У Попасній задніх не пасуть

Наступного року виповниться 70 років Попаснянському (Луганська область) вагоноремонтному заводу. Увесь цей час підприємство спеціалізувалося на ремонті вантажних вагонів, напіввагонів, вагонів-хоперів для перевезення цементу, цистерн для світлих нафтопродуктів, на виробництві запасних частин як для забезпечення власних потреб, так і для інших підприємств залізничного транспорту. А ще на заводі налагоджено випуск товарів народного споживання, зокрема меблів, надаються послуги різним організаціям і населенню з виготовлення металевих виробів.

Однак були в історії ПВРЗ й тяжкі часи. За всі роки незалежності України цьому гігантові (тільки площа його цехів становить 125 тис. квадратних метрів) нечасто доводилося працювати на повну потужність. Відчувалася гостра нестача коштів на відновлення основних фондів та устаткування. Особливо нелегко довелося після того, як значно скоротилися замовлення на ремонт вагонів від головного замовника — «Укрзалізниці». Так, за підсумками роботи державного підприємства «Попаснянський вагоноремонтний завод» його дохід від реалізації продукції 2005 року становив 166 млн. гривень, 2006-го — 202 млн., 2007-го — 302 млн. гривень. Тим часом прибуток за фінансовими результатами 2005 року не дотягнув до 8 млн. гривень, 2006-го вдалося нашкребти всього 325 тис., а минулий рік узагалі виявився збитковим — втрати становили майже 7 млн. гривень! І не дивно, адже план ремонту вагонів «Укрзалізниці» за цей час скоротився з 3875 одиниць до 1154, що менше 12% річної потужності підприємства. Та й ціноутворення «Укрзалізниці» таке, що на розвиток виробництва не залишає ні копійки. ДП «Попаснянський вагоноремонтний завод» не має державних замовлень і позбавлене будь-якої фінансової та матеріальної підтримки з боку «Укрзалізниці». У перспективі ж, відповідно до Концепції Державної програми реформування залізничного транспорту, затвердженої розпорядженням Кабінету міністрів України №651-р від 27.12.2006 р., узагалі передбачається поступове виведення зі складу залізниць підприємств, які ремонтують вагони та інші об’єкти.

Усі ці проблеми виникли не раптом — їх давно прогнозували. Ще 2004 року ремонтники намагалися привернути увагу тодішнього керівництва Міністерства транспорту до того, що для виживання вагоноремонтних підприємств потрібно негайно вживати конструктивних заходів. Швидка зміна умов ринку вимагала переходу на зовсім іншу систему технічного обслуговування вагонів. Але тоді їхні заклики не знайшли належного відгуку.

Щоб гідно вийти з критичної ситуації і більше в неї не потрапляти, керівництву заводу довелося шукати нові, конструктивні підходи до організації виробництва. Одна з таких знахідок — самостійне освоєння будівництва піввагонів. Ця подія стала знаковою в долі підприємства. Адже ринок потребує дедалі більше вагонів, а вагонні парки, відповідно, постійного оновлення та модернізації. Капітальний ремонт вагона оцінюють у 50—60% вартості нового, отже, освоївши будівництво, завод уперше за багато років отримав можливість збільшити кількість робочих місць. Колись тут працювали п’ять тисяч людей, потім цю кількість змушені були скоротити до 2186. Але вже найближ­чим часом до них приєднається ще 400. Неважко уявити, що сталося б, якби і в інших підприємств Попаснянського району з’явилася така можливість. Проблеми з працевлаштуванням виникали б тільки у працівників місцевого центру зайнятості.

Основними споживачами нової продукції ПВРЗ є власники рухомого складу — лізингові компанії та підприєм­ства-оператори, залізниці країни. Серед його партнерів-«важковаговиків» — такі кити вітчизняної промисловості, як Алчевський меткомбінат, «Донецьк-сталь», «Азовсталь».

Нагадаємо, що Попаснянсь­кий вагоноремонтний завод функціонує в умовах повної фінансової самостійності. Усе б добре, але технічний стан виробництва вимагає невідкладної значної реконструкції та модернізації останнього. Ступінь зносу основних засобів виробництва досягла критичної позначки: середній знос будівель і споруд становить 60%, машин та устаткування — 74%, більш як половина устаткування експлуатується понад 15 років. На заводі не збалансовано структури основних фондів. Він гостро потребує термінового залучення інвестицій із боку недержавних інвесторів на модернізацію та оновлення матеріально-технічної бази, інакше через якийсь час буде не в змозі виконувати замовлення навіть «Укрзалізниці». Навряд чи когось улаштувала б така перспектива.

Саме тому 26 червня минулого року трудовий колектив ДП «Попаснянський вагоноремонтний завод» ухвалив рішення про створення господарського товариства і звернувся до Міністерства транспорту та зв’язку України і Державної адміністрації залізничного транспорту з клопотанням про передачу йому в оренду на десять років цілісного майнового комплексу підприємства.

Саме тому відповідна згода держорганів не забарилася, тим більше що з метою захисту інтересів держави договір оренди цілісного майнового комплексу ДП «Попаснянський вагоноремонтний завод» передбачає такі істотні умови, як збереження профілю підприєм­ства, зобов’язання орендаря й надалі виконувати замовлення «Укрзалізниці» на ремонт рухомого складу загального користування, заборона суборенди, приватизації та передачі права власності на орендоване майно третім особам тощо. Інакше кажучи, будь-які побоювання щодо того, що внаслідок оренди підприєм­ства «Укрзалізниця» ризикує частково втратити свою виробничу та ремонтну базу, що ускладнить проведення єдиної технічної та цінової політики для забезпечення перевізного процесу, не мають під собою підстав.

Саме тому було створено товариство з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод», у статутний фонд якого зробили внески трудовий колектив підприємства та його нові інвестори — ВАТ «Транспорт і сервіс» (25 і 75% відповідно). Згідно із бізнес-планом, розробленим товариством, протягом трьох найближчих років у відновлення основних засобів виробництва буде вкладено близько 8 млн. доларів США. І якщо «Укрзалізниця» пропонує чотирьом вітчизняним заводам відремонтувати цього року 1400 вагонів, то попаснянці вже мають від приватного підприємства замовлення на ремонт 3800 вагонів. У даний час працівники своєчасно отримують заробітну плату, немає проблем із оплатою оренди. А намічене збільшення числа робочих місць дасть підприємству змогу забезпечити роботою не лише учнів профільного заводського училища, а й багатьох інших місцевих жителів, які потребують працевлаштування.

Попаснянський вагоноремонтний завод — містоутворююче підприємство, найбільше в районі. Районний бюджет на 98% складається з надходжень від ПВРЗ. Свого часу людям, які тут працюють, довелося пройти і через злиденну зарплату, і через її невчасну виплату, і через страйки. Усе це згуртувало їх, навчило усвідомлених і зважених дій. Трудовий колектив сам ухвалив рішення взяти державне підприємство в оренду й залучити інвестора. Тепер дуже важливо, щоб органи влади, підтримавши його в цьому починанні, демонстрували й надалі незмінність своєї позиції. Адже саме від того, наскільки влада довіряє людям, залежить, наскільки люди довіряють їй.