Юрій ХРАМОВ: «Навіщо щось відокремлювати, якщо в рамках нинішнього Укрексімбанку практично всі механізми вже налагоджено»

Після того, як 12 січня ц.р. Верховна Рада вдруге подолала вето президента на закон, що урізує квоту його призначенців у спостережних радах держбанків, Ощадбанк і Укрексімбанк знову опинилися в підвішеному стані. Уряд і парламент уже призначили по п’ять своїх представників відповідно до нових законодавчих норм. А президент ще не визначився, чи упокоритися з черговим урізанням його повноважень, чи все­таки спробувати поновити статускво, оспоривши документ у Конституційному суді.

Про те, чим живе в цей час державний Укрексімбанк, «ДТ» розповів заступник голови правління банку Юрій ХРАМОВ.

— Юрію Анатолійовичу, чи не могли б ви прокоментувати чехарду з перепризначенням спостережних рад держбанків?

— Мені не хотілося б давати жодних політичних оцінок, це — прерогатива політиків і правознавців. І хто представлятиме інтереси власника, яким в Укрексімбанку, як відомо, є держава, вирішувати не нам, а вищим органам державної влади. Ми вже неодноразово заявляли, що готові працювати з будь-яким складом спостережної ради (СР).

Для Укрексімбанку зараз найважливіше, щоб СР почала скоріше працювати, тому що без неї ми не можемо приймати багато важливих рішень. Існує низка принципових питань, які перебувають поза компетенцією менеджменту банку та які мають вирішити вповноважені для цього представники власника.

Йдеться, зокрема, про збільшення капіталізації. Оскільки банк працював без спостережної ради більшу частину 2006 року, цю проблему так і не було до кінця вирішено. У результаті, ще в листопаді ми опинилися в парадоксальній ситуації: грошей у банку, образно кажучи, навалом — вони були залучені за дуже хорошою ціною. За потреби, ми могли б залучити й значні додаткові обсяги ресурсів. Ці гроші дуже потрібні економіці: є готові дуже якісні проекти, зокрема найважливіші, з погляду державних пріоритетів розвитку, і їх потрібно реалізовувати. Проте вже понад три місяці банк не міг задовольнити багато з проектних заявок у затребуваному обсязі, бо існує природне обмеження, пов’язане з коефіцієнтом адекватності капіталу.

У нас є все: технології, ресурси, кваліфікований персонал, рейтинги, репутація... Але якщо в топку не кидати дров, паровоз не поїде.

— Невже Національний банк не зміг би якийсь час «не помічати» недотримання нормативу адекватності капіталу, коли йдеться про реалізацію життєво важливих для країни проектів?

— Достатність капіталу важлива не тільки тому, що її контролює регулятор. А насамперед тому, що точне дотримання цього нормативу — ключова умова стабільності й надійності банку. Це саме та умова, яку в жодному разі не можна порушувати, під жодним приводом. Порушиш один раз, потім з’явиться новий привід, потім ця ситуація повторюватиметься регулярно — і непомітно виняток стане правилом. І так само «непомітно» здорова і стійка фінансова установа стає немічною і проблемною.

Крім того, наш банк тепер повністю відкритий, а його баланс — прозорий. І він перебуває не тільки під пильним контролем НБУ — наш стан постійно «мониторять» рейтингові агентства, міжнародні інвестори, чия довіра завойовувалася довгими роками копіткої праці. Західним аналітикам дай тільки привід — і все, репутацію не відновиш. Половина нашої ресурсної бази нині сформована за рахунок зовнішніх позик. Тому «білий і пухнастий» — це наш повсякденний одяг.

Стабільність для нас — пріоритет №1, який ми не порушуємо, навіть коли останнім часом доводилося значно урізати заявки клієнтів з фінансування їхніх проектів. У цьому розумінні ситуація, природно, для нас не ідеальна, бо ми привчили своїх клієнтів, що практично завжди знаходимо потрібні кошти, якщо проекти хорошої якості.

— Торік, якщо я не помиляюся, держбанкам обіцяли виділити з бюджету по 50 млн. грн. на збільшення капіталізації. Це крихти, але й їх не дісталося. У проекті бюджету-07 на внески у статутні фонди Укрексімбанку й Ощадбанку спочатку було передбачено по 500 млн. грн. У результаті від цих сум залишилося менше половини — по 200 млн. Котрі, судячи з досвіду минулих років, одержати вдасться не раніше другого півріччя... Безвихідь?

— Я можу говорити тільки про Укрексімбанк. Ситуація, звичайно, не тупикова. Одним, але не єдиним джерелом капіталізації банку є власний прибуток. Ми вирішили не чекати бюджетних грошей, а домагатися збільшення статутного капіталу банку за рахунок отриманого нами торік прибутку, який становив 382 млн. грн. — другий кращий результат у всій банківській системі. Щоб прискорити цей процес, нам довелося мобілізувати подвоєні сили для підготовки й підтвердження звітності аудиторами. Спасибі уряду — нам пішли назустріч і дуже оперативно видали дозвіл на капіталізацію торішнього прибутку. Ми вже узгоджуємо це рішення в НБУ.

Наступними за значущістю джерелами збільшення статутного капіталу є залучення субординованого боргу й дооцінка основних засобів, відстояти яку в Національному банку хоч і потребувало величезної роботи, але все-таки вдалося. За що уклін земний його керівництву. У результаті ми зможемо наростити капітал банку на досить пристойну суму — десь на мільярд гривень.

— Чи буде цього досить? Більш-менш великі приватні проекти, не кажучи про державні, нині коштують уже кілька сотень мільйонів кожен...

— Цього достатньо лише на поточному етапі розвитку. Крім того, ми постійно шукаємо можливості розширити фінансування. По-перше, ми вже непогано налагодили процедуру консорціумного кредитування з Ощадбанком і на доволі значні суми.

По-друге, хочу ще раз акцентувати увагу на тому, що за останні роки зроблено справді дуже серйозний прорив на зовнішні ринки. Про високу довіру до Укрексімбанку свідчать не тільки його рейтинги, а й недавні успішні запозичення. Іноземні кредитори кажуть: «Грошей у нас більш ніж досить, але в економіці України для нас багато чого є незрозумілим. Тому згодні видавати кредити тільки за умови, що наші ризики розділить внутрішній партнер, який займеться їх відстеженням».

Сам факт ведення таких переговорів і консультацій свідчить про те, що Укрексімбанк як партнера розглядають, і в консорціумі чи синдикаті з ним готові надавати кредити.

— Невже іноземці готові сліпо довіряти твердженням менеджерів державного банку, що гарантії повернення вкладених коштів надійні? І що навіть під тиском уряду ви висуватимете до державних проектів не менш жорсткі вимоги, ніж до приватних структур?

— Іноземні кредитори, перед тим, як взяти участь у спільному фінансуванні, самостійно проводять глибоку експертизу якості проектів. При цьому вони оцінюють стан кожної конкретної галузі та важливість конкретного підприємства для держави, якщо йдеться про дер­жавне підприємство. Іноземці розуміють, що, наприклад, Енергоатом як структура існуватиме завжди. І його доходи гарантовані з огляду на стратегічне значення для держави та специфіку виробленої продукції. А коли так, то існують досить високі гарантії повернення вкладених коштів.

Ми, до речі, дуже часто кредитуємо держпідприємства. Парадокс нашої економіки справді полягає в тому, що найбільш, скажемо так, непростими з погляду забезпечення повернення вкладених коштів є кредитні проекти держбанків із держпідприємствами. Тим паче що існує мораторій на відчуження держмайна через заставу. Тож нам доводиться приймати в забезпечення за кредитом права вимоги по контрактах. У разі виникнення якихось проблем ми одержуємо право в рахунок погашення заборгованості списувати виручку з рахунків таких підприємств. Отже, процедури відпрацьовані й тут.

По-друге, у нас є сьогоднішні показники якості кредитного портфеля. І за показники, чесно кажу, не соромно. Безумовно, головна заслуга в цьому банківських кредитних аналітиків. Та є ще один дуже дисциплінуючий чинник. Річ у тому, що в нашому банку діють надзвичайно складні процедури списання проблемних кредитів. Крім того, у банку відсутнє поняття планових або допустимих втрат. Тому Укрексімбанк нікому нічого не прощає, і від боржника ми ніколи не відстанемо. І за сто гривень довго й нудно вестимемо листування, подаватимемо позови, ходитимемо до суду, захищаючи інтереси банку.

— Ви хоча й не перебуваєте безпосередньо на держслужбі, але підзвітні зрештою Кабміну. Де гарантія, що хтось із високопосадовців не змусить банк фінансувати сумнівні чи збиткові проекти?

— Тоді я поставлю зустрічне запитання: а хто в уряді може бути зацікавлений, щоб реалізовані під началом того або іншого міністерства проекти були збитковими? Сумний досвід банку «Україна» багато чого навчив. Крім того, нам за законом заборонено кредитувати збиткову діяльність.

Ми працюємо в держбанку та зацікавлені в реалізації значущих для держави проектів. Проте Укрексімбанк працює вже 15 років і, зазначу, дуже успішно. Ми навчилися відрізняти проекти від прожектів.

У нас не існує практики: прийшов за дзвінком чи з запискою — йди в касу за грошима. Та водночас «Укрексім» дуже рідко відмовляє у фінансуванні проектів, якщо за ними стоїть хороша кредитна якість. Як і будь-який інший нормальний банк, він дуже зацікавлений видати гроші — це його бізнес, він на цьому заробляє. Однак при цьому банкір зобов’язаний піклуватися, щоб видані гроші потім повернулися.

Тому ми старанно аналізуємо кожен проект і фінансовий стан кожного позичальника. Тобто фактично проводимо незалежний аудит і водночас робимо експертизу проекту. Потім даємо позичальнику список рекомендацій: щоб проект відбувся, давайте ось тут доможемося поліпшення балансових статей, цей ризик врахуємо, ось тут у вас незрозумілі джерела надходжень, тут — завищені очікування, а тут — можливий серйозний розрив у ліквідності...

Ходить навіть жарт у бізнесменів: якщо хочеш дізнатися про себе більше й навести порядок у власних документах — треба йти за кредитом в Ексімбанк. Вони за безплатно наведуть повний порядок.

— Однак бувають напевно випадки, коли виставлені вами умови фактично передбачають відмову. А позичальник може знайти спосіб поскаржитися у високих кабінетах. Не боїтеся гніву високих осіб?

— Як правило, дуже рідко хтось ображається. Навпаки, кажуть: «Спасибі, що допомогли нам глибше розібратися в проекті й відкрили очі на багато речей». Ми завжди готові аргументувати свою позицію, оскільки ніколи не виставляємо необгрунтованих вимог. І якщо домовитися не вдалося, отже, чи проект був поганим, чи позичальник не в змозі його реалізувати.

У вас, у журналістів, сформувався стійкий стереотип — що в будь-якому починанні уряду є прихована пастка чи злий намір. Насправді ті часи, коли кредити брали, щоб їх потім не повертати, давно минули. З повною відповідальністю можу стверджувати: 99% людей, які приходять до нас у банк, справді хочуть розпочати або розвити реальний бізнес, заробити прибуток і повернути гроші. Інша річ, що нерідко вони надто оптимістично налаштовані й не завжди вміють адекватно оцінювати ризики. Ми допомагаємо розглянути приховані підводні камені проектів.

Наші процедури й технології досить гнучкі та відпрацьовані настільки, що ми їх вважаємо однією з основних конкурент­них переваг Укрексімбанку. Більшість (близько 80%) проектів підлаштовані під конкретного позичальника та відпрацьовані індивідуально. Це як індпошив: хочете костюмчик по фігурі — приходьте. Влаштує стандартний варіант — можете пошукати, де простіше чи дешевше.

— Проте кількість клієнтів, яким потрібне спецзамовлення, обмежена, а конкуренція за них між банками триває запекла...

— Багато наших клієнтів ростуть разом із нами. Звичайно, ми диверсифікуємо свій бізнес і клієнтську базу. Торік відкрили в себе роздрібний напрям і починаємо його активно освоювати. Та наразі не ставимо перед собою завдання зайняти значну частку ринку фізосіб. Йдеться про більш збалансовану структуру балансу — як за активами, так і за пасивами.

Пріоритетом для нас залишається корпоративний сегмент. Це, якщо хочете, наша місія та наш хрест.

Торік Укрексімбанк наростив кредитний портфель практично лише за рахунок саме юросіб і вийшов у лідери ринку в корпоративному сегменті. Ті банки, що випереджають нас за активами, роблять це за рахунок активної роботи з фізособами в роздрібному кредитуванні.

Отут є один тонкий момент. Власник комерційного банку прагне отримати максимальну віддачу від вкладених коштів, тому вибираються «найсолодші» на сьогодні сегменти ринку, такі, як, наприклад, споживче кредитування. Тут просто бум! Та скажіть, чи буде задоволений власник нашого банку, якщо ми кинемося активно допомагати продавати на внутрішньому ринку товари не національного, а закордонних виробників (до речі, досить середньої якості та вироблені здебільшого у країнах третього світу)?

Тому для нас «роздріб» — це насамперед малий і середній бізнес, і основні можливості ми бачимо зараз саме в цьому сегменті. Мета — запропонувати на ринку пакети послуг для бажаючих розвивати свій бізнес. Причому для компаній від 100 тисяч до 100 мільйонів обороту на рік із різних галузей бізнесу, аби кожен знайшов у банку те, що йому потрібно саме зараз.

Для нас сьогодні важливо правильно позиціонуватися на ринку. Багато років ми практично не займалися маркетингом і рекламою. Потім провели опитування, і з’ясувалося, що Укрексімбанк катастрофічно погано впізнають. А чимало з тих, хто чув про банк, вважають, що ми працюємо виключно з держпідприємствами та експортерами.

Тому нині для нас дуже важливо домогтися, щоб бренд Укрексімбанку став не тільки впізнаваним і соціально позитивним, а й щоб при його згадуванні виникала позитивна асоціація — це правильний вибір для тих, хто хоче розвивати свій бізнес.

— Ви казали, що багато клієнтів Укрексімбанку вже доросли до того, щоб залучати досить великі ресурси на зовнішніх ринках самостійно. І водночас згадали, що збираєтеся розвивати окремий інвестиційний напрям...

— Укрексімбанк уже надає послуги андеррайтеру, зокрема, і для банків. Наші можливості дають змогу формувати інвестиційні пули й виводити наших клієнтів безпосередньо на прямих інвесторів, чи то зовнішня позика, чи то IPO.

— Розробляючи маркетингову стратегію та оцінюючи власні ринкові можливості, ви напевно вивчали й перспективи ринку загалом. Наша банківська система зростає карколомними темпами. Приходять закордонні гравці, в яких багато технологій, що їх наші банки тільки освоюють, уже давно відпрацьовано. Наскільки складно витримувати їхню конкуренцію?

— Знаєте, я свого часу працював у Зовнішекономбанку СРСР. Працювати там було дуже легко й просто. Прийшов клієнт, довідався про умови, вони йому не сподобалися. Ну, не сподобалися, пішов, охолонув, подумав, повернувся — все одно йти більше нікуди. Монополія — штука дуже приємна, але тільки для монополіста.

За останні роки ми перестали боятися конкуренції. Вона не дає нудьгувати й розслаблятися, змушує постійно бути в тонусі й шукати нові можливості. Їх скрізь повно, бо ми всі ще в основному заповнюємо вакуум, який існував раніше. Ринок, як і колись, далекий від насичення, і нинішні стрімкі темпи його зростання це дуже добре демонструють.

Така динаміка бентежить багатьох іноземців. Зокрема, й тому багато хто з них не поспішає приходити в Україну, побоюючись системних ризиків.

Наш банк росте дуже інтенсивно. Для цього ми створили потужну платформу з погляду впровадження нових технологій, розвитку мережі, збільшення капіталу, вдосконалення ризик-менеджменту. Проте для будь-якого темпу зростання є своя межа еластичності. Ось чому темпи зростання на 2007 рік ми плануємо дещо нижчі, ніж, приміром, у 2005 році.

Минуло три роки — пробігли сходовий проліт — необхідно сповільнити темп, відхекатися. За цей час провести ревізію технологій, процедур, продуктового ряду, цільових аудиторій, пріоритетів, кадрової політики, по-новому налаштувати ризик-менеджмент. Тобто розвиватися і далі, але вже не такими високими темпами. І, взявши паузу, підготувати своєрідний майданчик стабільності для нового прориву.

Крім того, оскільки значуща частка пасивів Укрексімбанку формується на зовнішніх ринках, ми змушені вибудовувати про­цедури в повній відповідності з західними стандартами. Щоб провести таку адаптацію, уже нині триває процес удосконалення організаційної структури банку з метою більш чітко виокремити в ній роздрібний, корпоративний та інвестиційні напрями.

— Як ви гадаєте, держава колись нарешті визначиться, що ж їй робити з держбанками?

— Оскільки дискусії з цього приводу тривають, необхідно, напевно, ще раз аргументувати позицію менеджменту Укрексімбанку. Тут є два принципові моменти.

По-перше, якщо держава вирішить зберегти контроль над банком, що виглядає логічним, і при цьому вважатиме за краще розв’язувати питання його більш потужної капіталізації за рахунок продажу якоїсь частки в його капіталі, думаю, що дуже багато західних інвесторів із задоволенням купили б цю частку, принісши із собою гроші та технології. Інвесторами могли бути й такі міжнародні структури, як ЄБРР і МФК.

Друге принципове запитання, що потребує відповіді, — а для чого держбанки потрібні, як їх ефективно використовувати?

На наш погляд, немає серйозного економічного сенсу створювати нові спеціалізовані державні банківські інститути чи дробити вже існуючі. На мою думку, такий підхід неефективний і суперечить державним інтересам. Водночас життєво важливо зберегти та зміцнити існуючі ефективні державні банківські установи, щоб вони ставали дедалі потужнішим інструментом фінансування пріоритетних проектів.

В Україні банк реконструкції та розвитку зі статутним капіталом 50 млн. грн. уже був колись створений. І що? З одного боку, було витрачено досить великі бюджетні кошти. З іншого, оскільки капітал і досвід цього банку виявилися недостатніми для виконання відповідних функцій, він так і не розпочав їх виконувати.

Тому, на наш погляд, окремі функції Укрексімбанку необхідно не звужувати, а навпаки, розширювати. Навіщо щось відокремлювати, якщо в рамках нинішнього Укрексімбанку практично всі механізми вже налагоджено, і єдине, чого не вистачає для вирішення найважливіших державних завдань, — це більш потужної капіталізації.

— А як щодо ідеї створення на базі банку експортного кредитного агентства?

— Ми вважаємо, це дуже важливе завдання, й готові брати участь у його реалізації. Та що означає «на базі»? І хто довів, що функції підтримки експорту слід обмежити саме рамками й стандартами існуючих експортних страхових агентств та їх світових аналогів, що реально застарівають?

Як показує світовий досвід, будь-якого стандарту саме й не існує. У кожної з країн — своя специфіка, своя структура, побудована з урахуванням реалій в економіці та в зовнішній торгівлі. Адже страхування ризиків — це далеко не єдина форма підтримки, яка потрібна нині вітчизняним експортерам. Навіть американський Eximbank поступово змінює свої початкові функції під впливом нових глобальних тенденцій. Приміром, дедалі більший акцент робиться на роботу з малим і середнім бізнесом.

— Розгляд у Кабміні концепції розвитку Укрексімбанку було заплановано на січень нинішнього року. Чи є якісь зрушення в цьому напрямі?

— Наприкінці минулого року з представників зацікавлених сторін — НБУ, Мінфіну, Мінекономіки, секретаріату президента, ДКЦПФР — було створено робочу групу. Ми організували поїздки до Хорватії, де учасники робочої групи на місці познайомилися з досвідом роботи Хорватського банку реконструкції та розвитку, та Угорщини, де державний Ексімбанк працює в рамках холдингу. Досвід цих країн, на наш погляд, найбільше підходить для України. Також вивчаємо досвід німецької KfW.

Попередній варіант концепції було розглянуто на рівні робочої групи, а відповідні матеріали подано на розгляд до Кабміну. Є доручення уряду продовжити вивчення питання до травня нинішнього року. Необхідна також правова експертиза того, які зміни потрібно зробити в законодавстві.