ВІКТОР КАПУСТІН: «МЕХАНІЗМ ЗБИРАННЯ СПЕЦИФІЧНОГО АКЦИЗУ ПРОСТИЙ І АБСОЛЮТНО «ПРОЗОРИЙ» ЗАКОНОТВОРЦІ ЗНОВ БЕРУТЬСЯ ЗА АКЦИЗ

Солодка перспектива впровадження податкового кодексу, який би забезпечив зниження ставок: прибуткового податку з громадян, податку на прибуток з підприємств, ПДВ — неможлива без відповідних компенсаторів. Нічого не вдієш — універсальний закон збереження… Одним із таких компенсаторів, імовірно, стане акцизний збір. Характерно, що від цього податку важко ухилитися. Втім ним обкладається лише дуже обмежена кількість товарів. В Україні це тютюнові вироби, алкоголь, нафтопродукти, авто, коштовності. Вважається, що покупці товарів, які не є предметами першої необхідності, без особливих обтяжень для свого гаманця сплатять податок на їх споживання.

Непогано придумано як для поповнення державного гаманця. Тим більш, що цьому податку є куди зростати — до рівня цивілізованих країн нам ще далеко. Та й закон передбачає його плавну індексацію. Але спробуйте з приводу акцизного податку поспілкуватися з виробниками чи парламентарями і ви відразу відчуєте, яка це болюча тема. Приміром, скільки списів зламано об акцизний податок у тютюновій галузі, але й досі точаться запеклі суперечки. При чому не тільки стосовно ставок оподаткування, а навіть із приводу підходів до акцизного оподаткування. Знов у ВР зарясніли законопроекти з модернізації тютюнового акцизу. Але чи знайдуть вони ту золоту середину, яка забезпечить стало зростаючі надходження до казни? Що треба знати і враховувати, аби не нашкодити галузі? З цими запитаннями «ДТ» звернулося до Віктора Капустіна, першого заступника голови Комітету ВР із питань фінансів і банківської діяльності.

— Пане Капустін, перш за все хотілося б з’ясувати, які існують методи акцизного оподаткування і в чому їх принципова різниця?

— Діюча нині система акцизного оподаткування сигарет, за якої відрахування до державного бюджету залежать лише від кількості реалізованої продукції, називається специфічною. Вона була запроваджена в 1996 році, після того, як незалежна Україна пройшла через важкі роки експериментів з адвалорними ставками. Адвалорні ставки акцизу встановлюються у відсотках до ціни сигарет. Проміжною щодо цих двох підходів є змішана система, яка включає специфічну й адвалорну складові в різних пропорціях.

— Як себе почуває тютюнова галузь за існуючої системи оподаткування?

— Обсяг тютюнової продукції у ВВП становить близько 1%, а сума відрахувань підприємств галузі сягає 3% доходів Зведеного бюджету. З 1996 року вітчизняне виробництво сигарет має стійку тенденцію до зростання. Навряд чи 5—6 років тому хтось із фахівців ризикнув би спрогнозувати, що річні обсяги продажів української продукції перевищать 70-мільярдний рівень, майже повністю витіснивши з ринку імпорт і контрабанду. При цьому значно розширився асортимент тютюнових виробів. Стрімко зростає виробництво якісних сигарет зі зниженим вмістом смоли та нікотину. За останні два роки їх частка на ринку зросла з 4 до 25%. Триває тенденція до зростання виробництва сигарет із фільтром, частка яких вже сягнула 81% проти 15% у 1996 році. Тютюнова галузь виявилася найпривабливішою — до неї залучено іноземних інвестицій близько 250 млн. дол.

— Отже перехід до специфічної системи акцизного оподаткування можна вважати вдалим?

— Зважте самі. По-перше, покращилось наповнення бюджету. Відразу після переходу, вже в 1996 році, акцизні надходження зросли в 4,5 разу — з 12 млн. до 54 млн. грн. Започаткована тенденція мала продовження й в наступні роки: в 1997 році — 130 млн. грн.; 1998-го — 287 млн… У 2002 році передбачається зібрати близько 620 млн. грн. Держава нарешті отримала стабільно зростаючі і прогнозовані надходження до казни. Вони більше не залежать ні від коливання цін, ні від асортименту виробників. Та й уникнути податку важкувато, бо він дуже легко вираховується: буквально 1 сигарета — 1 копійка. Крім того, завдяки йому зросли відрахування до бюджету від інших податків (наприклад, ПДВ), адже специфічний акциз стимулює виробництво більш якісної і відповідно дорожчої продукції.

По-друге, спростилося податкове адміністрування, бо механізм збирання специфічного акцизу простий і абсолютно «прозорий». Податківцям для обчислення суми податку не потрібно визначати вартість кожної партії тютюнових виробів, їм достатньо знати лише кількість реалізованих сигарет. Відповідно, платники податків більше не мають можливості зменшувати свої податкові зобов’язання, занижуючи ціни, як це було до 1996 року.

По-третє, пришвидшився розвиток галузі. Наразі більшість всесвітньо відомих марок випускаються на території України. Адже специфічні ставки стимулюють інвестиції і не «карають» за виробництво високоякісної продукції.

— В чому полягають особливості змішаної системи акцизного оподаткування?

— Відомо, що обсяги бюджетних надходжень від змішаних акцизних ставок коливаються залежно від відпускних цін виробників і уподобань споживачів. Тобто зі зміною попиту споживачів обсяг податку стає непередбачуваним. Такий стан речей не відповідає сутності акцизного податку, яка передбачає простоту, надійність і захищеність від будь-якого ухиляння від сплати.

Додайте сюди складність в адмініструванні. Фактично до специфічного акцизу, який уже існує, додатково встановлюється новий податок з іншою базою оподаткування (не за кількістю виробів, а за відпускною ціною) і ставкою (не у гривнях, а у відсотках). Податковим органам доведеться контролювати ще й відпускні ціни на кожну партію тютюнових виробів. Та в будь-якому випадку їм не уникнути недобору. Бо адвалорна «домішка» надає виробникам легальну можливість зменшувати податкові зобов’язання шляхом заниження відпускної ціни. Для цього достатньо налагодити збут через відокремлену (але підконтрольну) торгову організацію, яка отримуватиме тютюнові вироби з фабрики за демпінговими цінами. В цьому разі втрати держави стануть доходами метких виробників.

— Але ж, погодьтесь, є певний сенс і у тому, щоб сигарети несли акцизне навантаження пропорційно своїй ціні? Саме на цьому елементі соціальної справедливості змішаної системи акцентують увагу її прибічники.

— Адвалорний компонент в акцизному податку не свідчить про соціальну справедливість. Радше, навпаки. Він переносить податковий тягар з дешевих на дорогі сигарети. Відтак змішані ставки збільшують розрив між високосортною і низькосортною продукцією. Таким чином вони обмежують вибір споживача з низькими доходами, позбавляючи його можливості купувати якісніші сигарети. Зате стимулюють до паління тих, хто матеріально не може собі цього дозволити, наприклад, молодь, що навчається.

Взагалі балачки щодо соціальної справедливості акцизного збору — нонсенс. Це не є завданням непрямого податку на споживання, що за своєю економічною суттю повинен бути нейтральним. Соціальна справедливість — це більшою мірою прерогатива прямих податків: прибуткового податку з громадян, податку на нерухомість тощо. Крім того, певному перерозподілу податкового тиску з бідніших на заможніші верстви населення сприяє ПДВ, який і стягується у відсотках до ціни. Але говорити про «вирівнювання соціальної несправедливості» через акцизний податок з точки зору економічної теорії некоректно.

— Тоді кому може бути вигідно змінити нинішню систему?

— Певно, тим, хто не зацікавлений у розвитку вітчизняної тютюнової галузі, у запровадженні нових технологій, в інвестуванні у вітчизняне виробництво. Хто волів би спричинити відтік інвестицій з України, скоротити робочі місця і бюджетні надходження. Все це задля власної негайної вигоди. Адже запровадження адвалорної або змішаної акцизної системи створить податкові пільги для найдешевших (відповідно низькоякісних) сигарет, тоді як високосортні зазнаватимуть податкової дискримінації.

Тим, хто виробляє низькосортні сигарети і намагається оптимізувати власні прибутки, граючи акцизними ставками. Хто й досі не переозброїв виробництво і втрачає свою конкурентоспроможність, бо все ще тримається за сегмент сигарет, популярність яких стрімко падає.

А ще тим, хто зацікавлений, аби жертвою контрабанди з сусідніх країн, зокрема Росії чи Молдови (де акцизний податок відповідно в 1,5 і 4 рази менший), стали високосортні сигарети. Адже за адвалорної чи змішаної системи ціни на вітчизняні високоякісні сигарети стануть значно вищими порівняно з цінами на російські чи молдавські.

— Як для себе вирішили акцизну дилему інші країни світу?

— Аналіз світової практики свідчить, що переваги специфічної системи перетворюють її на домінуючу. Так, після закінчення експериментів в умовах перехідного періоду її застосовують дев’ять з дванадцяти країн СНД. Лише Туркменістан, Таджикистан (де взагалі немає тютюнових фабрик) й Узбекистан (лише одна фабрика) все ще користуються адвалорною системою. Вони не зацікавлені у розвитку цієї галузі, бо немає що розвивати. Активно застосовують специфічну систему і не збираються її міняти Канада та США.

Водночас посилання прибічників адвалору на країни ЄС, де використовується змішана система, не є переконливим. Бо вимоги законодавства Євросоюзу в цьому випадку продиктовані радше політичним компромісом, аніж економічною доцільністю. Під час створення ЄС південні країни під проводом Франції виступали за адвалорний податок. У такий спосіб вони намагалися захистити власних виробників тютюну. Натомість Німеччина (і загалом північні держави) відстоювали специфічні ставки. Тож зійшлися на змішаній системі. Причому на півночі переважає специфічний компонент, на півдні — адвалорний. В результаті, приміром, казначейство Великої Британії збирає значно більше акцизного податку, ніж французьке. Та й британські підприємства-виробники на міжнародній арені значно конкурентоспроможніші за своїх французьких колег.

Показовий також приклад Польщі, яка в 2000 році додала в доти чисто специфічний акциз адвалорну складову і підвищила податковий тиск. Результат: розширення нелегального обігу і контрабанди в поєднанні з ціновими війнами зумовили зменшення податкових надходжень. Не дивно, що Єврокомісія в своїх останніх директивах все більше схиляється до специфічного оподаткування, тому запровадила в липні цього року мінімальний рівень оподаткування сигарет — 64 євро за тисячу штук.

— Змішаний акциз у ЄС це те саме, що пропонують його прибічники в Україні?

— Ні. Варіант комбінованого акцизу, що практикується в Західній Європі, суттєво відрізняється від того, який пропонується у нас. Сама система акцизного оподаткування тютюнових виробів у ЄС набагато складніша. По-перше, у законодавстві ЄС присутнє поняття «найпопулярнішої цінової категорії», яке є засадничим не лише для проведення конкретних обрахунків, а й для всієї системи в цілому. В Україні таке поняття відсутнє. По-друге, там процентна складова береться від роздрібної ціни, а у нас радять її обраховувати від відпускної ціни виробника. Відповідно зростають можливості маніпуляції ціною. Саме за такою схемою був запроваджений адвалорний податок на Філіппінах. Проте «експеримент» довелося припинити, коли акцизні надходження скоротилися на третину. З іншого боку стратегічно Україні треба досягати європейського рівня акцизного навантаження, бо процес інтеграції в Європу є об’єктивним. Важко говорити про конкретні строки, але через 10—15 років, коли інтеграція в ЄС стане питанням номер один у політичному порядку дня України, тютюнова галузь має бути спроможною витримати європейські акцизи. Тому щороку, поки є час, треба робити виважені кроки для підвищення специфічних ставок акцизного збору. І немає жодного протиріччя між тим, що ЄС сьогодні має змішану систему, а Україна буде наближатися до рівня європейського акцизу шляхом розвитку специфічної. Так само, як немає сенсу лагодити дах, коли ще не закінчили лагодити стіни. Візьміть країни Балтії. Вони були змушені вже стати на «змішані» рейки, як необхідну умову перехідного періоду перед вступом в ЄС. Тобто зробили радикальний крок, до якого ні споживачі, ні виробники не були готові. Зараз там практично зник легальний сектор дешевих сигарет. Він просто не витримав податкового тиску.

— Чи призведе поступове підвищення ставок акцизного збору до збільшення цін на тютюнові вироби та зростання обсягів контрабандної продукції?

— Відчутне збільшення роздрібних цін за існуючої на ринку жорсткої конкуренції малоймовірне. До всього виробників стримує й небезпека активізації контрабанди та криміналізації ринку, через які втратять усі: і держава, і виробник, і споживач. Щоб уникнути такого сценарію, держава теж має дуже обережно ставитися до індексації акцизних ставок, враховуючи не тільки купівельну спроможність покупців, а й ситуацію на сусідніх ринках. Не секрет, що в Росії річне перевиробництво сигарет складає близько 70 млрд. сигарет, ще близько 5 мільярдами зможе «поділитися» Молдова.

Водночас підрахунки свідчать, що збільшення акцизу на 1 та 2 копійки відповідно для сигарет без фільтру та з фільтром, не викликають суттєвих змін на ринку ні для виробника, ні споживача. Покупець навряд чи відчує таке подорожчання, якщо враховувати, що пачка більш-менш пристойних сигарет коштує принаймні 1,5 гривні.

Погляньте на проблему контрабанди з іншого боку. Якими б низькими не були українські акцизи, у випадку нелегального обороту мова про сплату податків, здебільшого, взагалі не йде. Навіть якщо на контрабандних сигаретах, що продаються в Україні, присутня справжня іноземна акцизна марка, це свідчить лише про сплату її вартості, що є дуже незначною.