«Тінь» на хлібному ринку

Сильна посуха загострила проблеми, які накопичилися не лише в недореформованому сільському господарстві, а й у суміжних галузях. Однак столична область до числа особливо постраждалих не потрапила. Але це не вберегло її жителів від неприємності — хліб тут подорожчав. Чому?

Пригадаємо особливості нинішньої весни. У березні на Київщині випало усього 11 мм опадів (при середньому багаторічному показнику в 30 мм), у квітні — 8 мм при нормі 47 мм. У травні ситуація не поліпшилася. Дощів не було, а спека доходила до 35 градусів, що не могло не призвести до кількаразової зміни очікувань стосовно врожаю.

За словами першого заступника начальника головного управління агропромислового розвитку Київської облдержадміністрації Петра Пилипенка, загинуло 3650 га озимої і ярової пшениці, 4600 — ячменю, 1870 — кукурудзи, 2600 га ріпаку. Загалом збитки оцінюються у більш як 23,7 млн. грн.

Проте і за несприятливих умов у ряді сільгосппідприємств сьогодні намолочують по 34—40 центнерів зерна з гектара. А середній намолот з гектара за перший тиждень жнив становив у середньому по області 25 центнерів. З урахуванням того, що жнива почалися не з найкращих площ, можна розраховувати, що середня врожайність для ранніх зернових дотягне до 30 центнерів.

Валовий збір зерна очікується в обсязі 1600 тис. тонн, у тому числі понад 600 тис. тонн пшениці і жита. Це дасть змогу забезпечити всі потреби. Петро Пилипенко робить висновок: у складних умовах хлібороби зробили все, аби зерна було достатньо і хліб не дорожчав.

Ситуація на Київській агропромисловій біржі теж не дає підстав для тривоги. Особливого ажіотажу в торгівлі зерном і борошном не спостерігається. З 18 по 22 червня укладено договорів купівлі-продажу на реалізацію 383,7 тис. тонн зерна. З 25 по 27 червня торгівля зерном теж була визначальною. Укладено угоди на реалізацію 115 тис. тонн продовольчої пшениці. Причому ціни залишалися стабільними, а на пшеницю м’яку четвертого класу порівняно з попереднім періодом навіть знизилися на 2,98%.

Проте простежується тенденція до зближення внутрішніх і світових цін. Скажімо, середньозважені біржові ціни на м’яку пшеницю четвертого класу за внутрішніми контрактами становили наприкінці червня 964,15 грн., або 190 дол. Тоді як на біржах США, Канади, Австралії продукція приблизно такої ж якості йшла по 184,08—220,83 дол. У Росії цей показник становив 202,49 дол.

На думку президента Київської агропромислової біржі «Київпромбіржа» Бориса Беренштейна, уже найближчим часом внутрішні і світові ціни можуть зрівнятися. Але фіксоване українськими біржами поступове підвищення цін на зерно і продукти його переробки також не пояснює стрибків цін на печений хліб.

За даними Держінспекції з контролю за цінами в Київській області, подорожчання головного харчового продукту почалося ще в серпні минулого року. У роз­дрібній торговельній мережі хліб із борошна вищого гатунку зріс у ціні на 29,5% (з 2,34 грн. за кілограм до 3,03). Першого сорту — на 48,3% (з 1,80 до 2,67 грн.).

На першому етапі це відбувалося через подорожчання сировини для виробництва хліба. Ціни на борошно з пшениці вищого, першого і другого гатунків і житнє зросли відповідно на 15,3, 14,3, 23,6 і 49,3%. У лютому-березні причиною цінового стрибка стало зростання ціни на газ і тарифи з його транспортування. Внаслідок чого деякі хлібопекарські підприємства («Яготинський хліб», «Іванківський хлібокомбінат», «Миронівське ХПП», ДП ВАТ «Київхліб», «Макарівський хлібозавод») не знайшли джерел для компенсації додаткових витрат і підвищили ціни на окремі сорти хліба від 2,6 до 21,5%. Як результат рівень середніх роздрібних цін на хліб в області зростав із січня по червень.

Станом на 4 липня ц.р. роз­дрібна ціна на хліб із борошна вищого гатунку становила: по країні — 2,62 грн. за кілограм, у Києві — 2,80, а в області — 3,12 грн.

Порівняння цін на хліб з борошна першого гатунку теж не на користь Київщини. По країні середня ціна кілограма такого хліба — 2,14 грн., у Києві — 2,46, а в області — 2,53.

Справа в тому, що ціни на найбільш затребуваний продовольчий продукт залежать не лише від вартості борошна, енергоносіїв, а й від низки інших чинників. «Тінь», яку активно виганяють зі сфери операцій із зерном, переміщується в інші, менш контрольовані місця.

Фахівці Держінспекції з цінових питань виявили, наприклад, що продукція Білоцерківського і Фастівського хлібозаводів значною мірою подорожчала тому, що закупівлі борошна проводилися через посередників. Постачальники — ПП «СБ «Плюс» і ТОВ «Карат» — замість гранично допустимої торговельної надбавки в 15% установили її на рівні 18,1%. Не дивно, що, використовуючи таке дороге борошно, фастівське підприємство допустило серйозне зростання оптово-відпускних цін. Тут хліб із борошна вищого гатунку подорожчав на 30,4%. Аналіз статей витрат показав, що проходження сировини через посередників збільшує ціну хліба як мінімум на 7—10 коп. за кілограм.

А посередництво в хлібній справі розцвіло пишним цвітом. І позбутися його виявилося непросто. Незважаючи на невиправдані витрати, вжиті в центрі і на місцях заходи, пекарі не поспішають укладати прямі договори з борошномельними підприємствами. І навіть укладені договори далеко не завжди виконуються.

Виникла парадоксальна ситуація. Щоб утримати ціни на хліб, ДАК «Хліб України» реалізує пшеничне борошно за цінами, нижчими за ринкові. Але ажіотажу серед пекарів не спостерігається.

Чому склалася ситуація, коли хлібопекарські підприємства ухиляються від вигідних пропозицій і закуповують дорожчу продукцію? Один із керівників у пориві відвертості пояснив нам, як відкривається скринька. Нижча ціна реалізованого із держзапасів борошна складається завдяки держдотації. Тобто за бюджетні кошти. Усі розуміють, що за використанням цих коштів контроль буде жорсткий. А в ланцюжку «борошномельні підприємства — пекарі» відносини не такі прозорі, щоб можна було не остерігатися додаткових перевірок.

Втім, дехто примудряється одержати незаконні доходи й іншими способами. Заступник начальника Держінспекції з контролю за цінами в Київській області Галина Ільченко розповіла, що окремі підприємства не втрачають можливості застосувати подвійну торговельну націнку. Це коли перший покупець хліба підвищує його ціну на 15%, а в торговельній мережі, куди поставлено товар, уже при реалізації продукту покупцям таку операцію здійснюють повторно.

Ситуація на Київщині погіршується тим, що контролювати хлібні «потоки» досить складно. Хліб в область завозиться не лише зі столиці, а й з Черкащини, Чернігівщини, Житомирщини. Зважаючи на все, розраховували на переваги великих, добре оснащених, переважно столичних підприємств. Справді, собівартість випікання хліба там ниж­ча. От тільки жителям області від цього не легше. Виграш, отриманий за рахунок сучасних технологій, «з’їдається» додатковими транспортними витратами, які вони змушені оплачувати з власної кишені.

У місті Славутичі станом на 19 червня ц.р. ціна кілограма хліба з борошна вищого гатунку становила 3,54 грн., першого — 2,74, суміші — 2,22 грн. Як нам повідомив перший заступник міського голови Володимир Жигалло, Славутицький хлібозавод зупинив свою роботу, оскільки його потужність розрахована на виробництво 15 тонн хліба на добу, а потреби міста — трохи більше двох тонн. Недовантажене підприємство закрилося, а дрібні виробники не в змозі забезпечити продукцією всіх городян. У результаті хліб завозять із Чернігівської області. Через транспортні витрати кожна хлібина дорожчає на 0,11—0,37 грн.

Станом на 4 липня ц.р. кілограм хліба з борошна першого гатунку коштував у Славутичі 2 грн. 49 коп., із житньо-пшеничної суміші — 2 грн. 10 коп. Батон (за кілограм) — 3 грн. 45 коп.

В області, де значна частина жителів споживає привізний хліб, транспортні витрати стають істотним чинником його подорожчання.

Тим часом стан місцевого хлібпрому з кожним роком погіршується. Ряд хлібозаводів із застарілими технологіями й устаткуванням через високу собівартість продукції змушені згортати виробництво, інші — і зовсім залишати ринок. Останнім часом, крім Славутицького заводу, зупинило свою діяльність підприєм­ство «Пекар» у Рокитнянському районі. А на Боярському хлібозаводі тепер випікають лише кондитерські вироби.

Як далеко зайде цей процес і якими будуть його наслідки?