Укрупнення металу

Початок XXI століття увійде в історію металургії як епоха концентрації. Якщо ще кілька років тому світова металургія являла собою конгломерат сотень відносно невеликих підприємств, то нині не минає і кількох місяців, щоб ті або інші компанії не оголосили про злиття. Іноді це мегаугоди, як торік у Мittal і Аrcelor, але зазвичай масштаб злиття менший. Тільки суть того, що відбувається, одна: компанії стають більшими. І, як сподіваються сторони, кращими.

За оцінками Міжнародного інституту заліза і сталі (IISI), якщо в 2002 році п’ять найбільших гравців на ринку контролювали близько третини світового виробництва сталі, то торік їхня частка вже становила більше половини. А до кінця поточного десятиліття частка провідних глобальних гравців перевищить дві третини. Йдеться про чотири найбільші сталеливарні корпорації і, як і раніше, про сильно директивно керовану китайську металургійну промисловість, яка в останні роки зробила грандіозний ривок...

Фактично саме від них залежить формування цін на світових ринках. Ну, а дрібні гравці відтепер гратимуть за чужими правилами. Причому під поняття «дрібний гравець» зараз потрапляє будь-який виробник із річним обсягом менше 10 млн. тонн (тобто приблизно 1% світової виплавки)...

Оскільки як мінімум три чверті українського металу йде на світовий ринок, усі ці тенденції стосуються нас безпосередньо. Тому вибір в українських металургів простий: або укрупнитися самим, або бути поглиненими більшими гравцями зовні. Тут слід зазначити, що якщо в межах однієї країни практично завжди існують обмеження на концентрацію, то подібних обмежень у глобальному масштабі немає. Так само, як і немає антимонопольного комітету, скажімо, при СОТ. Саме тому транснаціональні корпорації і скуповують активи по всьому світі, у тому числі й металургійні. А українські компанії для них — привабливий шмат, за який не шкода навіть переплатити, як показав продаж «Криворіжсталі».

«Вільних» металургійних активів на світовому ринку залишилося не так уже й багато, зате приплив транснаціонального капіталу до нас зросте вже невдовзі, після вступу до СОТ. Тож часу для реалізації першого варіанта вибору в українських компаній лишилося обмаль.

До честі наших металургів, виклик було прийнято, і в останні кілька років розпочалися процеси укрупнення бізнесу. Щоправда, переважно за рахунок розширення виробництва і купівлі нових активів, іноді навіть у сусідніх країнах...

Водночас злиття незалежних компаній на нашому металургійному ринку не відбувалося. Заважали як амбіції, так і різні підходи до ведення бізнесу. На слуху були більше проекти створення міжнародних об’єднань, на кшталт пропозицій Алішера Усманова про створення гірничорудного консорціуму.

Проте нещодавно перше злиття усе-таки відбулося. Причому свої активи об’єднали дві саме українські групи. Це «СКМ» Ріната Ахметова і «Смарт-холдинг» Вадима Новинського...

Спочатку сторони мали намір спільно проводити модернізацію Макіївського металургійного заводу. Спрацювались. І в результаті вирішили перейти до глибшої інтеграції.

Власне, про це йдеться і в їхній спільній заяві: «Під час переговорів про спільну модернізацію Макіївського металургійного заводу було прийняте рішення про розширення співробітництва «СКМ» і «Смарт-холдингу» у галузі гірничо-металургійного бізнесу».

Отже, зараз готується об’єд­нання гірничо-металургійних активів «СКМ» і трьох підприємств «Смарт-холдингу». У результаті об’єднання група Новинського стане другим власником «Метінвесту», натомість передаючи йому контрольний пакет у Макіївському металургійному заводі і Інгулецькому ГЗК, а також свою частку в прокатному заводі Promet Steel (Болгарія). Планується, що об’єднання буде завершене до кінця 2007 року.

Скільки одержить Новинський у «Метінвесті», офіційно не заявлялося, але експерти в один голос стверджують, що йдеться про блокуючий пакет... Зрозумілі і виграші сторін. Об’єднання підвищить ринкову вартість компанії, що важливо на тлі давно розроблюваного проекту з виходу на міжнародні ринки капіталу.

У самому «Метінвесті» прямо заявили, що «реалізація нових можливостей дасть змогу збільшити вартість спільного бізнесу». Генеральний директор «СКМ» Олег Попов уже зазначив, що «інтеграція нових підприємств у «Метінвест» збігається зі стратегією розвитку нашого гірничо-металургійного бізнесу і відкриває нові можливості для зростання холдингу. У результаті, збільшаться обсяги виробництва чавуну і сталі, що дозволить ефективніше використовувати наші сировинні ресурси».

Об’єднання дає можливість одержати додаткові прокатні потужності на території Євросоюзу, полегшивши доступ на цей найбільший ринок. За словами директора зі стратегії і корпоративного розвитку «Смарт-холдингу» Олексія Пертіна, «створюється гравець світового масштабу, який стане однією з провідних гірничо-металургійних компаній у світі. Це дасть змогу підвищити глобальну конкурентоспроможність нашого бізнесу і водночас усього українського ГМК».

Вартість нової компанії аналітики оцінюють у 20—25 млрд. дол., що вочевидь більше, ніж поодинці. Причому з гарними перспективами щодо подальшого розвитку.

Було анонсоване і стратегічне завдання з розвитку виробництва. Після завершення інтеграції Інгулецького ГЗК в «Метінвест» група почне нарощувати обсяги випуску продукції — як для експорту, так і для нових виробничих металургійних потужностей, які буде створено на його базі.

До об’єднання підприємства «Метінвесту» виробляли понад 5 млн. тонн коксу і понад 16 млн. тонн залізорудної сировини на рік. Це не лише цілком забезпечувало власні потреби, а й дозволяло бути ключовим постачальником для інших українських металургів. У майбутньому споживання сировини для власних потреб збільшиться. Зокрема, у десятирічній перспективі виробництво сталі підприємствами «Метінвесту» подвоїться.

У деталях це виглядатиме так: «Метінвест» продовжує раніше анонсовані інвестиційні програми на «старих» підприємствах групи плюс вкладає ресурси в нові. У сталеливарному дивізіоні — це насамперед Макіївський металургійний завод. За рахунок інвестицій у модернізацію виробництва його планується глобально реконструювати. Ще недавно практично «убите» підприємство цілком може стати одним з основних діамантів групи.

За останні роки «Смарт-холдинг» (здається, восьмий за ліком інвестор багатостраждального ММЗ) здійснив на заводі, на загальний подив, успішну антикризову програму. У результаті зупинене раніше виробництво відродилось і торік досягло обсягу продажу у 2,9 млрд. грн., випустивши 1,57 млн. тонн сталі (на 52% більше, ніж 2005-го). Та й цього року приріст виробництва не нижчий.

Утім, для подальшого розвитку ММЗ потрібні масштабніші інвестиції. Проект модернізації Макіївки передбачає різке зростання виробництва чавуну і сталі інтегрованим способом, будівництво конверторного цеху, створення власної аглофабрики і багато іншого, для чого планується інвестувати понад 3 млрд. дол. Для модернізації будуть залучені провідні світові інжинірингові компанії. У результаті вже через кілька років завод стане одним із найефективніших підприємств в українській металургії, а його продукція відповідатиме стандартам якості Євросоюзу.

Другим переданим у спільне користування активом став найбільший у країні Інгулецький ГЗК. З кризи він вийшов ще на межі століть і цілком успішно розвивається. У першому півріччі 2007 року обсяг інвестицій у ІнГЗК перевищив 150 млн. грн. Витрати на устаткування зросли у 2,7 разу. Сумарно мінімально необхідна інвестиційна програма ІнГЗК на найближ­чі три роки становить 2,3 млрд. грн., у тому числі 755 млн. грн. — на наступний рік.

Проекти об’єднаного «Метінвесту» тягнуть на мільярди доларів. Інвестзобов’язання такого обсягу приватним бізнесом в Україні ще не освоювалися. Проблем буде предосить і, крім троянд, буде чимало шипів.

Загалом для країни явище позитивне: на світовому ринку нарешті з’явився український учасник із великими амбіціями і перспективами. І, дасть Бог, не останній. Отже, країна, яка виплавляє 4% світової сталі, одержить можливість впливати на процеси, що відбуваються на цьому ринку.