УРОКИ БЕЗ ВИСНОВКІВ

До трамваїв і тролейбусів, які рухаються на запорізьких вулицях, справді час ставитися як до подій надприродних. Адже за елементарними мірками здорового глузду відбувається те, чого вже давно бути не повинно. Принаймні нинішнього року.

Міркуйте самі — лише в 2001-му комунальне підприємство «Запоріжелектротранс» спожило електроенергії на 8,1 млн. грн., а розрахувалося за неї лише на третину. За суворими законами нашого часу, за такого рівня платежів більшість споживачів просто змушені змиритися з неминучістю відключень. Проте до пори до часу така сумна доля міськелектротранспорт особливо не непокоїла, оскільки левову частку електроенергії він одержує не напряму, а через посередників — від великих промислових підприємств, в основному, металургійного профілю. Але, як відомо, дива не можуть тривати вічно. Зі спадом, що намітився в металургії, підприємства почали ретельніше ставитися до обліку витрат. І це спричинило закономірний результат: відповідно до рішень кількох десятків господарських судів на власність «Запоріжелектротрансу» було накладено арешт. Сума боргу набігла пристойна — за різними оцінками, від 9 до 11,6 млн. грн. Проте до конфіскації справа не дійшла.

Спочатку довелося відмовитися від заміру з арештом рахунків підприємства, інакше кредитори позбавлялися навіть мізерних платежів. Безрезультатною виявилася і спроба повернення боргів з допомогою реалізації майна «Запоріжелектротрансу». По-перше, складність полягала в дотриманні обов’язкової умови: процедура не повинна паралізувати роботу транспорту. Отже, під конфіскацію підпадало лише щось малоцінне, чиє вилучення не позначиться на виробничому процесі. А по-друге, появу на підприємстві судових виконавців зустрів шалений протест, що вилився в стихійний мітинг на прохідній. І, мабуть, це дало підставу генеральному директору підприємства Олександру Комарову проігнорувати судові рішення. Він просто розпорядився чинити перешкоди служителям Феміди. Останнім довелося ретируватися, обмежившись лише складанням відповідного протоколу. На їхню думку, доводити інцидент до скандалу не слід було.

Звісно, у розв’язанні будь-якого конфлікту скандал є далеко не кращим методом. Але й спроба зберегти хорошу міну при поганій грі, прагнучи будь-що відкласти вирішення проблеми на потім, також навряд чи здатна забезпечити позитивні результати.

У принципі, від своїх боргів електротранспортники не відмовляються та згодні їх відшкодувати. Правда, переважно на словах, оскільки через збитковість і хронічне безгрошів’я така можливість їм не світить. Борг підприємства за електроенергію останнім часом щомісяця зростає приблизно на півмільйона гривень. І це не дозволяє здійснювати навіть поточні платежі. Головна причина в тому, що саме на міський електротранспорт покладено основне навантаження з перевезення пільгових категорій громадян (транспортники запевняють, що такі становлять до 80 відсотків від загальної кількості пасажирів). Особливо це далося взнаки з появою на вулицях міста величезної кількості так званих маршрутних таксі, роботу яких міська влада марно намагається поліпшити вже не перший рік. Безплатний проїзд на «маршрутках» не передбачено, на відміну від міського електротранспорту, за що він, по ідеї, має отримувати компенсацію з бюджету. Але, як кажуть, мало хто кому винний!

У «Запоріжелектротрансі» стверджують: борги держави підприємству вже перевищують 50 млн. грн. Проте це не викликає бажання пред’явити цілком обгрунтовані позови. Адже інакше неминучий скандал, який навряд чи припаде до душі вищим інстанціям і чреватий грунтовно зіпсованими відносинами. Набагато вигідніше не надавати значення проблемі, поклавшись на покірливість «спонсорів мимоволі». Урешті-решт така позиція й породила ситуацію, коли розрахунки міського електротранспорту за електроенергію скотилися до 8 відсотків, тоді як в інших містах цей показник у 9—10 разів вищий.

До слова, ситуація з розрахунками за енергоносії, яка склалася в міськелектротрансі, зовсім не унікальна. Вона, скоріш, типова для комунального господарства регіону в цілому. Уже не перший рік підприємства галузі не втратили працездатність значною мірою лише завдяки своєрідному кредитуванню, запровадженому ними в односторонньому порядку. Простіше кажучи, розрахунки за енергоносії були поставлені в пряму залежність від насущних фінансових можливостей. І це спричинило дуже сумні результати. Досить сказати, що сумарний борг області лише за спожиту електроенергію вже вийшов на критичну позначку, перевищивши 460 млн. грн.

Хиткість псевдоекономічного балансу оголилася з усією очевидністю, варто було лише з подачі уряду зробити трохи жорсткішими відносини на Енергоринку. Вимога безумовних розрахунків за електроенергію стала детонатором скандалів, котрі не припиняються й загасить котрі шляхом умовлянь і обіцянок уже просто неможливо. Керуючись принципом «гроші на бочку», обленерго дедалі рідше відчуває бажання «зглянутися на становище» й дедалі частіше вдається до радикальних способів з допомогою рубильника. Тим більше що для цього в нього є всі права й повноваження, які не потребують судового втручання.

Зокрема, у середині травня державна акціонерна енергокомпанія «Запоріжжяобленерго» пред’явила міському електротранспорту кредиторські вимоги на суму 18 млн. грн. Причому, на відміну від попередніх спроб, заява мала ультимативну форму: або тролейбусники платять за електроенергію, або вони перестають її отримувати. Хоча про повне й негайне відшкодування боргу все-таки не йшлося. Тверезо міркуючи, що таких грошей боржникам відразу взяти немає де навіть за вельми великого бажання, енергетики поставили типову умову: за споживану електроенергію розраховуватися без затримок, а наявний борг погашати поступово за погодженим графіком.

Спочатку ультиматум не подіяв. Хоча транспортники й запропонували свій графік, але енергетики сприйняли його як глузування. Напевно, небезпідставно, коли накопичені борги пропонувалося погасити протягом 15 років. І тоді після слів вдалися до дій — знеструмлені трамваї і тролейбуси завмерли. Правда, не назовсім, а лише протягом чотирьох годин три дні підряд. Проте й цього виявилося досить для того, аби влада всерйоз зацікавилася конфліктом. У ролі третейського судді довелося виступити обладміністрації, і за її участі сторони досягли компромісу. Точніше, фактично було прийнято вимоги енергетиків, виконувати які умовилися за сприяння міського бюджету.

У реальність домовленості так хотілося вірити, тим більше що відразу після відключень енергетикам перерахували 300 тис. грн. Але, на жаль, у червні все повернулося на круги своя. Можливо, не останню роль відіграв той факт, що невдовзі після конфлікту відбулася зміна керівництва «Запоріжжяобленерго». Та тільки, на жаль, сума заборгованості від цього не поменшала...