В ЕПІЦЕНТРІ ПИВНОГО «ВИБУХУ»

У нашу епоху повсюдних катастроф завжди приємно говорити про мирні екстраординарні події. Однією з таких став справжній вибух всенародного обожнювання пінного напою, оспіваного не одним поколінням діячів мистецтва. Море пива, музики та безліч приємних вражень — усе це Свято пива на Подолі, що його за вже сформованою традицією в День Києва проводить торговельна марка «Славутич».

Епіцентром пивного «вибуху» стала Контрактова площа. Його хвилею накрило кілька тисяч чоловік. Тільки уявіть: якби випиті за два дні свята бокали хмільного напою поставити один на один, утворилася б колона заввишки 12 кілометрів! А неповторну атмосферу всього цього феєричного пивного дійства взагалі неможливо виміряти ніяким мірилом.

Феномен популярності пива та пов’язаних із ним традицій пояснити нескладно. Адже бурштиновий напій цінують передусім за м’який, приємний, освіжаючий смак та легкий хміль, що не притуплює сприйняття, а, навпаки, налаштовує на активний відпочинок, спілкування. До речі, на думку психологів, розслабляючий вплив пива грунтується не стільки на дії алкоголю, який міститься в ньому, скільки на самому процесі пиття. А якщо взяти за аксіому, що кожен продукт асоціюється з певним способом життя, то пиво «Славутич» неодмінно йтиме у зв’язці з молодістю, стильністю, романтикою. Це завжди атмосфера свята, яка позбавлена агресивності й несе лише позитивну енергетику.

Молодість, стильність, романтику згадано тут не заради красного слівця. Той, хто побував на Контрактовій площі 24—25 травня, не може не погодитися, що серед присутніх переважали молоді, стильні та, звісно ж, романтичні. Ці свої риси щедро демонстрували учасники численних веселих конкурсів та турнірів, глядачі, а також виконавці концертної програми.

Молодь з ентузіазмом змагалася в умінні наповнювати пивні бокали, не проливаючи при цьому ані краплини, у швидкості поглинання улюбленого напою, в пивній естафеті, армрестлінгу, «великих гонках» на важких лавках і в присіданнях із бочкою пива на плечах, «стрілялася» в пивній рулетці. Ті, хто віддає перевагу заняттям гуманітарного характеру, могли проявити себе в конкурсі на створення кращого вірша про пиво «Славутич», у музичній грі «Караоке» під «живий» супровід, а також у спорудженні найвищої архітектурної композиції з пивних банок.

За умовами кожного зі згаданих поєдинків, їхнім учасникам на шляху до фіналу доводилося випивати не один і не два келихи хмільного нектару, тому фіналістам було особливо нелегко, з огляду на немилосердну спеку, що панувала цими днями в Києві. Але одержуючи як жаданий приз упаковочки, упаковки й упаковища з пляшками того ж таки пива «Славутич», усі фаворити демонстрували непідробне захоплення, що вкотре підтверджує крилатий вислів: пива багато не буває, особливо коли кількість цього пива цілком відповідає високій, за європейськими критеріями, якості.

Свято пива підтвердило ще одну сентенцію: пиво — найдемократичніший напій. У конкурсах і турнірах однаково охоче брали участь студенти й будівельники, водії та друкарі, вантажники й бібліотекарі, юнаки та дівчата. Найширший спектр професій, занять і соціальних категорій! Гріх було не поговорити з одним із учасників, котрий на прохання ведучого назвати своє ім’я та рід занять скромно відповів: «Олександр, любитель пива». Проте зріст, обхват у плечах і талії видавали в ньому професіонала. У тому, що зовнішність буває оманливою й за нею не можна судити про людину, довелося переконатися вже з перших слів розмови:

— Яке пиво ви любите?

— Переважно темне.

— А якому пиву віддаєте перевагу в цей час доби?

— У цей час доби взагалі не п’ю. Ось ближче до вечора...

— Отже, сьогодні відступ від правила?

— Так, дуже хотілося перевірити себе на швидкість, проте перемога, як бачите, дісталася достойнішому. Почувши рекламу свята й дізнавшись, що в програмі є конкурс на швидке пиття пива, почав тренуватися, але на воді. Вдома показував результат три секунди, це мене й надихнуло. А вода, як з’ясувалося, пиву не заміна.

Результати більшості конкурсів підбивалися вже ввечері, у перервах концертної програми, що сама по собі стала гідною винагородою як для переможців, так і їхніх численних уболівальників, котрі заполонили простір перед естрадою. Кожен вихід Ірини Шинкарук, груп THE FRIENZY, DE ШИФЕР, «Моторола», «Гайдамаки», «Мандри», «Тартак», «Ляпіс Трубецькой», «Воплі Видоплясова», «Гости из будущего» зустрічали, як черговий гол, забитий улюбленою футбольною командою в Кубку принаймні європейських чемпіонів.

День Києва для жителів столиці та її гостей став уже традиційним святом, якого щороку очікують із нетерпінням. На ньому немає високих трибун, урочистих промов, військових парадів та демонстрацій трудящих. Тут не шанують міцних напоїв. Проте є розкутість, безпосередність і щирість почуттів, багато веселих ігор, у яких усі беруть участь охоче, не з примусу. І, звісно ж, «Пиво найкращих часів», без якого наше життя було б більш похмурим та нудним.