ТЕХНОЛОГІЯ МОНОПОЛЬНОГО БІЗНЕСУ

Нові ПДР — чим не нагода підробити?

З 1 січня цього року набрали чинності нові Правила дорожнього руху (ПДР). Нинішня редакція ПДР відрізняється від попередніх посиленням вимог до автомобілістів, установлює ще більшу залежність водія від автоінспектора. Складається ситуація «мисливець — жертва». Такі думки мимоволі спадають на думку, коли бачиш міліцейські «засідки» на дорогах із прапорцями ( заборонними знаками руху), до того ж так «дотепно» розставленими, що в них неможливо не потрапити. Та нині не про це. Йдеться про те, як стати вищезгаданою жертвою — водієм. Бажаючих збільшити водійську рать — мільйони щорічно. І на цих мільйонах нині розгорнуть дуже великий бізнес. Для підтвердження звернемося до процесу приймання-складання іспитів. Відповідно до Інструкції про порядок складання іспитів, оформлення видачі (обміну) посвідчень водія... прийом має проводитися комісійно. І до складу приймальної комісії, крім працівника ДАІ (за Інструкцією він завжди голова), включаються й інші (не міліціонери) члени комісії. Проте це суті не змінює.

А суть така, що, по-перше (перша теза), отримання прав — справа дуже складна, клопітка й дорога для «майбутніх клієнтів» ДАІ, а по-друге (теза №2), легітимно, без «знайомств» і/чи відповідних матеріальних компенсацій проблематична. Що ж до першої тези. Першу частину цієї технології можна умовно позначити як «курси». Для складання іспитів потрібно закінчити курси з підготовки водіїв, оскільки до тих, хто готувався самостійно, які складають екстерном, — вимоги вдвічі жорсткіші. Отже, краще навіть не намагатися. Та й курси теж не панацея від провалу. Бізнес розпочинається з них. Усі такі курси під дозволяючою системою (акредитація), контролем ДАІ. Певне, не випадково навчання на курсах, включаючи витрати на водіння (бензин, масло), які йдуть «окремим рядком», становить від 600 гривень і вище. Плюс оплата медичної «довідки встановленого зразка», майже 180 гривень (!). Причому список фахівців-медиків, що передбачається зразком, такий, ніби йдеться про відбір у космонавти. Третю, базисну частину прибуткової справи, назвемо «квитки». Йдеться про екзаменаційні квитки, призначені для здавання теоретичного іспиту на право керування транспортними засобами. Квитки явно складені з таким розрахунком, щоб викликати почуття безвихідності, привести до думки, що скласти іспит легітимним шляхом неможливо. Поміркуйте самі. Їх у київському та харківському варіантах відповідно 67 і 50. Кожний квиток включає 20 запитань. Отже, всього понад 2300 запитань! При цьому запитання передбачають заучування безлічі відомостей, які явно зайві. Приміром, навіщо претенденту на «аматорські» права (категорія «Б») знати напам’ять розмір навантаження на одиночну, здвоєну вісь вантажного автомобіля, або вимоги до осіб, які управляють гужовим транспортом і погоничам тварин, чи розміри всіх адмінштрафів (19-те запитання кожного квитка) і т.ін. і т.п.? Питання побудовані так, щоб людину заплутати, змусити помилитися. Тому четвертий акордний етап бізнесу — це «сало». Мало хто складає легітимно, усе за сало! Точніше, за капусту.

Щоб наші громадяни, як і водії інших країн, могли засвоїти мінімально достатній обсяг відомостей, необхідних для безпечного руху, очевидно, варто було б обмежитися лише головним. Для визначення головного в дорожньому русі досить звернутися до статистики порушень ПДР і побудувати адекватним чином і самі квитки, і відповідну навчальну програму (такої сьогодні практично немає і все «навчання» зводиться до механічного зазубрювання Правил).

Тоді й кількість екзаменаційних запитань скоротиться з 2800, за нашими підрахунками, до 70—80. Знань у майбутніх водіїв додасться. Друга пропозиція полягає в тому, щоб зруйнувати гаїшний монополізм. Нині без дозволу автоінспекції не лише не відкриєш курси для водіїв (що прямо суперечить законодавству про підприємництво), а навіть не надрукуєш ПДР (!), не розмістиш рекламу на власному авто... Не можна, щоб ті, хто тестує (водіїв чи тих, хто готуються стати ними), розробляли умови тестування. У багатьох країнах поліція не має жодного стосунку до прийому водійських іспитів. Це роблять цивільні організації, створені при муніципалітетах. Ті ж, хто контролює дорожній рух, не повинні встановлювати дорожні знаки. Оскільки все це і є монополізм, порушення антимонопольного законодавства, а врешті-решт — прав людини. Правила дорожнього руху повинні розробляти одні (скажімо, Мінтранс), екзаменаційні квитки — інші (приміром, який-небудь авторитетний автодорожній інститут, припустимо, КАДІ), контролювати їх виконання — треті (ДАІ). Установку дорожніх знаків також варто вивести з компетенції ДАІ. Можливо, тоді це робитиметься — особливо, якщо йдеться про заборонні та обмежувальні знаки — виходячи з цілей безумовної корисності для безпеки руху. При визначенні порядку тестування не можна допускати дискримінації тих, хто складає іспити екстерном. У США усі складають на права, як правило, без навчання на курсах. Водійські курси там обов’язкові лише для неповнолітніх — вони, до речі, теж мають право отримати водійське посвідчення. Що ж до самих ПДР, хотілося б запропонувати вдосконалювати їх у бік спрощення, наближення до міжнародної Конвенції про дорожній рух.