З українських НПЗ перспектива є тільки у Кременчука та Лисичанська

Таку думку в інтерв'ю DT.UA висловив генеральний директор білоруського ВАТ «Мозирський НПЗ» Анатолій Купріянов.

«Якщо звернутися до світового досвіду експлуатації НПЗ в Америці чи Європі, то заводи з потужністю менше 6 млн тонн нафтопереробки на рік не мають перспектив і змушені йти з ринку. Працюючих заводів з низькими потужностями у світі залишилося дуже небагато. Майбутнє - за великими підприємствами, які мають повний набір технологічних об'єктів і випускають продукцію відповідної якості. Продукція повинна відповідати високим вимогам. Таким чином, при відповідних вкладеннях впевнена перспектива є тільки у Кременчука та Лисичанська. Боюсь, в інших українських НПЗ такої перспективи немає», - вважає гендиректор Мозирського НПЗ.

Він підкреслив, що без інвестицій нафтопереробна галузь не живе: «Я чув, що один з найбільших НПЗ вашої країни витрачає на розвиток близько 20 млн дол на рік. Для порівняння: Мозирський НПЗ тільки на поточні або планові ремонти направляє на рік не менше 45 млн дол. Ці гроші ми навіть не враховуємо в якості інвестицій. А що таке 20 млн дол для великого НПЗ, якщо, наприклад, одна установка гідроочищення бензину каталітичного крекінгу коштує 100 млн дол».

А.Купріянов також підкреслив, що без участі держави підняти нафтопереробку важко: «У нашому випадку, окрім готовності держави реінвестувати прибуток у модернізацію, необхідно відзначити ще один вкрай важливий момент, який дозволив стартувати нашому активному розвитку. У 1999-му держава надала гарантії повернення кредиту в розмірі 92,5 млн німецьких марок. Ці абсолютно фантастичні на ті часи кошти ми взяли у Німеччині з зобов'язаннями придбати німецьке обладнання. Якщо мені не зраджує пам'ять, Лисичанський і Одеський НПЗ разом взяті були продані Україною російським компаніям за менші гроші».

Що стосується ролі держави у нафтопереробці, то, на думку гендиректора Мозирського НПЗ, «підприємствами, від яких залежить економічна безпека країни, має керувати держава».

Детальніше читайте у свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україна» в інтерв'ю Сергія Куюна з Анатолієм Купріяновим.