Ціна торгів — дві третини бюджету

Наприкінці квітня в місті Бровари, що на Київщині, відбулися незвичайні земельні торги. Під час їх проведення не лунали удари аукціонного молотка, а учасники не пропонували наввипередки вищу ціну. Але від цього рівень суперництва не зменшився. Борючись за право взяти в оренду на п’ять років земельну ділянку із понад 40 запропонованих, учасники торгів заповнювали спеціально підготовлені бланки. Вони висували свої пропозиції, розуміючи, що конкурсна комісія відбере ті з них, які будуть найвигіднішими для міста.

Щоб уникнути суб’єктивізму, положенням про торги було встановлено чіткі критерії привабливості пропозицій. Кожен потенційний орендар визначається — яку орендну ставку він готовий сплачувати, які кошти перекаже на рахунки цільового фонду міськради, а також на розвиток соціальної та інженерної інфраструктури, яку доброчинну допомогу надасть місцевим школам та іншим установам. Усього — десять критеріїв, кожен з яких оцінюється за бальною системою. Бланки з пропозиціями учасники конкурсу заклеюють у конверти і передають на розгляд конкурсної комісії. Та, ознайомившись і виставивши оцінки за бальною системою, визначає переможця.

За словами голови комісії, міського мера Віктора Антоненка, щоб справедливо оцінити пропозиції, які надійшли, знадобиться понад півтори доби напруженої роботи. Але результати перевершили сподівання. На торги було виставлено 49 земельних лотів. Найбільша ділянка становила 5,2, найменша — 0,02 гектара. З різних причин (відсутність достатньої конкуренції, неправильне оформлення документів) сім ділянок з торгів було знято. Право на оренду 42 ділянок закріпили за собою переможці конкурсу, тобто ті з учасників торгів, які запропонували найкращі умови.

Конкурс докорінно змінив ставлення до того, що вигідно міській громаді — продавати землю чи право на її оренду. Передача в оренду, яка відбувається, як правило, у закритому режимі, часто кваліфікується не інакше, як «дерибан» землі. Але з’ясувалося, що оренда може бути навіть вигідною. Якщо, звичайно, питання розглядаються і вирішуються не кулуарно, а гласно, на конкурсній основі. Тому що в цьому разі вирішується двоєдине завдання. Земля залишається в комунальній власності, а бюджет поповнюється чималими, цілком порівнянними з тими, що надходять від продажу, коштами.

В умовах конкурентної боротьби звичайна річна орендна ставка в 10% від оцінної вартості ділянок збільшилася в кілька разів, а відносно найпривабливіших з них — більш як уп’ятеро. Разом з внесками на потреби міста це призвело до значного поповнення міської скарбниці.

Ціни під час конкурсу складалися залежно від призначення ділянки, її розташування, кількості претендентів на неї. Так, за два гектари землі в зоні промислового будівництва (лот №36) у районі об’їзної дороги боролися кілька фірм. Комісія була найприхильніша до інвестора, котрий запропонував місту найкращі умови: внести 253 тис. грн. до цільового фонду міськради і 600 тис. — на розвиток соціальної та інженерної структури міста.

Ділянку в 0,6 га (лот №7), розташовану у районі спорткомп­лексу, яка призначалася для комерційної забудови, після аналізу пропозицій кількох учасників було віддано приватному підприємцю. Для цього йому довелося виділити до цільового фонду і на соціальний розвиток 170 тис. грн. Крім того, орендар зобов’язався укласти додатковий договір із міською владою, відповідно до якого у побудованому приміщенні частину площі буде виділено для загальноміських потреб.

Проте найгострішою боротьба на торгах була за право оренди ділянок, призначених для житлової забудови. За одну із таких ділянок у 1,4773 га боролися кілька претендентів, висунувши місту пропозиції одна краща за іншу. Ясна річ, що від гострого суперництва у виграші виявився міський бюджет. Перемогла фірма, яка запропонувала внести до цільового фонду міськ­ради 3,7 млн. грн., а на розвиток соціальної інфраструктури — 16,3 млн.

Підсумки конкурсу, підбиті на сесії міськради, показали, що за його результатами місто одержить додатково суму близько 80 млн. грн., що відповідає двом третинам міського бюджету на 2007 рік. Крім фінансових ресурсів, інвестори нададуть школам міста устаткування для трьох комп’ютерних класів, передадуть у комунальну власність понад тисячу квадратних метрів у побудованих приміщеннях.

Звичайно, такі різкі дії міської влади, як перехід від виділення землі за індивідуальними заявками до оренди землі на конкурсній основі, а також на порядок підвищені орендні ставки сподобалися не всім. Та й кількість тих, хто програв, була в кілька разів більшою, ніж переможців. Проте навали скривджених на сесії міськради не спостерігалося. З претензіями з приводу нововведення до депутатів звернувся лише один підприємець. Та й той, критикуючи деталі конкурсу, його непередбачуваність, не заперечив, що учасники були поставлені в однаково жорсткі умови.

Успіху торгів сприяла ретельна підготовка. Перед тим як приймати положення про конкурс, міському голові і депутатам недостатньо було тільки навести лад із землею (провести її інвентаризацію, врахувати кожний клаптик вільних територій). Треба було виробити загальний погляд на те, в якому напрямі розвиватися пристоличному місту, що йому потрібно насамперед. І, виходячи з цього, визначатися, як краще використовувати вільну землю, якої залишилося не так уже й багато.

Щоб виключити можливості для маніпуляцій, вільні території під час підготовки до продажу було поділено на п’ять категорій з урахуванням майбутньої забудови: житлова, промислова, транспортна, комерційна і громадська. Одночасно були зроблені розрахунки, скільки та в якому мікрорайоні місту потрібно торговельних закладів, об’єктів громадського харчування і побутового обслуговування. За такого підходу сам процес виставляння тих або інших земельних ділянок на торги стає важелем управління, стимулює розвиток того чи іншого сектора міського господарства.

Місту, яке швидко зростає, потрібна розвинена сфера послуг. Не випадково на конкурсі 23 лоти (тобто близько половини запропонованих) було передано в оренду для будівництва об’єктів торговельно-побутової інфраструктури.

Результати конкурсу підтвердили правоту міського голови і депутатів, які після гострих дискусій включили в положення про торги преференції для представників місцевого середнього і малого бізнесу. Йдеться про правило, відповідно до якого на оренду невеличких, площею менше гектара, земельних ділянок претендувати може лише людина, що проживає в Броварах. Розрахунок робився на те, що місцеві підприємці, зацікавлені в розвитку рідного міста, із більшою відповідальністю поставляться до зобов’язань, узятих під час торгів за право оренди. Отже, орендована земля довго не «гулятиме».

Слідом за першим земельним конкурсом депутати міськради прийняли рішення провести другий. Для цього затвердили список земельних ділянок, що їх виставлять на нові торги. Підхід залишається той самий — продається не земля, а право на її оренду.

Показово, що на тій самій сесії розглядалися питання, пов’язані з виділенням землі для будівництва соціального житла. Про необхідність допомагати малозабезпеченим верствам населення у такий цивілізований спосіб зараз говорять багато. У Броварах, знайшовши джерело додаткових надходжень, починають діяти. На першу секцію (із трьох запланованих) багатоповерхового житлового будинку на 112 квартир уже з нетерпінням чекають пільгові черговики...