З РЕФОРМОЮ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ ЗВОЛІКАТИ НЕ МОЖНА — ВВАЖАЮТЬ УЧАСНИКИ МІЖНАРОДНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ З ПРОБЛЕМ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ В ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЯХ В УКРАЇНІ

Політика держави в галузі телекомунікацій має передусім забезпечувати розвиток вільної конкуренції на високотехнологічних ринках. Ця головна вимога до діяльності відповідальних за галузь державних органів неодноразово озвучувалася учасниками міжнародної конференції «Особливості регуляторної реформи у сфері інформаційно-телекомунікаційних технологій в Україні», яка проходила з вівторка по четвер у Києві. На жаль, висловлювалися й побоювання, що в такому довгожданому Законі України «Про телекомунікації», який готується нині у парламенті до другого читання, можуть бути зафіксовані сформовані механізми ручного управління та жорсткого адміністрування телекомунікацій із боку виконавчої влади й окремих політиків. Прогресивні зміни, наявні в ньому на початку, мають перспективу бути вихолощеними.

Конференцію «Особливості регуляторної реформи...» організували Інститут інформаційного суспільства і Міжнародний фонд «Інформаційне суспільство» спільно з компанією Telenor, Світовим банком, Міністерством економіки, Антимонопольним комітетом та Міжнародним фондом «Відродження».

— Насамперед конференція засвідчила добре відомі речі — що необхідність реформування галузі ІКТ назріла вже давно і є невідкладною, — каже директор Інституту інформаційного суспільства Олег Шевчук. — При цьому реформа ця не повинна зводитися до формального створення регулюючого органу — Національної комісії регулювання зв’язку. Має бути забезпечений ефективний розподіл повноважень між комісією та Державним комітетом зв’язку й інформатизації. А головне — необхідно забезпечити прозорі і не залежні від державного бюджету механізми фінансування НКРЗ. І це одностайно підкреслювали, зокрема, всі зарубіжні учасники конференції, наприклад, представники регуляторного органу Данії, керівники найбільшої європейської телекомунікаційної компанії Telenor, представники ЄБРР і Світового банку.

Однак сьогодні існує реальна перспектива того, що довгожданий новий Закон України «Про телекомунікації» може виявитися таким лише за формою. Багато українських учасників конференції стурбовані тим, що підготовка його до розгляду в другому читанні проходить у менш прозорому режимі, аніж колись. На думку окремих експертів, є реальна загроза того, що в закон не ввійдуть багато принципових моментів — насамперед у сфері ліцензування, розподілу повноважень між регулюючими та виконавчим органами. Так, у сьогоднішньому варіанті законопроекту ліцензування перебуває у віданні Держкомзв’язку. А це ж фундаментальна функція регулюючого органу! Фінансування НКРЗ передбачається усе ж таки здійснювати з держбюджету — отож її ефективна робота залежатиме від рішень уряду про спрямування чи не спрямування навіть передбачених законом коштів.

Погодився з цією позицією і представник Антимонопольного комітету України. На його думку, мало того, що «Укртелеком» є об’єктом пильної уваги комітету і тільки за період 2001—2002 років у результаті розгляду 19 справ про порушення ним антимонопольного законодавства оштрафований на суму понад 300 тис. гривень, — то Державний комітет із питань зв’язку й інформатизації ще й поєднує функції управління настільки неоднозначним суб’єктом господарської діяльності з функціями регулювання решти ринку зв’язку і телекомунікацій! У результаті виникає сила-силенна проблем, таких, як відомчий підхід до встановлення тарифів на послуги і розробка правил взаємодії між монополістом й іншими учасниками ринку.

Показовим був виступ представника Європейського банку реконструкції та розвитку Олени Надточій. Вона висловила сподівання, що нове керівництво галузі не знехтує допомогою ЄБРР у проведенні регуляторної реформи і підготовці до приватизації «Укртелекому». Адже участь європейських інститутів є своєрідною запорукою прозорості змін і сумісності їх із європейським правовим полемо. Що, напевно, багатьом в Україні невигідно.

Емоційно виступив і один з авторів законопроекту «Про телекомунікації» Юрій Луценко. За його словами, роботу над законом дуже гальмує той факт, що в парламенті немає жодного представника галузі телекомунікацій, а тому — немає і розуміння її нагальних проблем. У результаті ухвалений документ дуже відрізняється від того, який був написаний спочатку і грунтувався на модельному законодавстві Європейського Союзу.