Відкладені інвестиції

Український фондовий ринок уже п’ятий рік перебуває у глибокій депресії. Короткі періоди оптимізму з вражаючою регулярністю змінюються різкими обвалами та глибоким песимізмом. Упали і обсяги торгів, і ціни на акції вітчизняних підприємств. Тривала криза особливо боляче вдарила по учасниках закритих інститутів спільного інвестування (ІСІ). Закриті інвестиційні фонди, згідно з українським законодавством, створюються на певний термін, по закінченні якого зобов’язані продати активи і розрахуватися з інвесторами. Очевидно, що учасники фондів, закінчення терміну дії яких припадає на розпал фондової кризи, приречені не тільки на втрату своїх інвестиційних доходів, а й на фіксування значних збитків.

Розкріпачення інвесторів

Парламентарії постаралися розв’язати проблеми вкладників інвестиційних фондів і принаймні дати їм шанс дочекатися сприятливіших умов виходу з ІСІ. Верховна Рада прийняла у першому читанні за основу законопроект №10087 про внесення змін до статті 4 Закону «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» щодо захисту майнових інтересів учасників термінових ІСІ. Законопроектом пропонується змінити перелік підстав для продовження термінів діяльності закритих інвестиційних фондів.

Зокрема, пропонується скасувати чинні на даний момент умови, а саме що діяльність ІСІ можна продовжити лише у разі зниження вартості чистих активів ІСІ на 20% протягом останніх 12 місяців. Ця норма закону не вирішувала проблем вкладників, оскільки переважна більшість вітчизняних закритих фондів зазнали величезних збитків у пік кризи, а в останній рік своєї роботи демонстрували або невелике зростання, або збитки менші 20%. Однак при цьому інвестори все одно істотно втрачали у разі закриття фонду. Крім того, термін роботи закритого фонду можна було продовжити всього один раз і не на більше, ніж на два роки. Замість цієї норми у прийнятому парламентаріями законопроекті пропонується дозволити продовження діяльності ІСІ, якщо вартість сертифікату (акції) фонду опуститься нижче її номінальної вартості. На практиці переважна більшість цінних паперів закритих фондів на сьогодні коштують 0,4-0,5 номіналу. Тим часом за учасником ІСІ зберігається право продати свої папери фонду, якщо на загальних зборах він проголосував проти продовження терміну його діяльності або був проти рішення, прийнятого наглядовою радою ІСІ чи керуючою компанією. Аби уникнути маніпуляцій із продажем цінних паперів фонду, цей учасник зможе продати лише акції, котрі були в нього на момент прийняття відповідного рішення про продовження діяльності фонду.

В ідеалі, ця норма закону змогла б зміцнити довіру між керівництвом фонду і пересічними учасниками, поліпшити імідж ІСІ і привести до серйозного підвищення інвестиційної активності населення України. Якби не масштаб втрат вкладників, реально фіксованих сьогодні.

Ціна кризи

Особливо постраждали вкладники закритих фондів, які інвестували свої гроші на піку зростання цін на акції у 2007-му і в першій половині 2008 року. Нагадаємо, що, за підсумками 2008 року, коли хвиля світової фінансової кризи накрила Україну, індекс ПФТС упав учетверо - на 74,33%. Це спричинило різке падіння вартості цінних паперів практично всіх ІСІ. За даними компанії з управління активами «Драгон Есет Менеджмент», у 2008 році публічні закриті фонди зафіксували від’ємну дохідність у середньому на рівні 65%, інтервальні - 40%, а відкриті - 37%.

Але проблеми інвесторів, певна річ, не обмежилися втратами 2008 року. Наступні роки також характеризувалися періодами депресії на ринку цінних паперів. Так, 2011-го індекс ПФТС знизився на 453,37 пункту, або на –45,90% (з 987,80 пункту станом на 05.01.11 р.). Індекс Української біржі опустився на 1034,29 пункту, або на 41,49% (з 2 493,16 пункту на 05.01.11 р.). За підсумками 2011 року, ІСІ також показали від’ємну динаміку дохідності, змінивши за зазначений період вартість своїх цінних паперів у середньому у фондів відкритого типу на –24,77%; в інтервальних фондів на –24,15%; у закритих публічних фондів на –27,24%.

Публічні закриті інвестиційні фонди в період кризи і наступні депресивні роки просіли найбільше, оскільки вони, на відміну від інтервальних та відкритих, могли тримати до 100% активів в акціях. Таку можливість було передбачено для того, щоб КУА могли на зростаючому ринку забезпечити інвесторам найбільшу дохідність. І до світової фінансової кризи більшість КУА успішно її забезпечували та були дуже популярні в наших співвітчизників. Закриті фонди і сьогодні мають найбільшу частку в активах публічних ІСІ. Активи останніх експерти оцінюють в 1 млрд. гривень. Однак, на відміну від інвесторів відкритих ІСІ, учасники закритих фондів не могли і досі не можуть вийти з них до закінчення терміну їхньої діяльності. Що й загнало останніх у безвихідь.

Жалюгідне становище погіршується ще й тим, що КУА багатьох закритих інвестиційних фондів напередодні кризи вкладали кошти в акції компаній другого і третього ешелонів, розраховуючи на значне підвищення їхньої вартості. У той період така стратегія була абсолютно виправдана, оскільки «блакитні фішки» уже були значно переоцінені. Однак і наслідки кризи на фондовому ринку найдовше позначаються саме на акціях другого і третього ешелонів. Ціни на папери багатьох компаній, котрі мають досить великий потенціал зростання, ще навіть не почали відновлюватися. Причина - їхня низька ліквідність. У період нестабільності інвестори цінують насамперед можливість швидко продати акції, зафіксувавши навіть мінімальний прибуток.

Окрім дозволу на продовження дії закритих фондів, законопроект містить також ряд важливих новацій, таких як легалізація діяльності вузькоспеціалізованих фондів (фондів акцій, облігацій, банківських металів, індексних фондів), можливість розрахунків з інвесторами не тільки грошовими активами, повернення права ІСІ інвестувати в акції банків, а також жорсткість вимог до розкриття інформації керуючими компаніями.

Однак не слід вважати, що пропонований законопроект може розв’язати всі проблеми вкладників інвестфондів. Його положення можуть лише надати учасникові закритого фонду вибір: або частково (з великими втратами) врятувати вкладені гроші, або набратися терпіння й оптимізму і чекати відновлення ринку акцій до докризового рівня, а можливо - і нового серйозного зростання. Поки що ні політика чинної влади, ні тенденції в українській економіці не підказують такого сценарію. Але ж і криза не може тривати вічно…

З іншого боку, і вийти з фонду, продавши сертифікат за 40% від номіналу, учасникові, котрий бачив зростання своїх вкладень на 200-300% (та ще й при зовсім іншому курсі гривні до долара. - Ред.) морально дуже важко. На це наважуються одиниці. Втім, торік інвестори забрали з публічних ІСІ закритого типу 126 млн. гривень, тобто приблизно десяту частину своїх інвестицій.

Питання економіки

Попри очевидну прогресивність запропонованих поправок до базового закону про ІСІ і здатність законопроекту трохи зм’якшити нинішнє становище рядових українських інвесторів, не слід забувати, що єдиним реальним виходом із ситуації можуть стати тільки реальне зростання економіки, дійові реформи та кардинальне поліпшення інвестиційного клімату в країні. Практика продовження термінів діяльності закритих фондів не повинна стати нормою по закінченні кризи. Фінансистам, які працюють із довіреними їм коштами, краще все-таки навчитися вчасно виконувати свої зобов’язання. Керуючі інвестиційними фондами мусять не тільки стимулювати інвестора, щоб він приніс гроші до фонду, а й стежити, аби він отримав ці гроші назад із прибутком. Сумлінне ставлення професіоналів, у свою чергу, рано чи пізно поліпшить імідж інвестицій у вітчизняну економіку.

У світі 30 трлн. дол. керуються інвестиційними фондами. Саме ці гроші роблять високорозвинені країни багатшими й сильнішими, і саме вони забезпечують стабільний розвиток. Якщо цих коштів не буде в нашій фінансовій системі, наша економіка постійно залежатиме від дорогих короткострокових депозитів, а фінансисти і влада постійно проситимуть гроші за кордоном.