проблему по-своєму.

Донецьк, якому не світить блискуче туристичне майбутнє (тож масове будівництво готелів тут може призвести до завтрашніх банкрутств) потребу в спальних місцях вирішує нетрадиційно. Тут дерзнули використовувати готелі, котрі є… у навколишніх містах. Очевидно, транспортні витрати на перевезення вболівальників туди й назад будуть меншими, ніж втрати через те, що побудовані готелі після Євро-2012 виявляться незатребуваними.

У Києві, де дешевих готелів теж один-два - та й усе, пішли кількома шляхами. По-перше, вирішили пристосувати під дешеві готелі близько 150 студентських гуртожитків, зсунувши терміни складання іспитів. Другий шлях - створення наметових містечок, кемпінгів. Проблема в тому, що за досить скромне житло - «нескромна» плата. У звичайному київському хостелі (6-15 місць) спальне місце на добу коштує 50-100 євро. А в одному з гуртожитків бронюють кімнати по 153 євро. У наметовому містечку на околиці міста місце у двомісному наметі коштує 55 євро на добу. Недавні дослідження показали, що середня вартість готельного номера в Києві вища, ніж у Варшаві, на 8-10 євро. Високі ціни доповнюються надміру жорсткою системою бронювання місць: у разі відмови навіть частина передоплати не повертається.

У Харкові ситуація аналогічна: готелі та кемпінги, у тому числі недавно побудовані, розраховані далеко не на всі гаманці.

Трохи краща ситуація у Львові. Річ не тільки в тому, що тут, як і в інших містах, котрі приймають Євро-2012, за кілька останніх років побудували сучасні готелі. Тут про розвиток інфраструктури думають не тільки й не так у зв’язку з майбутнім Євро-2012, а й з урахуванням майбутнього. За останні роки у Львові з’явилися сотні недорогих міні-готелів, кемпінгів тощо. До речі, ці зусилля помітили і в Європі. Одне з європейських ділових видань після опитування експертів відвело Львову десятий рядок серед міст Європи, котрі добре використовують інвестиції в готельний бізнес.

Погано те, що (крім хіба Львова) створювані на час Євро спальні місця мають тимчасовий характер і зникнуть відразу ж по завершенні футбольного свята.

Паралельний ринок послуг

В Україні, як стверджують експерти, розвитку повноцінного готельного бізнесу заважають великі диспропорції, істотний розрив між якістю послуг та ціною за них.

Київ, як і раніше, входить до числа міст із найвищою вартістю проживання в готелях. Це не дуже почесне місце (якщо врахувати низькі доходи українців) наша столиця посідає із завидною сталістю і під час підготовки до Євро-2012 навіть збільшує свої апетити. Тепер Київ займає п’ятий рядок серед європейських міст із найвищою вартістю проживання в готелях.

Проте це дослідження визначило тільки вершину дорожнечі готельних послуг у столиці та в Україні загалом. Насправді ситуація ще гірша. Річ у тому, що аналізувалися ціни тільки в «зоряних» готелях, які в процесі розвитку міжнародних зв’язків та інвестування в Україні все-таки будуються, розвиваються, утверджуючи міжнародні бренди. Але такий розвиток, паралельно з повним застоєм сектору дешевих готельних послуг, - неповний і навіть збитковий. Якби українські мандрівники чекали, доки уряд створить відповідні умови для появи готелів із прийнятною ціною проживання, то роз’їжджати Україною, та ще й із ночівлями в інших містах, могли б небагато людей.

Можна без особливого ризику на помилку підрахувати суму зарплати, яку потрібно мати тому, хто приїхав до Києва, аби мешкати в ньому кілька діб. І виявиться, що це не під силу людям із середньою зарплатнею. Однак люди приїжджають, ночують у містах-мільйонниках, і навіть у столиці. І, природно, платять за надані послуги. Проте не готелям, - там середня наповнюваність рідко перевищує 60%.

Чим дорожчі місця в готелях, тим активніше працює паралельний ринок послуг. Спостерігачі давно помітили, що останніми роками активно розвивається практика подобового здавання квартир, інших житлових приміщень. Досить узяти будь-яку рекламну газету, щоб вибрати спальне місце в будь-якій частині міста - від Хрещатика, Бессарабки, Липок і до околиць. Умови, ціна мешкання - на всі смаки та гаманці. Можна - по 10 осіб у кімнаті, можна - кімнату на двох чи окремі апартаменти, усе має свою, досить точно визначену ціну. І вона, як стверджують знавці, на відміну від правил, встановлених у готелях, гнучко реагує на ситуацію. Можна найняти номер за 200-300 грн. майже в центрі столиці чи по 100-150 грн. на околиці. Можна поселитися в «апартаментах»… з багатоярусними спальними місцями по 40-50 грн. за ніч.

На околицях столиці, у приміських селах селяться цілі будівельні бригади. І важко уявити, що було б, якби цей напівлегальний ринок не працював так справно.