ЦИФРИ ПРОСЯТЬСЯ В ЕФІР

Без державної підтримки становлення та розвиток цифрового телебачення (ЦТБ) розтягнеться на довгі роки. Тоді як у розвинених країнах більшість каналів уже йде в цифровому форматі. У Великобританії, скажімо, їх налічується більше трьохсот. У Росії вже стартувала державна програма з переведення до 2010 року всіх супутникових і наземних ТБ-мереж на цифрові технології. А в нас кількість каналів, що ведуть мовлення «у цифрі», можна перелічити на пальцях. Та й ті діють виключно через супутники, що робить їх не доступними для пересічного глядача.

На голому ентузіазмі

Насправді введення ефірного ЦТБ в Україні можливе і без величезних витрат, оскільки, наприклад, для цифрового стандарту DVB-T (широко розповсюдженого в Західній Європі та США) може бути використане навіть наявне антенно-фідерне устаткування. Це особливо важливо з огляду на нашу непросту економічну ситуацію. Глядачі отримають в оселі якість цифрового телебачення, тобто телевізійна картинка надходитиме в первозданному вигляді, без перешкод і спотворень. До того ж, цілком можливий прийом навіть на кімнатну антену. ЦТБ забезпечує також доступ в Інтернет зі зворотним каналом через стільникову телефонію. Для прийому цифрових програм необхідно мати лише Set top box (STB, для цієї чорної скриньки українську назву поки не придумали).

Частотний ресурс великих міст практично вичерпаний, і подальше збільшення числа каналів неможливе без переходу до ЦТБ. Тому власники нових телевізійних каналів зацікавлені в постачанні устаткування прийому кабельним операторам, які розподілятимуть їхні сигнали. У разі впровадження стандарту DVB-T телевізійні компанії зможуть на одній частоті передавати кілька програм. Відповідно знизяться витрати на ліцензію в розрахунку на канал, а зниження потреби в частотному ресурсі також неминуче призведе до зменшення їхньої вартості.

У Києві поки що існує лише тестове мовлення на 51-му каналі, організоване компанією «Квант-Ефір». І це дозволяє всім власникам STB дивитися на цьому каналі відразу кілька оцифрованих українських телеканалів. Хоча загалом ЦТБ без жодної підтримки з боку державних органів залишається у нас поки незатребуваною розкішшю. Українські телеглядачі дивляться аналогові програми практично безкоштовно, внаслідок чого телеканали не зацікавлені вкладати гроші в розвиток цифрового мовлення, а кабельні телевізійні мережі не в змозі розвивати свою інфраструктуру.

Платити за «безкоштовне» телебачення

Перехід на цифрове кодоване мовлення зумовлюється не лише обмеженою пропускною здатністю більшості кабельних мереж (в оцифрованому вигляді замість одного аналогового можна передавати 6 і навіть 8 каналів), а й умовами правового поля в галузі захисту авторських і суміжних прав. Тільки абонент, який заплатив за набір телепрограм, отримуватиме їх у щонайкращому стані.

За словами Павла Курмачова, технічного директора компанії «Воля», сьогодні операторам кабельних мереж досить складно проводити їхню модернізацію і нове будівництво, оскільки питома вартість одного побудованого абонента складає 30—70 дол. На жаль, оператор не в змозі захистити себе від несанкціонованих підключень і вандалізму. У багатоквартирних будинках любителі легкого заробітку кожної миті можуть майже безкарно розібрати дорогу (на сотні доларів) апаратуру, щоб заробити кілька десятків гривень на продажу радіоелементів зі вмістом золота та рідкісноземельних металів.

Усе ж просунуті оператори у великих містах розвивають власні кабельні мережі і впроваджують нові цифрові технології мовлення, що дозволяє нарощувати кількість каналів. Так, мережі компанії «Воля» охоплюють близько 800 тис. квартир у столиці України, при цьому приблизно кожна п’ята з них підключена до широкосмугової мережі з можливістю отримати відразу три послуги по одному кабелю (30 каналів аналогового ТБ, пакети цифрових програм «Преміум ТБ» і доступ до Інтернету). Кількість телеглядачів, які дивляться цифрові канали, складає близько двох тис. чоловік. Поки що в цифровому вигляді транслюються зарубіжні канали, але в планах компанії — ретрансляція в цифровому форматі і провідних українських телеканалів.

У тіні від супутника

Сьогодні повністю цифровим є супутникове телебачення. Попри те, що частина українських телевізійних каналів («Новий канал», «Інтер», ICTV, СТБ, музичні) ведуть супутникове мовлення, усе ж найбільшим попитом користуються канали заснованої 1996 року російської корпорації «НТВ-Плюс», яка об’єднує сьогодні близько 300 тисяч передплатників.

Щоправда, «НТВ-Плюс» усерйоз занепокоєна розмахом підробляння карток доступу і найближчим часом обіцяє викоренити нелегальний бізнес, який завдає компанії серйозних фінансових збитків. Вона оголосила про «антипіратську» кампанію із використанням сучасних технологічних засобів. Адже, за інформацією самої «НТВ-Плюс», в Україні у неї немає жодного офіційного абонента, через що відсутнє і її представництво. Фахівці ж упевнені, що в Україні зараз реально є 40—50 тис. нелегальних передплатників «НТВ+». І якщо врахувати, що в середньому вони сплачують на місяць абонплату в сумі близько 30 дол., то сумарно це щомісяця виливається в 1,5 млн. тіньових доларів.

Експерти думають, що, по-перше, дії компанії неминуче призведуть до зниження активності нелегального ринку, який сформувався навколо «НТВ-Плюс». По-друге, їй ще доведеться поборотися за українського глядача. І, по-третє, безумовно, в Україні вже сформувався попит на цифрове телебачення, за яке глядачі готові платити.