Телекомунікації без Кучми

Другому президенту незалежної України Леонідові Кучмі традиційно приписують інтереси в одній з провідних вітчизняних телекомунікаційних компаній — «Київстар». Там працювала його дочка Олена Франчук, а головою ради директорів донедавна був брат його дружини Юрій Туманов. До сфери інтересів президентської сім’ї входять й інші компанії. Зокрема, державний «Укртелеком», топ-менеджмент якого призначається за узгодженням із керівництвом держави. Однак із відставкою Леоніда Кучми з посади президента багато що в галузі має змінитися. Хоча б тому, що нове керівництво країни певних інтересів на телекомунікаційному ринку не має, а отже, є надія, що відвертим лобіюванням не займатиметься. Щоправда, 1994 року Леонід Данилович теж навряд чи передбачав, що у нього такі інтереси з’являться...

Отже, спробуємо спрогнозувати найімовірніші напрями змін на телекомунікаційному ринку, які можуть відбутися в зв’язку з послабленням державного лобізму.

«Київстар»: «Альфа» плюс Telenor дорівнює «Вымпелком»?

Одним із головних фронтів цих змін має стати «Київстар». Сьогодні, за офіційними даними, 56,51% акцій ЗАТ «Київстар» належить норвезькій телекомунікаційній компанії Telenor, а 41,9% акцій — компанії «Сторм», контрольний пакет якої належить російській групі компаній «Альфа». Вважається, що решта «Сторма» саме і є часткою осіб, наближених до «сім’ї».

Усі ці роки партнерство з Тумановим слугувало найкращою гарантією цілості інвестицій і «Альфе», і Telenor. І обидві компанії мають бути по-людськи вдячними за те, що працівників «Київстару» не вкладав обличчям на підлогу УБОЗ у пошуках рефайлу, за те, що прокуратура не опротестовувала в судах численні угоди з перерозподілу власності всередині компанії і не обвалювала тим самим курси її цінних паперів, за те, що держмонополіст «Укртелеком» не блокував надання з’єднувальних ліній. При новому президенті Туманову буде складно забезпечувати такий самий рівень підтримки. І хочеться сподіватися, що компанія вступає в цей період, уже міцно стоячи на ногах, маючи гарні фінансові показники, динамічно зростаючу абонентську базу й авторитет у суспільстві, який не залежить від того, хто за нею стоїть.

Звісно, не факт, що інвестори швиденько розпрощаються з Тумановим. Проте й особливої доцільності у його перебуванні в складі акціонерів більше немає.

Власні фінансові ресурси Туманова непорівнянні з ресурсами «Альфы» і Telenor. Усі ці роки він виступав радше як посередник і організатор. Однак і в «Альфы», і в Telenor достатньо своїх контактів в українському істеблішменті. А коли ще буде послідовно реалізовуватися обіцяний Ющенком курс на залучення і підтримку іноземних інвестицій, то якісь особливо екстраординарні заходи для їхнього захисту норвежцям і росіянам не знадобляться. За деякими даними, дивіденди в розмірі 50 млн. дол., рішення про виплату яких було прийнято «Київстаром» на початку вересня минулого року, можуть бути завуальованою формою розрахунку акціонерів компанії з Юрієм Тумановим.

Складно спрогнозувати, як саме може бути розділена між «Альфой» і Telenor частка Туманова в «Сторме». «Альфа» як власник контрольного пакета має право переважної купівлі. Але може викупити її й Telenor, збільшивши свою частку в «Київстарі» до 79,4%.

З іншого боку, контакти Туманова в «Альфе» дають змогу йому лобіювати своє майбутнє перебування в компанії в ролі представника її інтересів. А партнерські відносини «Альфы» із Telenor не можна розглядати у відриві від російського ринку, де вони володіють відповідно 32,9 і 26,6% голосуючих акцій мобільного оператора «Вымпелком». При цьому наміри норвезької компанії викупити частину акцій «Альфы» у «Вымпелкома» і збільшити пакет до контрольного поки що не знаходять підтримки у російських акціонерів.

— «Вымпелкому» необхідно вийти на український ринок, щоб отримати паритет із «МТС», котра в тому числі і за рахунок України забезпечує солідний відрив, — каже Михайло Алексєєв із консалтингової компанії AC&M (Росія). — Найлогічнішим варіантом виходу на український ринок для «Вымпелкома» було б придбання «Київстару». Однак, швидше за все, цьому перешкоджатиме Telenor. Бо якщо «Вымпелком» поглине «Київстар», то в обмін Telenor не отримає контролю у «Вымпелкоме» і втратить контроль у «Київстарі», доходи та грошові потоки якого консолідуються сьогодні в загальну звітність Telenor. Цілком імовірно, зрештою керівництво «Вымпелкома» прийме рішення форсувати вихід на Україну за рахунок придбання мобільного оператора «Українські Радіосистеми». Але чи вийде при цьому «Альфа» із «Київстару» — велике запитання. Мабуть, поки не буде очевидним успіх «УРС», «Альфа» збереже позиції в «Київстарі». Втім, у віддаленішій перспективі вона може з цією часткою й розпрощатися. Логіка підказує: якщо не можна отримати контроль над активом — із ним потрібно розставатися.

Що стосується «Українських Радіосистем», то судячи з непрозорої маркетингової політики і мінімізованих інвестицій, компанія запустила свою мережу в комерційну експлуатацію більше з бажання підвищити свою продажну ціну, аніж реально домогтися провідних позицій на ринку. А от за підтримки «Вымпелкома» третій національний оператор цілком може потіснити двох «слонів». Тоді у «Альфы» буде цілих три мобільні активи на українському ринку: «Київстар», «УРС» і «Голден Телеком Україна» (100-відсоткова власність російського Golden Тelecom Inc., 30% якого належить «Альфа-Групп», а 20% — усе тому ж Telenor). Втім, на російському ринку у неї також є блокуючі пакети в двох конкуруючих компаніях — «Вымпелкоме» і «Мегафоне» (25,1%).

Стримуючим чинником для розвитку «УРС» є недостатня кількість частот у маломісткому діапазоні 900 МГц. Під час переговорів із «Альфой» порушувалося питання про передачу «Радіосистемам» частот «Голден Телеком Україна» у діапазоні 1800 МГц. Однак тепер потреба у цьому відпала: на останньому засіданні ліцензійної комісії в Мінтрансзв’язку було прийняте позитивне рішення про виділення «УРС» власної смуги в діапазоні 1800 МГц (щоправда, на момент підготовки матеріалу ліцензія ще не була підписана).

Звичайно, власники «УРС» неодмінно скористаються таким активом для збільшення ціни компанії. Але й «Альфа» переплачувати не стане. Чи відбудеться в результаті угода, яку за значенням для українського ринку зв’язку можна буде порівняти з купівлею росіянами UMC?

Дзекон і його команда

Одним із головних неформальних активів президентської сім’ї є «Укртелеком», керівництво якого традиційно призначалося виходячи з її інтересів. Нині це близький до Туманова голова правління компанії Григорій Дзекон і голова її спостережної ради, перший помічник Леоніда Кучми Сергій Льовочкін.

Природно, члени президентської сім’ї не могли законним способом отримувати матеріальні дивіденди від операційної діяльності компанії, яка перебуває в державній власності. Однак були як мінімум два шляхи легалізації цих доходів.

Перший — контроль над процесом приватизації «Укртелекому». Про її необхідність говорилося протягом семи з десяти років президентства Кучми. Вигоду «генерального менеджера» від продажу держмонополіста можна було легко заховати в комісійні від угоди, отримувані тим або іншим посередником. Зокрема, експерти згадували про якісь суми, котрі «зависли» на рахунках відомого лондонського банку, що брав активну участь у продажу державної («укртелекомівської») частки в UMC.

Однак приватизація «Укртелекому» виявилася занадто складною для сім’ї. Прозоро продати компанію системному закордонному інвестору не виходило — занадто вже багато питань виникало у кандидатів на це почесне звання. А збути її по-тихому «своєму» покупцю за схемою «Криворіжсталі» не вдалося через цілий ряд причин...

Які шанси на збереження контролю над «Укртелекомом» після того, як Кучма піде з поста президента? Напевно втратить посаду Сергій Льовочкін. Заміниться і керівник Фонду державного майна України — органу, який формально є власником 92,86% акцій держкомпанії. ФДМУ в будь-який момент зможе скликати збори акціонерів і повністю змінити спостережну раду. А та вже поміняє правління й операційне керівництво.

Протистояти цьому можуть лише акціонери. Другим за значенням акціонером «Укртелекому», після держави, деякі експерти називають Станіслава Довгого, колишнього голову правління і спостережної ради компанії. За деякими даними, через ряд фінансових компаній йому вдалося скупити у рядових працівників «Укртелекому» акції пільгової підписки. Нагадаємо, всього їх було розміщено 7,14%. Припускають, що в управлінні Довгого перебуває близько 5% акцій компанії. Звісно, не контрольний пакет, але цілком пристойний плацдарм для торгу чи навіть блокування тих або інших рішень, наприклад, у судовому порядку. Не даремно сьогодні говорять про поновлення впливу Довгого на компанію: у комісію з приватизації призначений його давній соратник Олексій Савченко, активно проводяться співбесіди з іншими людьми, котрі працювали в «Укртелекомі» і Держкомзв’язку під час перебування там Станіслава Олексійовича.

Другим механізмом «зацікавленості» у державній компанії була робота через партнерські фірми. Докладний опис цього процесу ще чекає на своїх дослідників (чи навіть слідчих).

Григорій Дзекон, який прийшов в «Укртелеком» із великого IТ-бізнесу, зумів піднести бізнес-партнерство на новий рівень. Якщо раніше той же Дзекон міг дозволити собі хіба що затримувати оплату орендованих «Пріокомом» у «Укртелекому» каналів для IP-телефонії, то тепер ніщо не заважало йому «розписувати» багатомільйонні платежі на нових стратегічних партнерів «Укртелекому», наприклад, компанію «Українські новітні технології». Саме її «ДТ» уже не раз згадувало у своїх публікаціях як таку, що отримала за символічну плату частот діапазон 3,5—3,7 МГц і котру також приписують до сфери інтересів Юрія Туманова. Або призначати S&T Soft-Tronik головним партнером «Укртелекому» з розгортання мережі бездротового доступу в Інтернет «Радіоспот». Загалом, не виключено, що на наступних зборах акціонерів ми почуємо надзвичайно захоплюючий звіт ревізійної комісії ВАТ «Укртелеком»...

Адмінресурс, що відходить

Епоха Кучми запам’ятається великому бізнесу як епоха адмінресурсу. Коли міністр чи інший посадовець виконував функції «голови спостережної ради» всієї галузі, одержуючи за це певні матеріальні дивіденди. В ідеалі новий президент має суттєво змінити цю систему, зробити роботу виконавчої влади алгоритмізованою, прозорою, підконтрольною громадськості і прогнозованою для бізнесу. Якщо на ці зміни вистачить політичної волі, то безпосередній вплив майбутнього міністра зв’язку й інших галузевих чиновників на телекомунікаційний бізнес істотно знизиться. І навіть якщо частину посад у міністерстві займуть «вірні люди» (професіоналів середньої ланки, нагадаємо, переможці революції обіцяли залишити на місцях), навряд чи вони принесуть хоч скількись значні дивіденди відставній команді.

Однак якщо дивитися на речі реально, то пережитки минулого в кращому разі викорінюватимуть поступово. А отже, хтось хоча б щось, а прихопити встигне.

Пост міністра зв’язку перебуває в сфері інтересів Юрія Луценка, одного з лідерів революції, а також одного з авторів чинного телекомунікаційного законодавства. Про битву за цей портфель можна писати окрему статтю, проте нам важливий факт, що міністерське крісло навряд чи займе представник сім’ї. Надія лише на деякі посади в середній ланці.

А от гарячкова спроба Юрія Туманова «пробити» «свою» Національну комісію регулювання зв’язку (НКРЗ), схоже, провалилася з тріском. Нардеп Юрій Луценко, який її і породив у розробленому ним Законі України «Про телекомунікації», готовий відмовитися від свого дітища, де волею президента Кучми опинилися випадкові люди. Він подав до суду позов про визнання незаконними указів про призначення членів НКРЗ, а також інспірував появу законопроекту про перенесення початку повноважень комісії на 2006 рік. Мабуть, він сподівається, що прізвище «Туманов» на той час пам’ятатимуть лише аксакали телекомунікаційного ринку...