ЯК КОМУНАЛЬНУ РЕВОЛЮЦІЮ ЗАДУШИЛИ В ОБІЙМАХ

З вересня 2000 року кримський уряд уже вкотре підвищив тарифи на комунальні послуги, але це знову принципово не змінило ситуацію в житлово-комунальній сфері. Мешканцям немає чим платити за послуги, бюджету немає чим доплачувати комунальникам, підприємствам ЖКГ немає на що працювати.

Тим часом ще навесні кримський уряд (див. «Комунальна революція чи просто бунт?», «ЗН» № 13 за 1 квітня 2000 року) ухвалив революційне рішення про підвищення тарифів на комунальні послуги до рівня повної оплати: таким чином, мешканці однокімнатних квартир мали б платити на місяць за послуги ЖКГ приблизно 130 гривень, двокімнатних — 160, трикімнатних — 217. Раз і назавжди уряд ставив ситуацію з голови на ноги — повели розмову про модернізацію всієї галузі.

Навряд чи варто казати, що таке рішення уряду було вимушене: бюджет не може й далі компенсувати недоплати мешканців і, фактично, утримувати збиткові підприємства ЖКГ, які — тому! — не дуже й піклуються про свою рентабельність і скорочення витрат. Але, з другого боку, мінімальна пенсія в регіоні тоді становила 74 гривні, середня зарплата 172 гривні — чим платити? Тому найпростіше й природне бажання кримчан — та їхніх профспілок! — полягало в тому, щоб протестувати.

Так і сталося — пішли найпростішим шляхом. Федерація незалежних профспілок Криму виступила з протестом, її підтримала комуністична Верховна Рада автономії, яка зраділа можливості подбати про свій електорат, і покликала на мітинги цілі трудові колективи і на сходки громадян — цілі міста. Комунальну революцію, яка ледь не відбулася, відклали на осінь, про модернізацію галузі взагалі забули. І ось осінь настала…

З’ясувалося, що протестувати можна, але, крім протестів, треба було якось ще й жити далі. А всі сторони комунальних відносин опинялися в патовій ситуації. З одного боку — наймачі житла, яким платити за новими тарифами і дотепер немає чим, з другого боку — підприємства ЖКГ, що, як і раніше, не можуть і надалі відпускати послуги без оплати, і з третього — уряд із його дірявим бюджетом, у якому — знову ж, із вини депутатів, які включили до бюджету податків більше, ніж можна було зібрати реально, — дефіцит у 100 мільйонів гривень. Де вихід?

Ситуацію з тарифами на комунальні послуги й в Україні в цілому не можна назвати розумною. Тим більше це стосується Криму, де дотепер усі тарифи штучно стримують на найнижчому рівні — у двічі-тричі та більше разів нижчі, ніж в інших регіонах країни. Приміром, тариф на теплову енергію в Криму до підвищення становив 38,08 гривні за гігакалорію, тоді як, скажімо, в Закарпатті — 79,24 гривні, в Одесі — 71,42, у Дніпропетровську — 69,0, у Миколаєві — 69,07 гривні тощо. Тарифи на водопостачання мають аналогічний вигляд: якщо в Криму сплачують 0,25 гривні за 1 кубометр води, то в сусідніх із ним регіонах — 0,46, 0,67, 0,88 гривні і т.п. Тариф на водовідвід в автономії становить 0,06 гривні за кубометр, у сусідніх регіонах — 0,54, 0,35, 0,24 гривні.

Штучне стримування комунальних тарифів протягом ось уже чотирьох років призвело до того, що якщо раніше їх відшкодовували споживачі послуг на 60—80 відсотків, то нині лише на 40—48 відсотків, залежно від виду послуги. Понад те, в самому Криму виникнув невиправданий перекіс: значний розрив тарифів для населення і тарифів для інших, як їх називають, споживачів — підприємств, організацій та установ. З водопостачання різниця вже досягала 50 разів, водовідводу — 60 разів, тепло- постачання — 11 разів. Таким чином, населення за гігакалорію тепла платило по 38—40 гривень, а організації — до 490 гривень. Кубометр поданої води коштував для населення в 20 копійок, а організаціям — 33 гривні, відвід кубометра стоків із квартир оплачувався 15—20 копійками, а з офісів і підприємств — до 30 гривень. Таке перекладання витрат із населення на підприємства призводило, у свою чергу, до невиправданого зростання цін на кримську ж продукцію, утрудняло розвиток місцевого споживчого ринку. В цілому сума перевищення тарифів одних споживачів над іншими становила майже 69 мільйонів гривень.

Тим часом ситуація усім була зрозуміла. Ніхто — ні органи місцевого самоврядування, ні навіть федерація профспілок — не заперечував проти того, що тарифи потрібно підвищувати. Але як це зробити? Саме над цим ламала голову створена урядом і федерацією профспілок узгоджувальна комісія. Уряд виявив максимум гнучкості. Де можна, тарифи зробив диференційованими. Приміром, граничний розмір плати за користування житлом поділили на три категорії: за впорядковане житло з ліфтами — по 0,30 гривні за квадратний метр, за таке саме, але без ліфта, — по 0,24, за невпорядковане житло — 0,19 гривні. Тарифи на інші види послуг підвищили на стільки, на скільки вдалося вмовити представників профспілок, — на 25—30 відсотків: гігакалорія тепла подорожчала до 47,60 гривні (замість 38,8), подача кубометра води — 33 копійки (замість 25), відведення кубометра стоків — 8 копійок (замість 6).

Голова республіканського комітету ЖКГ Євген Нам’як стверджує, що ці «реформи» й надалі не дозволять галузі розвиватися, оскільки якщо трохи й збільшать рівень відшкодування, то це кардинально ситуації не змінить: борги по зарплаті працівникам не зменшаться, про технічне відновлення і реконструкцію устаткування підприємств і казати нічого. При такому реформуванні ЖКГ як було радянською «котельнею», так нею і залишиться. Комунальної революції не вийшло. Парадокс — її задушили в обіймах ті, хто від початку погодився з необхідністю її проведення...

Останніми роками до реформування тарифів уряд автономії повертався неодноразово, проте через позицію профспілок і парламенту прийняти рішення не вдавалося. Воно то скасовувалося, то відкладалося. Але коли нарешті Рада ФНПК Криму погодилася піти на часткове підвищення тарифів, то, оскільки з весни зросли ціни на енергоносії, тепер витрати комунальних служб відшкодовуватимуться споживачами, як раніше, на 60—67 відсотків. Інше — знову за рахунок бюджету.

Комуністи називають це соціальною спрямованістю бюджету, економісти — перекосом тарифної політики. Оскільки було б правильніше субсидії комунальним підприємствам спрямувати на підвищення пенсій та заробітної плати, щоб споживачі могли самостійно заплатити за спожиті послуги. Ситуація, проте, трохи інша. Чому?

Міністр економіки Криму Тетяна Шандра каже, що між урядом і Федерацією профспілок при участі узгоджувальної комісії досягнуто згоди про те, що тарифи не повинні підвищуватися раніше, ніж підвищать мінімальні розміри пенсій і середній рівень зарплат. Таким чином, прийняте соломонове рішення: хоча вартість проживання в квартирах необхідно підвищувати в кілька разів, насправді квартирна плата і комунальні платежі зростуть поки що не більше, ніж на 30 відсотків. Тепер, приміром, вартість проживання однієї людини в однокімнатній квартирі становить 54,0 гривні, трьох чоловік у двокімнатній квартирі — 98,4 гривні, чотирьох в трикімнатній — 133,8 гривні. В інших регіонах України мешканці платять вже інші ціни...

Звичайно, було б добре, якби замість революції відбувалася еволюція комунальної сфери — тобто оплата послуг споживачами наближалася б до повної паралельно з поліпшенням їхньої якості. Насправді ж у цій гонці тарифів за витратами не видно кінця. Реальна ціна послуг зростає значно швидше, ніж тарифи, і головне — швидше, ніж можливості споживачів. Поки що міністр економіки Криму Тетяна Шандра не може сказати, коли регіон зможе вийти на 100-відсоткове відшкодування витрат комунальних підприємств за рахунок споживачів. Так, кримський уряд підвищив рівень відшкодування, проте із прийдешнім підвищенням цін на енергоносії він знову знизиться. Ця гонка за рентабельністю комунальних підприємств за рахунок тарифів на їхні послуги триватиме, на її думку, до досягнення світових цін на енергоносії і послуги такого виду, проте для цього повинна досягти світового рівня й заробітна плата. А доти, поки це станеться, — вважає Тетяна Шандра, — ми приречені на перекоси, які обертатимуться втратами для бюджету. І потік черг по субсидії...

Що могли реально зробити в Криму для вирівнювання ситуації?

По-перше, реформування тарифів (його ще називають приведенням тарифів у відповідність до витрат) — це просто латання дірок, оскільки реформувати і модернізувати потрібно всю галузь. При впровадженні нових тарифів кримський уряд зобов’язав місцеві адміністрації «домогтися мінімізації витрат» на виробництво послуг. Але як це можна зробити, якщо оснащення лічильниками всієї системи ЖКГ як навесні, так і восени становить від 0,05 до 0,1 відсотка? У водогінних мережах втрачається до 40 відсотків води, але ж хтось її повинний оплатити? Якщо вважати, що тариф на воду вдалося підняти всього на 30 відсотків, то 40 відсотків її економії — це величезна цифра! Якщо мережі і далі не будуть ремонтуватися і реконструюватися відповідно до сучасних норм, то як знизити споживання з 300—400 літрів на день на людину до світових 160—170?

Вся система ЖКГ залишається «радянською» і занадто витратною — мало в якому будинку система опалення змонтована так, щоб можна було відключати батареї чи регулювати рівень температури, часто немає можливості утеплювати вікна й двері. В Криму немає поки що чіткого плану модернізації галузі на сучасному технічному та організаційному рівнях, а отже, мине трохи часу — і знову підвищуй тарифи...

Коли верстався номер. У вівторок глава парламенту Леонід Грач різко розкритикував рішення про підвищення тарифів і сказав, що «парламент скасує це рішення уряду». Цікаву позицію зайняли ліві. З одного боку, комуністи, які входять до уряду Криму, проголосували за прийняття нових тарифів, з іншого — вони ж, але ті, які входять також і у фракцію комуністів у парламенті, у середу опублікували заяву, у котрій «від імені виборців... висловлюють протест у зв’язку з черговим ціновим ривком...». Сергій Куніцин сказав, що «парламент не має повноважень відміняти постанови уряду» і що ухвалене рішення було необхідним і цілком узгодженим із профспілками. У свою чергу представник Президента України в Криму Анатолій Корнійчук звинуватив Леоніда Грача в тому, що «він не володіє ситуацією», і сказав, що це підвищення тарифів ударить не по найбідніших прошарках населення, оскільки вони платитимуть за комунальні послуги не більш 15 відсотків сукупного прибутку й отримають при цьому субсидії держави. Підвищення позначиться, на його думку, в основному на середніх і заможних верствах населення, які заробляють достатньо для того, щоб платити, але часто не платять.

Питання про тарифи, безсумнівно, стане предметом гострої дискусії на сесії кримського парламенту 20 вересня, коли депутати знову поставлять на порядок денний питання про відставку уряду...

Микола СЕМЕНА