ЮРІЙ БОЙКО: «ПОВЕРНЕННЯ ВТРАЧЕНИХ ПОЗИЦІЙ — ЦЕ ФАКТ, ЯКИМ Я ПИШАЮСЯ»

Нещодавно виповнився рік від часу призначення Юрія Бойка, який до того очолював ВАТ «Укртатнафта», а перед тим — ВАТ «Лисичанськнафтооргсинтез», головою правління НАК «Нафтогаз України». За цей загалом не дуже тривалий період і в НАКу, і на ринку газу України взагалі сталися серйозні зміни. Про це й розмовляла кореспондент «Дзеркала тижня» із главою НАК «Нафтогаз України» Юрієм Бойком.

— Юрію Анатолійовичу, сьогодні, мабуть, уже можна підбити перші підсумки реформування ринку газу України, вплив на якому «Нафтогаз України» став домінуючим.

— Повернення нашої компанії на втрачені у попередні роки позиції — це факт, яким я пишаюся. Протягом останнього року ми провели титанічну роботу з очищення ринку від проблем, що нагромаджувалися роками. Розрахунки за газ із промисловими підприємствами проходять виключно у грошовій формі, рівень оплати зростає. З операцій по імпорту й продажу газу в Україні НАК та інші учасники ринку сповна сплачують усі податки. Цю роботу широко висвітлювали в пресі, і я не бачу сенсу згадувати «як це було».

Завершальним штрихом я б назвав перехід під контроль НАКу обсягів газу, які раніше діставалися МЕК «Ітера» як оплата за транзит туркменського газу. Ми як держкомпанія можемо самостійно реалізовувати ці ресурси й спрямовувати частину отримуваного прибутку до держбюджету.

Поточного року ми бачили своїм основним завданням на внутрішньому ринку забезпечення повних і своєчасних розрахунків бюджетних організацій, комунальників та генерації. Поки що вдається далеко не все, й ми відчуваємо затятий опір тих, хто роками відвикав розраховуватись. Я доповів керівництву країни про наявні проблеми й дякую Президентові за його доручення від 26 березня про притягнення до відповідальності осіб, які покривали неплатників.

— У чому корінь конфлікту між «Нафтогазом України» та Мінпаливенерго?

— Я б не став характеризувати наші відносини як конфліктні. Те, про що ви кажете, — це взаємини господарюючих суб’єктів (адже значна частина наших боржників підвідомчі Мінпаливенерго), один із яких не оплачує газ у контрактні терміни, а другий змушений «латати» діри, які виникають через це.

Борги генерації на минулий четвер становили 298 млн. грн., що еквівалентно 56 млн. дол., які нам доводиться щодекадно, причому за передоплатою, виплачувати туркменській стороні. Ми розуміємо важливість відносин із Туркменістаном для нашої країни й тому перекриваємо дефіцит коштів самостійно, не допускаючи збоїв. Та ресурси «Нафтогазу» не безмежні, й мені важко знайти відповідь на запитання: чому за вугілля в січні-лютому заплачено понад 95%, а за газ — менше 30%.

Але я переконаний, що розв’язання проблеми, особливо після втручання Президента, буде знайдено і борги нам погасять. Я також переконаний, що наші взаємовідносини після цього ввійдуть у конструктивне річище.

— А чи є в України та НАКу борги за використаний туркменський газ? Чи є до «Нафтогазу України» претензії з боку Росії?

— Що ж до Росії, то, як ви, напевно, помітили, з лексикону наших відносин зникли висловлювання на кшталт «несанкціонований відбір газу». За поточними відносинами у нас немає претензій одне до одного. Що ж до проблеми старих боргів, то ми готові розпочати її вирішення негайно після того, як російська сторона повідомить нам про свою готовність.

Що стосується відносин із Туркменією, то ми виконуємо всі свої поточні зобов’язання і з так званої валютної частини оплати, і з реалізації інвестиційних проектів. Про це, власне, свідчить безперебійність постачання туркменського газу. Паралельно ми погашаємо старі борги. Лише торік ми виплатили понад 200 млн. дол. боргів 1999-го і 2001 років.

— Чого ви як глава НАК «Нафтогаз України» очікуєте від майбутнього візиту Президента України в Ашгабат?

— Насамперед ми сподіваємося на підписання довгострокового (на 2006—2015 роки) договору на постачання в Україну туркменського газу. Довгострокова угода — гарантія того, що протягом періоду, зазначеного в ній, постачання газу відбуватиметься в стабільних обсягах.

За такими довгостроковими контрактами сьогодні працює більша частина європейського газового ринку. Ці угоди дозволять, з одного боку, виробникові газу підготувати родовище, планувати обсяги експорту, надходження оплати і, відповідно, погашення кредитів, якщо вони взяті під розробку нових родовищ.

Покупець же отримує можливість надійно спланувати газовий баланс країни, передбачивши зростання або зниження закупівель в інших виробників, експорт, потужності транспортної системи й т.п.

Сьогодні Україна і Туркменія працюють за контрактом на 2002—2006 роки, якому «путівку в життя» теж дали президенти двох країн. Туркменський контракт для нас — наріжний камінь енергетичної безпеки України.

— Який баланс газу України-2003, і яким він виявився торік?

— Цього року, як і минулого, баланс газу складається з трьох основних джерел: 18 млрд. кубометрів ми видобудемо самостійно; 26 млрд. отримаємо від «Газпрому» в оплату за транзит; а ще 36 млрд. закупимо в «Туркменнафтогазу».

Нинішнього року, як і минулого, баланс газу буде профіцитним — усі потреби платоспроможних споживачів буде задоволено. Ми плануємо створити не менший, ніж торік, запас газу в ПСГ і, можливо, розпочнемо формування стратегічного резерву газу. Надлишки газу експортуємо. Обсяги експорту, за нашими планами, становитимуть близько 6 млрд. кубометрів.

— Які основні напрями експорту, і як НАКу вдалося домогтися згоди «Газпрому» на це — адже раніше експортне питання вважалося одним із найпроблемніших?

— Основні експортні напрями — це Угорщина, Польща, Румунія та Німеччина. Обсяг експорту за перші два місяці поточного року склав 1,6 млрд. кубометрів, у тому числі до Німеччини — 1 млрд.

Згоду «Газпрому» отримали під час обговорення умов постачання до України туркменського газу в листопаді-грудні минулого року. Тоді ми підписали пакет із чотирьох угод, одна з яких регулювала експорт. Я вважаю, це вигідна угода і для Росії з цілого ряду причин. У Росії чудово розуміють, що наш баланс — профіцитний і нам треба щось робити з надлишком газу. Це — об’єктивно.

Тому ми дійшли згоди, що переважна частина нашого експорту — десь близько 5 млрд. кубометрів — піде через експортні контракти самого «Газпрому». Завдяки цьому Україна отримує стабільний і прогнозований експортний виторг, а в «Газпрому» з’являються додаткові ресурси газу, якими він може маневрувати, приміром, на спотовому ринку.

— Як би ви охарактеризували відносини «Нафтогазу України» із дочірніми компаніями?

— Як конструктивні.

Для довідки: 21 березня на загальних зборах акціонерів ВАТ «Укрнафта» Юрія Бойка обрано главою спостережної ради цього АТ. За його кандидатуру проголосувало 93% акціонерів компанії.

Складніші відносини з облгазами, у частині з яких наші пакети піддалися «розмиванню» у той чи інший спосіб. Ми витратили досить багато часу, щоб розібратися в процесах, які відбулися там упродовж останніх років, і нині починаємо відновлювати державний вплив в частині з цих підприємств.

— Яке ваше ставлення до створюваного міжнародного консорціуму з експлуатації та розвитку газотранспортної системи України?

— Я відповім вам так: питання створення консорціуму в українських ЗМІ поки що обговорюється виключно в політичній площині, на рівні рефлексії. «Нехай краще в мене корова здохне, ніж у сусіда буде дві», — ось основний лейтмотив розгорнутої кампанії.

Спроб серйозного економічного аналізу нинішнього стану ГТС, її рентабельності, зміни дохідності у разі створення консорціуму і т.п. я поки що не бачив. А проблема перебуває саме в цій площині.

— А чи знайдено спосіб збільшення дохідності системи під час ваших переговорів із росіянами?

— Реалізація проекту створення газотранспортного консорціуму можлива лише на взаємовигідних умовах і розпочнеться лише після того, як обидві сторони в цьому переконаються. Робоча група продовжує шукати шляхи гармонізації інтересів сторін.

— Юрію Анатолійовичу, ще до приходу в НАК вас охрестили «людиною Дубини». Та в новому уряді справами ПЕК відає інша особа. Вибачте за грубу прямоту, але дозвольте запитати: тож чия ви «людина»?

— Нас із Олегом Вікторовичем справді пов’язують давні й дружні стосунки, і своїм переїздом на роботу до Києва я зобов’язаний саме йому. Та «протекція», на яку ви натякаєте, — це далеко не все. Якщо людина ефективна, то вона рухається по службовій драбині і без протекції.