У полоні помилкових поглядів?

Повернення знецінених вкладів наших співвітчизників — ініціатива, сумнівно корисна з погляду соціальної справедливості і безсумнівно шкідлива для вітчизняної економіки. Попри далеко не першу свіжість проблеми, одна з найяскравіших за виконанням PR-акцій сучасності виявилася погано підготовленою з юридичної та організаційної точок зору, а також погано прорахованою щодо підсумкових інфляційних наслідків.

Поки ж, користуючись неперевершеними талантами і майстерністю в сфері суспільних комунікацій, Юлія Володимирівна успішно набирає політичні дивіденди. На спринтерській дев’ятимісячній дистанції (плюс-мінус два-три місяці), яку, найімовірніше, відміряно нинішньому уряду, ця тактика залишатиметься безпрограшною. Але тим часом економіка дедалі більше скочується в канву сценарію зразка 2005 року. Що не дивно, оскільки ідеологи, підходи, інструменти, та й помилки — ті ж самі. Але от розв’язка, через кардинально зрослу відтоді розбалансованість вітчизняної економіки, може виявитися значно сумнішою.

«Короли и шуты открывали рты, округляли в глазах нули…»

На відміну від положень програми нинішнього уряду, критикованої експертами за відсутність конкретики, одне із зобов’язань прем’єра було досить чітким. Юлія Тимошенко пообіцяла піти з прем’єрської посади добровільно, якщо не зуміє повернути знецінені заощадження за два роки.

Однак і тут, якщо придивитися, виникає більше запитань, аніж відповідей. Хоча повернення заощаджень уже йде повним ходом, досі невідомі ні сума заощаджень, ні кількість вкладників, навіть остаточно не прописано механізми повернення. Тому спрогнозувати вплив компенсаційних виплат на інфляцію і зростання ВВП практично неможливо — занадто велика кількість альтернативних сценаріїв.

Існують й інші, зовсім не тривіальні питання, вирішення яких можна поки що відкладати на потім, але вирішувати рано чи пізно все одно доведеться.

От, наприклад, за даними самого Ощадбанку, в ньому було відкрито 54 млн. компенсаційних рахунків. Залишки на цих рахунках, як відомо, було перераховано в українську валюту (1 карбованець заощаджень на 1,05 грн. станом на 1 жовтня 1996 року) на підставі положень Закону «Про державні гарантії компенсації заощаджень громадян України», ухваленого ВР України в листопаді 1996-го.

Прописана в цьому законі загальна сума грошових заощаджень, страхових внесків і цінних паперів держпозик, яку зобов’язалася компенсувати держава, на цю дату становила 131,96 млрд. грн. Саме на підставі норм цього закону і здійснюють нинішні виплати. Але як тоді бути з іншими його нормами, котрі поки що явно й очевидно ігноруються?

Про що мова? Наприклад, у статті 1 записано, що компенсації підлягають також грошові заощадження громадян України, вкладені в установи Ощадбанку України і колишнього Укрдержстраху протягом 1992—1994 років (які перебували на рахунках Ощадбанку не менше одного повного календарного року в період 1992—1995 років).

Або інший приклад. За даними самого Ощадбанку, близько 23% знецінених вкладів мають на залишку суми до 1000 карбованців, котрі, слід гадати, й компенсуватимуться в першу чергу. Отже, уявімо, прийшла людина, одержала свої кревні 300 або тисячу гривень. Що далі? Вклад погашається? Яким чином, якщо чітка норма статті 3 того ж закону зрозуміло й недвозначно говорить, що «подальша компенсаційна індексація заощаджень громадян здійснюється при видачі вкладів, страхових внесків, погашенні цінних паперів відповідно до індексу інфляції».

Із 1 жовтня 1996-го по 1 січня 2008-го індекс споживчих цін становив 378%. Без його урахування і за вирахуванням уже зроблених виплат в Ощадбанку на 1 січня ц.р. значився залишок суми вкладів, що підлягають компенсації, у розмірі близько 128 млрд. грн. Таким чином, виконавши нескладну арифметичну дію, ми отримуємо проіндексовану суму залишків на початок цього року — понад 480 млрд. грн., що більш як удвічі перевищує доходи бюджету-2008 (215 млрд. грн.). Примітно, що навіть за 10-відсоткової інфляції тільки індексація цієї суми більш як удвічі перевищить ті 20 млрд., котрі нібито передбачає нинішній варіант бюджету.

Чи можна скасувати дію цієї статті? Ні, оскільки статтею 59 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, окрім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи (але не держави!).

Крім того, існує рішення Консти­туційного суду від 10 жовтня 2001 року, яким, крім усього іншого, встановлено, що «одним із способів захисту права власності вкладників є поновлення становища, що існувало до порушення цього права». І якщо держава зобов’язана забезпечити збереження вкладу, або, іншими словами, відшкодувати еквівалентну споживчу здатність від початку вкладеної суми, то має бути відновлено вартість з урахуванням компенсаційних індексів.

І нехай цю норму можна скасовувати при затвердженні державного кошторису на черговий рік, порушуючи або положення Бюджетного кодексу, або інше рішення Конституційного суду (від 9 липня 2007 року), так палко свого часу підтримуване тодішньою опозицією, а нині — владою. Це рішення, в черговий раз нагадаємо забудькуватій владі, визнало неправомірним «при ухваленні Закону про державний бюджет включати в нього положення про внесення змін до чинних законів України».

«Я так боюсь не успеть, хотя бы что-то успеть»

На що розраховує уряд? Один із натяків міститься в іще передноворічній заяві Юлії Тимошенко. «60% людей, які мають вклади, отримають їх у повному обсязі», — сказала прем’єр, виступаючи на зустрічі з трудовим колективом шахти ім. О.Засядька. Тоді ж вона зазначила, що новий уряд уже завершив ревізію вкладів і визначив їхній обсяг, котрий, за її тодішніми словами, «приблизно вдвічі менший, аніж завжди називався». Далі — поки що густий туман: інвентаризацію вкладів не завершено, а доти краще й не питати, що буде з індексацією.

Якщо відштовхуватися від реалій сьогоднішніх, тобто від тієї суми, котра справді, а не віртуально передбачена в бюджеті-2008 (6 млрд. грн.), і суми компенсації в 1000 грн. «в одні руки», то нинішній варіант бюджету передбачає, як показують усе ті ж нескладні арифметичні підрахунки, виплати для 6—7 млн. українців. Тоді як претендентів має бути десь утричі-учетверо більше.

Втім, проблема зовсім не в браку бюджетних ресурсів як таких. 20 млрд. грн. і цього року уряд обов’язково знайде (і інфляція тут буде дуже доречною).

А от і інший рецепт. 15 січня ц.р. прес-служба Кабміну повідомила, що прем’єр-міністр доручила Державній податковій адміністрації і Державній митній службі збільшити, як мінімум, удвічі обсяг надходжень до бюджету податків і митних зборів. Це вам нічого не нагадує?

Тим, хто забув, нагадаємо, що 2005 року 24-відсотковий приріст реальних наявних доходів населення супроводжувався 1,9% приросту інвестицій в основний капітал. А річний рівень інфляції у середині 2005-го підстрибнув до 15%. Тоді головними засобами боротьби зі зростанням цін в уряді обрали зміцнення гривні і насичення внутрішнього ринку споживчим імпортом.

Сяк-так інфляцію через якийсь час вдалося вгамувати. Але економіка пішла в рознос, і дисбаланси, накопичені в ній, сьогодні значно серйозніші, ніж за підсумками 2004 року. Але політики не хочуть цього впритул помічати, і в цьому — головна сьогоднішня проблема.

Пані Тимошенко авторитетно переконує громадськість, що «цього року таких інфляційних шоків, які були торік, категорично не буде». Або таке запевняння: «Я можу твердо сказати: усі виплати знецінених заощаджень предметно розраховані Міністерством економіки, Міністерством фінансів, пройшли всі необхідні експертизи, і я сьогодні можу сказати, що ніяких інфляційних наслідків від цієї виплати в Україні не буде». Якщо захотіти, то можна й повірити, особливо якщо ключове слово — «цього року».

Втім, ці запевняння дещо дисонують зі словами міністра економіки Богдана Данилишина, який зазначив, що виплата 2008 року 20 млрд. грн. компенсацій дасть приріст інфляції на рівні 1,5%. Міністр економіки спрогнозував інфляцію 2008 року на рівні 10,5—12,5% і перегляд міністерством макроекономічних прогнозів на 2008 рік на початку лютого.

Але вже наступного дня керівник Мінфіну Віктор Пинзеник вступив у заочну дискусію з колегою, заявивши, що «уряд планує забезпечити інфляцію 2008 року на рівні до 10%». Звісно, Віктор Михайлович у це й сам навряд чи вірить. Але що йому ще казати, якщо «незапланована» інфляція — це «незаплановані» надходження до бюджету? А от за перевищення урядового прогнозу ще жодного міністра фінансів не звільнили. Прогноз інфляції Нацбанку, озвучений його головою Володимиром Стельмахом, нагадаємо, становить 15%.

За підсумками минулого року обсяги грошової маси в обігу сягнули 400 млрд. грн. Нинішній варіант Засад грошово-кредитної політики на 2008 рік передбачає її приріст на 30—35% (тобто за підсумками року вона досягне, орієнтовно, 520—540 млрд. грн.). Для цього обсягу передбачені в бюджеті 6 млрд. — дрібниця, усього близько 1,1%. І навіть не особлива проблема — поки що віртуальні 14 млрд. Загальний приріст становитиме 3,7—3,8%, і цифри цілком вкладаються в межі статистичних відхилень для цього показника.

Та якщо згадати про закладені в бюджеті підвищення більшості показників соціальних виплат у 1,3—1,5 разу (як і самої його дохідної частини), стає зрозумілою тривога незалежних експертів.

Днями міжнародна рейтингова агенція Standard&Poor’s уже розповсюдила заяву про те, що «рішення нового українського уряду включити до бюджету 2008 року виплату втрачених заощаджень громадян (зобов’язання в розмірі близько 3% ВВП) ще більше підштовхне попит в економіці, котра й без того вже досить перегріта».

Якими можуть бути урядові заходи? Прем’єр-міністр повідомила, що Кабмін уже провів низку нарад щодо ситуації на продовольчих ринках і ринках товарів широкого вжитку. За її словами, за підсумками кожної з них прийнято рішення про інтервенції, заходи для демонополізації ринків або щодо боротьби з недобросовісною конкуренцією.

Як бачимо, перелік рецептів поки що дуже туманний і не вельми вирізняється новизною (приміром, дієвих заходів із наведення ладу в сфері держзакупівель, які дали б змогу кардинально підвищити ефективність витрачання державних коштів, уряд поки не пропонує). Очевидно, що Юлія Тимошенко й сама менше від усіх вірить у тривалість свого перебування біля стерна виконавчої влади. Інакше навіщо було пороти гарячку в такому масштабному починанні, як повернення знецінених заощаджень?

Розрахунок, вочевидь, простий: цього року уряд сподівається правдами й неправдами, але утримати ціни в межах 15% (перевищення 10-відсоткового прогнозу потім спишуть на залишений попередниками потворний спадок). А от надалі за інфляцію відповідати доведеться вже змінникам, приходу яких не уникнути, коли стартує активна фаза президентської кампанії.