Вiд «холодної» до «газової» вiйни — чи справді це неминуче? Про недавнi подiї в Українi та рiшення, знайденi у Фінляндії

Едiт Пiаф спiвала про «Життя в рожевому кольорi». Однак останнiм часом не рожевий, а саме помаранчевий був обраний кольором багатьох демократiв у всьому свiтi. Але, звичайно, найбiльше запам’яталися подiї в Українi.

Я маю дуже теплi почуття до України. У 2004 роцi я тричi побував у цiй країнi й мав нагоду бачити, як рiшуче були налаштованi люди, щоб покласти край старiй гнилiй системi. Трапилась нагода, i нею дуже вдало скористалися. Це був наче ковток свiжого повiтря. Нарештi незалежні!

Чи не прийшли ми від «холодної» вiйни з рукою на ракетному пультi до «нагрiтої» ери з рукою на газовому кранi?

Але все вiдносне — в полiтицi теж. Полiтична свобода України вiд Росії не настiльки повна, як сподiвалися демонстранти на київському Майданi Незалежностi. Росiя змогла керувати стратегiчними важелями в такiй дуже важливiй сферi, як енергетика. Сьогоднi Україна на 30% залежить вiд Росiї в постачаннi газу. Це також наша загальна турбота, Україна в жодному разі не повинна залишатися сам на сам із цiєю дилемою. Річ у тому, що трубопроводи, якi проходять територiєю України, постачають газ багатьом захiдним країнам. Угорщина залежить вiд росiйського газу більш нiж на 70%, Німеччина — приблизно на 30%, Польща, Францiя, Австрiя та Iталiя — всi вони дедалi бiльше пов’язанi з Росiєю, але газ до них приходить через територiю України. Коли Україна вiдмовилася вiд цiни за газ росiйської державної компанiї Газпром, яка була вчетверо вищою, нiж ранiше, то наслiдки вiдчули багато країн — членiв Європейського Союзу, якi залежать вiд постачання газу через територiю України. Це було попередження не тiльки Українi, а всiй Європi. Ось що називається класти всi яйця в один кошик.

Від ситуації з Україною ми покрилися гусячою шкiрою як у буквальному, так i в метафоричному сенсi цього вислову. Просто не слiд себе ставити в таке становище, яке робить нас вразливими при змiнi полiтичного клiмату.

Прагматичнi фiнни

Дебатам навколо ядерної енергiї в ЄС тривалий час були притаманні догматизм та iнтелектуальна непоряднiсть. У свiтi побудовано небагато нових станцiй. Однак моя країна, Фiнляндiя, опиралася тенденції і пiсля багатьох консультацiй та відповідного рiшення фiнського парламенту вирiшила будувати бiльше об’єктiв із ядерною енергiєю. Як же це було можливо? Як країна, яка межує з величезним сусiдом, ми зробили висновки з нашої iсторiї. Прагматизм був основною iдеєю виживання. Фiнляндiя по-здоровому проаналiзувала ситуацiю й вирiшила зняти звинувачення з ядерної енергії, висунуті противниками її використання. Дозвольте менi пояснити, як саме.

У Фiнляндiї електростанцiї зовсiм не субсидованi — i все ж таки промисловiсть вирiшила, що комерцiйно вигiдно побудувати 5-й реактор. Бiльше того, ядерна промисловiсть сплачує демонтування об’єктiв наприкiнцi їх життєвого циклу (i, фактично, достатня кiлькiсть була вже накопичена). Врештi, пiдземне сховище для ядерних вiдходiв було вибране вiдкритим та демократичним шляхом. Таким чином, усi «потужнi» аргументи проти використання ядерної енергiї у Фiнляндiї були визнанi просто помилковими. Решта Європи може повторити цей крок!

Рiшення в горiховiй шкаралупині (чи в атомi)

По-перше, зменшення енергетичної залежностi, по-друге, пiклування про навколишнє середовище і по-третє — забезпечення конкурентоспроможної електроенергетики. Ось три основних аргументи, якi привели до прагматичного рішення, а саме — будувати нову атомну електростанцiю у Фiнляндiї.

Мiж iншим, Бiла Книга 1997 року, яка керується тими ж трьома аргументами, опублiкована останньою i тому є на сьогоднi нормою енергетичної полiтики ЄС. Однак Австрiя, яка головує тепер в ЄС, із пiдозрою ставиться до використання ядерної енергiї й закликає до прискорення впровадження плану щодо використання бiомаси. Це трохи допоможе, але ефект буде такий, як стрижка для схуднення. Рiзнi «зеленi» неурядовi органiзацiї та партiї кажуть, що треба зосередити зусилля на вiдновлюваних джерелах енергiї та вдосконалити їх ефективнiсть. Я погоджуюся з ними, але вони одночасно виступають проти збiльшення частки ядерної енергiї. Добре, якщо найбiльш амбiцiйнi схеми зберiгання енергiї в ЄС спрацюють, — ми змогли б заощадити 20% поточного споживання до 2020 року. Якщо те ж саме вийде з поширенням вiдновлюваних джерел енергії — це ще 20%, але за цiною, яку наші промисловiсть та ринок просто не зможуть собi дозволити, залишаючись водночас глобально конкурентоспроможними. Крiм того, час не зупиняється, та ж таки Свiтова рада з енергетичних питань (World Energy Council) прогнозує зростання енергетичних потреб за той самий перiод на понад 50%.

Отже, ми використовуватимемо всi засоби для зберiгання енергiї, джерела, що не забруднюють довкiлля, — але все одно нам цього не вистачить. Треба продовжувати експлуатацiю наявних гiдро- та ядерних станцiй i будувати новi, де тільки можливо. Полiтично вмотивовані, але технiчно невиправданi закриття ядерних станцiй у Словаччинi та Болгарiї — цi подiї експлуатували медіа пiд час росiйсько-української суперечки — нерацiональнi і дорогі.

Болгарiя зараз iмпортує з Росiї приблизно три мiльярди кубометрiв природного газу на рiк. Це дозволило б виробити приблизно 13 мільярдiв кВт.год. електроенергiї. Чотири ядернi станцiї, якi могли б виробляти 15 мiльярдiв кВт.год. електроенергії на рiк, уже закрито або невдовзі буде закрито. Це одна з умов членства в ЄС. Отож не закривайте їх! Саме їх закриття може зашкодити довкiллю, вартiсть енергiї зросте, і Болгарiя та Словаччина будуть залишені на милість росiйської полiтичної влади. А тому Комiсiя ЄС повинна набратися мужності й сказати, що вона зробила помилку, а Болгарiя і Словаччина повиннi набратися мужності й вимагати, щоб ядернi станцiї, повнiстю перебудованi й модернізованi, залишилися функціонувати, як і ранiше.

Сучаснi ядернi станцiї безпечнi й екологічно чистi. Однак цей факт ще не повнiстю донесений до громадського сприйняття. Заради нас та наших дiтей така ситуація має змiнитися. Можливо, нам потрiбен спiльний набiр європейських правил, який переконає тих, хто жив роками в оманi i страху перед ядерною енергiєю. Що стосується промисловості — вона повинна без затримки брати приклад із Фiнляндiї, визначати й будувати необхiднi сховища для вiдходiв. Полiтична та громадська пiдтримка нових ядерних станцiй залежить саме вiд цього.

Використання покладів палива та iмпорт енергоноciїв до ЄС і надалі зростатимуть, доки ми будемо ставитися до використання ядерної енергiї з певною осторогою. Полiтична сила за тим, хто повертає газовий кран. Україна і Фiнляндiя добре вивчили урок. Коли вiдбудеться революцiя здорового глузду?