ТАРИФ УСЕ СПИШЕ?

У якомусь сенсі наше життя поділяється на дві частини — опалювальний сезон і підготовка до нього. У регіонах із кінця весни не вщухають пристрасті навколо проблеми тарифів на комунальні послуги. Весь цей час із порядку денного сесій рад різних рівнів не сходить питання: звідки черпати відсутні кошти на теплогазоводопостачання — звично затикаючи фінансові діри підвищенням тарифів чи йдучи складнішим, але й перспективнішим шляхом реформування галузі, домагаючись, аби вкладення додаткових коштів підвищувало якість послуг, здешевлювало їх. Благо, що під тиском населення органи самоврядування нарешті зацікавилися тим, що відбувається в комунальних відомствах, наскільки обгрунтовані їхні постійні вимоги фінансового «підживлення».

Та, як бувало неодноразово, на вирішення цих питань часу забракнуло. Прихід холодів вгамував запал прихильників зваженого підходу, зробив споживачів і їхніх захисників у представницьких органах влади більш зговірливими. У Миколаєві народні обранці здалися, погодившись підвищити тарифи на водопостачання удвічі. Міськвиконком, «пробиваючи» з подачі комунальників таку неоригінальну пропозицію, навів переконливі аргументи. На той час населення обласного центру заборгувало «Миколаївводоканалу» 10 млн. грн., підприємства — ще 6 млн. У свою чергу, відомству, яке заборгувало своїм партнерам, накопичувати борги останнім часом стало небезпечно. Річ у тім, що значна частина питної води в Миколаїв подається 73-кілометровим водогоном із Дніпра. При цьому «Миколаївводоканал» користується послугами херсонських енергетиків. І якщо від рідного «Миколаївобленерго», яке перебуває у державній власності, ще можна очікувати поблажливості, то приватизоване «Херсонобленерго» поводиться з боржниками вкрай жорстко.

Депутатам, навіть тим, хто встиг переконатися, що міські служби не лише не форсують, а й гальмують програму створення системи обліку комунальних послуг, подітися було просто нікуди. Не зривати ж через перебої з водою опалювальний сезон...

Що стосується довго обговорюваних намірів створити дійову систему обліку реальної кількості наданих послуг, то на цьому напрямі вдалося зробити зовсім мало. Усього в 250 багатоповерхових будинках міста (а їх близько 4 тис.) встановлено лічильники води. У квартирах функціонує 39 тис. приладів обліку води — при тому, що зареєстровано 160 тис. абонентів. Показники, як бачимо, не вражають. Але встановлення навіть настільки скромної кількості приладів, які контролюють реальне надання послуг, викликало формений переполох серед комунальників. Керівники «Миколаївводоканалу» не приховують стурбованості тим, що відбувається, не без підстав замислюючись, що буде, коли жителі платитимуть лише за ті кубометри води, які зафіксує квартирний лічильник? А на кого тоді списувати воду, яка втрачається в проржавілих трубах і йде на промивання та заповнення систем?

І це стосується не лише води, а й решти «комунального продукту» — від газу до тепла. «Хтось за це повинен платити?» — запитував один із чиновників у місцевій газеті і журився з приводу того, що питання не врегульовано. Неважко здогадатися, що «врегулювати» в розумінні чиновників— означає нав’язати споживачам або бюджетові оплату за власні організаційні й технологічні прорахунки, які ведуть до втрат. Можна уявити реакцію комунальників, коли система обліку реальних послуг сягне справді вагомих цифр і кількість «безлічильникових» споживачів, на яких можна буде списати свої прорахунки, зменшиться до мінімуму. І поки цей час не настав, комунальники поспішають домогтися підвищення тарифів, переконуючи опонентів у тому, що надані комунальні послуги —товар, за який треба платити.

З цим, звісно, не посперечаєшся. Однак не менш справедливо й те, про що говорять набагато менше. Приміром, запропоновані тепло, вода і газ теж повинні мати всі ознаки повноцінного товару, тобто бути якісними і подаватися саме тоді, коли вони потрібні споживачеві. І, що особливо важливо, — за суворо фіксованою ціною. Це слід підкреслити, оскільки під акомпанемент дискусій про тарифи комунальники йдуть на різного роду хитрощі з тим, щоб ще до офіційного підвищення цін отримати більше грошей зі споживачів.

Як сказала в інтерв’ю для «Дзеркала тижня» заступник начальника обласної держінспекції цін Галина Попова, при формуванні і застосуванні тарифів на житлові та комунальні послуги фіксуються масові порушення. Скажімо, при перевірці комунального житлового підприємства Ленінського району Миколаєва з’ясувалося, що перерахунок зроблено без урахування компенсації пільговим категоріям з бюджету, через що споживачам не повернуто понад 130 тис. грн. Не відстають і на периферії. Будинкоуправління №1 КЕЧ Первомайського району тримало жителів без тепла вісім діб, але гроші за ніби то надані за цей час послуги в сумі 46,4 тис. грн. узяло справно...

Масштаби зловживань вражають. Обласне управління інспекції цін протягом дев’яти місяців нинішнього року провело 59 перевірок. У ході 53 із них (а це 89,8%) виявлено порушення. Економічні санкції до порушників становили 121 тис. грн. Комунальникам запропоновано повернути споживачам понад 900 тис. грн.

Фронтальна перевірка ціноутворення на комунальні послуги виявила ще одну особливість. При реформуванні комунальної сфери в технологічному плані особливі надії покладалися на встановлення лічильників води, тепла, газу, а в організаційному — на те, що на зміну жекам та іншим бюрократичним утворенням прийдуть створювані на демократичних засадах об’єднання співвласників багатоповерхових будинків (ОСББ). Очікувалося, що це докорінно змінить ситуацію. У кожному разі, обраховувати споживачів стануть рідше. Насправді виявилося, що нові організації нітрохи не гірші жеків у плані обрахувань. За даними обласної інспекції цін, ОСББ «Гігант» понад діючі тарифи на теплоенергію, подачу води, природного газу взяло з мешканців зайвих 19 тис. грн. ОСББ імені Адмірала Макарова, встановлюючи мешканцям плату за обслуговування, не обтяжувало себе розрахунками метражу квартир, елементарним обліком послуг. Оплата провадилася «на око», а «відхилення» були не на користь мешканців.

Як бачимо, комунальники вирішують проблему фінансування за двома напрямами. З одного боку, наполегливо домагаються офіційного підвищення тарифів, з другого — самовільно порушують встановлені цінові межі. На тлі такої надактивності дії тих, хто в інтересах населення домагається встановлення економічно обгрунтованих тарифів, видаються млявими і малопереконливими.

Показовий момент. «Миколаївводоканал» із усіх обслуговуваних вимагає відповідним чином оформлених документів про кількість мешканців квартир. Якщо такі вимоги до господарів квартир, не обладнаних приладами точного обліку, цілком зрозумілі, то, застосовані до домоволодінь, оснащених відповідними лічильниками, вони навівають сумні думки, що переходять у підозру. Дуже не хочеться комунальному люду сприймати зміни, які відбуваються в справі обліку, серйозно. І не полишає він надії повернути все на круги своя, коли, за відсутності системи обліку, обрахування ставали нормою, а за наднормативні втрати ні в кого голова не боліла.