Якірний індикатор

Про те, що відновлення кредитування - одне з ключових завдань, які стоять нині перед банківською системою, нині не говорить лише лінивий. Попри значний «жирок» - понад 100 млрд. грн., які банки змогли накопичити після кризи, щомісяця в реальну економіку потрапляє тільки десята частина наявного у фінустановах ресурсу.

Пов’язане це як із браком фінансово-стабільних позичальників, так і з високими відсотковими ставками, які виставляють своїм клієнтам банки. Одна з головних причин такого стану речей - нестабільний розвиток економіки, прогнозувати подальшу поведінку якої поки що надзвичайно складно.

Щоб створити острівець стабільності в нинішній дуже мінливій українській економіці, НБУ і представники комерційних банків почали розраховувати так званий індекс вартості депозитів фізосіб - Ukrainian Index of Retail Deposit Rates, або UIRDR.

Новий індекс покликаний стати якірним індикатором вартості ресурсів, що є у розпорядженні найбільших банків. Він дасть можливість фінустановам не закладати у відсоткові ставки за кредитами ризик виникнення проблем в економіці через рік або навіть через кілька років.

Це, по-перше, знову зробить можливим «довге» кредитування, до якого належать іпотека і фінансування інвестиційних проектів. А по-друге, має привести до зниження відсоткових ставок і збільшення доступності кредитування.

Нині в українській фінансовій системі спостерігається очевидний дисбаланс між вартістю ресурсів, якими володіють більшість комерційних банків, і ціною кредитів, що їх фінансові установи готові видавати в економіку. При собівартості гривневих пасивів 7-9% ефективні ставки кредитування нині становлять близько 20% річних.

Таку чималу різницю банкіри пояснюють ризиками, з якими нині пов’язане кредитування. Зокрема, досі ні на законодавчому рівні, ні в сфері виконання законів не врегульовано численних проблем відносин між кредиторами і позичальниками. Крім того, новий Податковий кодекс збільшив тінізацію бізнесу і зменшив достовірність фінансової звітності, а отже, можливості достовірної оцінки стану потенційних позичальників. Ну й, нарешті, відсутня можливість зрозумілого економічного прогнозування на середньо- і довгостроковий період. Усе це - основні чинники невизначеності, які є головною причиною як високих відсоткових ставок банків, так і небажання підприємців розвивати існуючі та входити в нові проекти.

«Ми не можемо прогнозувати вартість ресурсів на хоч трохи довгострокову перспективу», - розводить руками голова правління банку «Хрещатик» Дмитро Гриджук. За його словами, основні терміни розміщення вкладів фізосіб, які є основним ресурсом кредитування для банківської системи, нині становлять 3,6 і 9 місяців. Відповідно, і прогнозувати ціну кредитів можна приблизно на такий само термін.

У таких умовах фінустанови змушені або пропонувати своїм клієнтам короткі кредити - на термін до одного року, або виставляти підвищені відсоткові ставки. «Таким чином, справді затребувані підприємцями й населенням кредити на термін три-п’ять років обходяться в позахмарні суми і стають для економічних суб’єктів невигідними», - пояснює фінансист.

Очевидним вирішенням цієї проблеми є так звані плаваючі кредитні ставки - коли вартість позик ставиться в залежність від ціни на залучені банкірами депозити. Проте до останнього моменту єдиного механізму визначення такої ставки не існувало. Вірніше, були його сурогати. Банки, які пропонували кредити з плаваючою ставкою, спиралися на вартість власних депозитів (наприклад, ставка за річним депозитом + 5% річних) і в такий спосіб ставили вартість отриманого позичальником кредиту в залежність від власного фінансового становища. Адже, як відомо, якщо банку стає «погано», то перше, що він робить, - це піднімає депозитні ставки.

Щоб розв’язати цю проблему, Нацбанк власне й запропонував розраховувати індекс вартості депозитів фізосіб щодо всього фінансового ринку. Регулятор запропонував 20 найбільшим банкам (вони контролюють близько 80% банківської системи) щодня вносити в систему Thomson Reuters дані про ставки за депозитами у гривнях, доларах і євро на термін 3, 6, 9 і 12 місяців. На базі отриманих даних одне з найбільших у світі інформаційних агентств і розраховуватиме індекс вартості ресурсів на фінансовому ринку.

Причому механізм розрахунку індексу вартості депозитів фізосіб буде максимально наближений до механізму розрахунку ставки LIBOR (середньої вартості ресурсів у різноманітних валютах на міжбанківському ринку в Лондоні). LIBOR (його, до речі, теж розраховує Thomson Reuters) є базою для визначення вартості кредитів між компаніями і банками в усьому світі - щороку з його допомогою беруть і видають у кредит близько 400 трлн. дол. Тому методика визначення цієї ставки вважається однією з найдосконаліших.

З огляду на це перший заступник голови НБУ Юрій Колобов запевняє, що маніпулювати з цифрами, кон’юнктурно підвищуючи або знижуючи ставки при розрахунку українського індексу, банкіри не зможуть. «Ставки за депозитами встановлюються комітетами з управління активами і пасивами (КУАП) кожного банку - колективними органами, рішення яких відображає стратегію банків на фінансовому ринку, а не одномоментний інтерес», - пояснює перший заступник голови Національного банку.

«Я можу припустити, що банкіри домовляються між собою при проведенні операцій на валютному ринку. Але синхронізувати рішення КУАПів заради маніпуляцій на фінансовому ринку - це абсурд. Це неможливо», - підтримує позицію регулятора голова правління Укрсоцбанку Борис Тимонькін.

Фінансист упевнений, що індекс вартості депозитів фізосіб стане чесною і прозорою базою для визначення вартості кредитів, що дасть змогу вже в найближчий час знизити ставки за позиками із плаваючою ставкою на 1-2% річних проти кредитів із фіксованою дохідністю. «Минулого тижня середнє значення депозитного індексу становило 12% річних. Тобто при стандартній відсотковій маржі банку на рівні 3-5% для різних продуктів ми вже завтра зможемо пропонувати клієнтам кредити під 15-17% річних. Нагадаю, до кризи мінімальні ставки за іпотечними кредитами у гривні становили близько 14% річних», - говорить Борис Тимонькін.

При цьому найважливішою функцією депозитного індексу стає визначення ціни довгострокового кредиту, що дасть змогу банкам кредитувати клієнтів на 5, 7 і 10 років - цієї можливості в них практично не було після кризи 2008-2009 років. «Більшою частиною довгих грошей у банків був долар, який ми залучали на три-п’ять років на зовнішніх ринках (і саме за плаваючими ставками)», - говорить голова правління «Райффайзен Банку Аваль» Володимир Лавренчук.

Нині, коли валютне кредитування фактично заборонене, у банкірів немає довгого ресурсу для кредитування в гривні. «Поява індексу вартості депозитів частково розв’язує цю проблему, тому що ми одержуємо можливість прив’язати вартість кредиту до якогось прозорого індикатора ціни грошей на довгостроковий період і вже тепер можемо видавати іпотеку на 10-15 років, продовжуючи працювати разом із НБУ над створенням довгого ресурсу в економіці», - констатує Володимир Лавренчук.

Звичайно, до позик із плаваючою ставкою клієнтам банків треба буде звикнути, бо вартість таких кредитів як збільшуватиметься, так і зменшуватиметься. Тому спочатку, поки люди не будуть готові до коливань ціни кредитів, значного попиту на продукти з плаваючою ставкою банкіри не очікують.

«Я не вважаю, що і Національний банк вимагатиме від банкірів видавати позики, наприклад, тільки за плаваючими ставками. Клієнт завжди матиме можливість вибирати - одержати кредит за фіксованим відсотком чи за плаваючим, - резюмує голова правління «ОТП Банку» Дмитро Зінков. - У моєму розумінні, найважливіша функція плаваючої ставки - це індикація реальної вартості грошей в економіці. Можливість оцінювати з допомогою депозитного індексу адекватність пропозиції того чи іншого банку як за кредитами, так і за депозитами».

Довідка DT.UA

На сьогодні UIRDR розраховується на основі депозитних ставок таких фінустанов: Приватбанк, «Ощадний банк України», «Райффайзен Банк Аваль», Укрсиббанк, Укрексімбанк, Укрсоцбанк, «Форум», «Фінанси та Кредит», Брокбізнесбанк, «ВТБ Банк», «Перший український міжнародний банк», «Дельта Банк», Альфа-Банк, «Південний», Кредитпромбанк, «Хрещатик», «Віейбі Банк», Промінвестбанк, «Кредит-Дніпро», «Дочірній банк Сбербанку Росії».

Банки-учасники кожного робочого дня вносять у систему Thomson Reuters свої ставки за депозитами терміном 3, 6, 9 і 12 місяців у гривні, доларах США та євро. Стандартні суми депозитів, прийняті як база для вибору ставок, такі: 100 тис. грн., 10 тис. дол., 10 тис. євро.

Розрахунок UIRDR здійснюється кожного робочого дня о 15.00, якщо банками-учасниками оголошується сім і більше ставок, прийнятих до розрахунку за кожним терміном. Для кожного терміну та валюти у разі оголошення 11 і більше ставок з-поміж оголошених відсікаються дві найнижчі та дві найвищі. З решти розраховується середнє арифметичне значення, яке і є індикативною ставкою UIRDR. Якщо банки оголосили сім і більше ставок, але менше 11, з-поміж оголошених відсікаються одна найвища та одна найнижча.

Якщо ж на момент визначення ставки UIRDR від банків-учасників отримано шість і менше ставок для даних терміну і валюти, значення ставки UIRDR для цих терміну й валюти не розраховується, а індексу присвоюється значення, встановлене на попередній день, коли такий індекс був розрахований.