Укрсоцбанк: до питання про рояль

Продаж банку — завжди справа складна. Тим більше, коли йдеться про одну з найбільших фінустанов країни. Навіть коли сторони знаходять взаємоприйнятне рішення, як правило, це ще не означає, що всі проблеми позаду.

Наприкінці минулого року весь цей процес пройшли власники Укрсоцбанку: спочатку непрості переговори з рядом претендентів, потім — вибір найкращої пропозиції. Після цього почалися узгодження з Антимонопольним комітетом. Зрештою, у лютому було досягнуто домовленості з найбільшою італійською банківською групою Banca Intesa Sp про купівлю 85,4% акцій Укрсоцбанку за 1,16 млрд. дол. А також про випуск додаткових акцій. Після чого й з’явилася... ціла низка судових позовів.

У принципі, таке трапляється і на Заході. Та от коли позови подають люди, які не мають жодного стосунку до конкретного банку, і ці позови приймають — це вже наша, українська специфіка.

Певне, саме ці обставини змусили Укрсоцбанк розповсюдити через прес-службу заяву про те, що проти банку розв’язано інформаційну і юридичну війну. Її метою є зрив угоди з Banca Intesa. «Документи, які сьогодні є в АКБ «Укрсоцбанк», указують на причетність до цієї кампанії осіб, пов’язаних із групою «Приват», — йдеться в повідомленні.

Приміром, відомі як мінімум дві ухвали, винесені Комсомольським районним судом Херсона і Ленінським райсудом Миколаєва. Ними Укрсоцбанку було заборонено вносити зміни до статуту, реєструвати додаткову емісію акцій, а також заблоковано обіг акцій банку, які належать основному його акціонеру — київській компанії «Феротрейд Інтернешнл». Те, що в обох випадках позивачі не мали жодного стосунку до угоди, це ще півбіди. Те, що банк не притягувався як сторона в справі, — таке теж нерідко трапляється. Справді, навіщо інформувати банк про таку дрібницю, як наявність судового процесу.

Цікаво, але текст ухвал, винесених цими судами, збігається, немов обидві ухвали написано майже за шаблоном.

Ці два позови підготовлено двома різними людьми, в житті яких було щось спільне: або вони самі, або їхні близькі родичі представляли акціонерів у спостережній раді НПК «Галичина». А його найбільшим акціонером (до 32,9% акцій, а зараз, схоже, уже контрольний пакет) є компанії групи «Приват». Ну, а зараз обидва позивачі очолюють охоронні структури, котрі співпрацюють із «Приватом».

Виходячи зі «славних традицій» української судової практики, позовів може бути ще багато, і не про всі з них банк інформуватимуть. За бажання позови можна плодити пачками — головне, щоб були судді, згодні на це. Втім, за наявності в Україні 666 місцевих судів проблему цілком можна вирішити.

Тут цікавіше інше — навіщо все це? Згадалося, сам Ігор Коломойський якось заявляв, що краще не тріпати імена банків у конфліктах (щоправда, мався на увазі Приватбанк). До банків не можна застосовувати такі само методи, що й до промислових конкурентів. З цим важко не погодитися. Однак сказане передбачає, що й сам «Приват» не повинен нападати на інших. Тим більше так...

Чому в конфліктах постійно «світяться» представники групи «Приват», а не якісь нікому не відомі бабусі й дідусі? Із цього приводу є кілька версій. Одна з них — у фінансово-промислової групи все так зав’язано на Приватбанк, що інакше вони просто не можуть. Нещодавно голова правління Укрсоцбанку Борис Тимонькін так прокоментував ситуацію: «Це просто частина їхньої імперії. При цьому в будь-якому регіоні центр бізнесу — Приватбанк, на нього зав’язано все, включаючи юридичну підтримку. Наприклад, потрібно забрати перукарню — займається цим служба безпеки «Привату». У даному разі ставки явно вищі.

Існує версія, що торпедування угоди з продажу Укрсоцбанку італійцям пов’язано з наміром «Привату» примусити банк віддати акції НЗФ. У принципі, її не відкидав і голова спостережної ради «Укрсоцу» Ігор Юшко. Однак навряд чи ця версія основна. Укрсоцбанк є всього лише зберігачем акцій Нікопольського феросплавного, причому за договором із емітентом. Тож у разі виграшу державою судів він мусить їх повернути.

Зараз же ситуація з акціями НЗФ зовсім заплуталася. Буде чимало судових розглядів, у яких роль Укрсоцбанку незначна. Коли вони завершаться успішно для ФДМ, акції повернуть за лічені хвилини — адже потрібні лише правові підстави.

Однак принаймні зараз сам факт повернення Укрсоцбанком акцій державі для «Привату» невигідний. Адже у разі надходження акцій на рахунок Фонду держмайна України дніпропетровська група втрачає можливість контролювати НЗФ: ФДМУ зможе провести свої збори акціонерів і призначити свій менеджмент на заводі.

За нинішнього складу Кабміну «Привату» особливо квапитися не варто. Йому вигідна ситуація, за якої втілюються в життя рішення зборів акціонерів від 30 серпня минулого року. Тоді на заводі утвориться зв’язка між «приватівським» менеджментом і присутністю в спостережній раді заступника голови Приватбанку Тимура Новикова, а також основного борця за захоплення НЗФ Геннадія Корбана. До речі, ФДМ був зовсім не в захваті від юридичної чистоти торішнього тиску.

Аналітики стали розглядати й інші версії. Зокрема про те, що входження італійців об’єктивно послаблює позиції Приватбанку.

Укрсоцбанк отримує доступ до дешевших ресурсів. За оцінками менеджменту «Укрсоцу», вартість залучених ресурсів від того ж населення в італійців становить менш як 1%. Це не означає, що вони кредитуватимуть в Україні під 2%, ставки очікуються на рівні 9—10%, але все ж таки виявляться нижчими, ніж у конкурентів.

На зустрічі з журналістами Борис Тимонькін наводив такі розрахунки: «Коли 2000 року Укрсоцбанк виходив на ринок кредитування населення (ритейлу), наша частка була майже нульовою. У «Привату» — майже 60%, в «Авалю» близько 40%. Фактично ці два банки і кредитували населення. 2003 року у «Привату» було вже 30%, зараз — менш як 20%. Тобто він втрачає свої ринкові позиції в цьому сегменті. А ми за цей час збільшили свою частку на ринку банківського ритейлу більш як удвічі. У нас зараз 10% — це вже порівнянно. А ще ж не вечір».

З огляду на плани «Укрсоцу» довести прибуток 2008 року до 500 млн. грн. на рік, неважко припустити, що для його отримання когось доведеться посунути.

А така перспектива не викликає захвату. За словами пана Тимонькіна, з’явилася інформація, що роздрібний бізнес «Привату» може бути виставлений на продаж. Однак для цього знадобиться як мінімум рік на його реструктуризацію. Тим часом список покупців українських банків усе ж не безкінечний. Угода щодо купівлі контрольного пакета акцій АКБ «Укрсоцбанк» (Київ) підвищить частку іноземного капіталу в сукупному статутному капіталі банківської системи України з нинішніх 19,5 до 24%.

На початок цього року з 163 банків, які діяли в країні, 23 були банками з іноземним капіталом, причому дев’ять із них — стовідсотковими іноземними «дочками». Але ж усі банки купувати (цілком чи частково) й не будуть.

Поки ж Антимонопольний комітет України дозволив Banca Intesa Sp придбати контрольний пакет акцій Укрсоцбанку. За словами пана Тимонькіна, подаються документи до Нацбанку, і юридичних ризиків того, що угоду буде зламано, «не існує».

Інша річ, що ці події не прикрашають Україну взагалі. Ситуація, коли будь-хто за бажання може опротестувати все, що завгодно, у тому числі й те, що не стосується його, абсурдна сама по собі. Та й клімат на ринку від цього не поліпшується. Приміром, говорячи про створення бюро кредитних історій, Тимонькін на питання, чи буде договір про обмін інформацією з кредитним бюро Приватбанку, відповів: «З ними не можна домовитися. Життєвий досвід учить: незручно спати на роялі, погано домовлятися з «Приватом».

Сказано, безсумнівно, жорстко. Але ж таке ставлення треба примудритися заслужити.

* * *

У самому Приватбанку заперечують наявність конфлікту із «Укрсоцем».

«Від імені Укрсоцбанку до нас ніхто не звертався з подібними питаннями, і дуже дивно, що наші колеги використовують пресу для звернення до нас із такими інформаційними посилами. Ми не бачимо причин конфлікту, про які кажуть пани Тимонькін і Юшко», — наводяться слова голови правління Приватбанку Олександра Дубілета в розісланому пресі повідомленні.

І далі: «Приватбанк як найбільший український банк вітає вихід на ринок іноземних гравців. Ми із задоволенням працюватимемо поруч із такими відомими банківськими брендами, як Banca Intesa чи Raiffeisenbank, і неодноразово казали, що західний досвід, жорсткість конкуренції піде на користь ринку, і від цього виграють передусім клієнти.

Що ж стосується заяв менеджерів Укрсоцбанку про підступність конкурентів, то це, на мій погляд, свідчить про слабкі конкурентні позиції самого банку і не має під собою жодних підстав».