Свічкарня за рахунок держави

Мабуть, багатьом відома історія пригод одного літературного героя, котрий мріяв розбагатіти і купити свічковий завод у Самарі. Як відомо, його мрії такими і залишилися, незважаючи на чималі зусилля, спрямовані на реалізацію задуманого. На відміну від отця Федора з «Дванадцяти стільців», одержати «свічкові заводики», причому без великих зусиль, донедавна в Україні вдавалося багатьом зацікавленим у цьому особам. Проте, зважаючи на все, така практика іде в минуле...

Роздача «ресурсних слонів»

Стаття 9 закону про державний бюджет України на 2004 рік говорить про те, що спеціальні дозволи і ліцензії на корисні копалини видаються лише на аукціонах. Але 17 червня 2004 року до закону були внесені зміни, які передбачають винятки з «аукціонного» правила, встановлювані спеціальним уповноваженим органом. Таким було призначено Держкомітет природних ресурсів.

І через чотири місяці, 25 жовтня, останній видав наказ №199, яким визначено випадки, коли можливим є надання дозволу на використання надр без проведення аукціону. Цей документ набрав сили 17 грудня 2004 року після реєстрації його в Мін’юсті й опублікування у ЗМІ.

Незважаючи на те, що юридично більш-менш урегульований безаукціонний продаж ліцензій став можливим лише під завісу 2004 року, Держкомітет природних ресурсів почав «роздачу слонів» практично відразу після внесення змін до закону про держбюджет — 23 червня. Природно, що на таку, як кажуть студенти, «шару» знайшлося чимало бажаючих — за півроку їхня кількість досягла 579. Саме стільки позаконкурсних ліцензій було роздано Держкомітетом у період щедрості. Справедливо також припустити, що вартість таких ліцензій в умовах відсутності інших покупців навряд чи була адекватною їхній ринковій вартості.

Не забрати, але анулювати

Повертаючись у сьогодення, варто зазначити, що на фоні вищевикладених фактів абсолютно логічним є інтерес Генпрокуратури до нещодавньої щедрості Держкомітету природних ресурсів (до слова сказати, нині вже неіснуючого) у роздачі «ресурсних слонів» і його «недбальства» у питаннях дотримання законодавства. Першого лютого 2006 року вона опротестувала цей метод ведення господарської діяльності державними органами. На виконання протесту міністр охорони навколишнього природного середовища Павло Ігнатенко 9 лютого ц.р. підписав наказ №55 про скасування рішень Держкомітету. Йдеться про рішення 22 засідань робочої комісії екс-комітету, які були винесені в період з 23 червня по 30 грудня 2004 року.

Як зазначив Павло Ігнатенко, цей наказ не безапеляційно анулює всі 579 ліцензій, оскільки за законом це зробити можна лише у двох випадках: або за рішенням Геоконтролю, якщо компанія не розпочала роботу протягом 180 днів, або в судовому порядку.

— Завдання міністерства в цьому зв’язку, — підкреслив Павло Ігнатенко, — проаналізувати всі 579 ліцензій і визначити, які з них необхідно анулювати остаточно, а які привести у відповідність з чинним законодавством. За першими даними, отриманими міністерством, кандидатами на анулювання є 276 ліцензій, а щодо 16 із них процедура анулювання по лінії Геоконтролю відбувається вже нині, оскільки їх так і не використали протягом шести місяців з дня одержання. Ще з 260 ліцензіями Генпрокуратура разом з міністерством працюватиме з метою їх анулювання через суд і подальшого виставлення на аукціон. Щодо решти, то вирішенням їхньої долі з 17 лютого займеться комісія, створена постановою Кабміну.

Щасливе аукціонне майбутнє

Говорячи про майбутні торги з продажу ліцензій, міністр був сповнений оптимізму. Він підкреслив, що держава поповнить свій бюджет на солідну суму. Яким буде її розмір, міністр не зміг відповісти, оскільки стартова ціна ліцензій на розробку родовищ різних копалин може відчутно коливатися, а прецеденту проведення таких торгів в Україні не було. Проте опосередковано очікуване поповнення скарбниці можна уявити, виходячи з того, що, як розповів Павло Ігнатенко, за 2004 рік через дострокове припинення дії ліцензій у НАК «Надра України» і передачу їх приватним структурам вищеописаним способом держава недоотримала сотні мільйонів гривень.

Експерти вважають, що кошти, витрачені покупцями на придбання ліцензій незаконним шляхом, після анулювання цих ліцензій повертатися не будуть. Зате не впевнені, що особи, котрі дозволили розбазарювання національних ресурсів, будуть притягнені до відповідальності. Йдеться, образно кажучи, не про «сувору догану з занесенням у трудову книжку». Хочеться вірити, що піде в минуле хоча б практика одержання дармових «свічкових заводиків» від держави.