СУДИ І СПРАВА

Поділитися
Минуло не так і багато часу відтоді, як ключовою метою процесу приватизації оголосили визначення ефективних власників...

Минуло не так і багато часу відтоді, як ключовою метою процесу приватизації оголосили визначення ефективних власників. Звісно ж, в ім’я піднесення та розвитку національної економіки. Потім, щоправда, зметикували: не зайвим буде попутно подбати і про збільшення доходів бюджету за рахунок продажу інвестиційно привабливих об’єктів загальнодержавної власності. Однак слушна думка, з огляду на все, виникла з явним запізненням. Принаймні, судячи з результатів приватизації підприємств базових галузей, тієї ж таки металургії, особливих прибутків скарбниця так і не дочекалася. Хоча без винятків не обійшлося.

До них належить продаж на початку 2001 року 68,1% акцій ВАТ «Запорізький алюмінієвий комбінат». Втім, оцінюють те, що відбулося, досі далеко не однозначно. Одні продовжують вважати, що ЗАлК продали занадто дешево, інші, навпаки, стверджують, що сплачених грошей виставлений на торги пакет не вартий. Пригадується, оголосивши тендер, керівництво Фонду держмайна планувало виручити до 50 млн. дол. І це притому, що оцінна вартість усього комбінату становила близько 30 млн. дол.

Конкурс проходив досить бурхливо, не уникнули й скандалів, зате його результат перевершив усі сподівання. Переможцем тендера було визнано ВАТ «Зовнішньоторговельна фірма «КрАЗ», що заявила про готовність заплатити фактично за дві третини комбінату 101 млн. дол. Тобто майже вп’ятеро більше за офіційно визначений номінал. Але, на жаль, оголошена угода не відбулася. Причина банальна: претендент виявився неплатоспроможним. Тому ФДМ уклав договір купівлі—продажу з конкурсантом, який посів друге місце, — російським ЗАТ «АвтоВАЗ-Інвест». Цього разу обійшлося без сюрпризів — покупець заявлених 70 млн. дол. подав без зволікань. Залишалося тільки з часом визначити, наскільки серйозними будуть його обіцянки зміцнити економічне становище підприємства, яке на той час було, м’яко кажучи, далеко не ідеальним.

— Порівняно з 2000 роком, комбінат збільшив виробництво первинного алюмінію майже на 7%, а викиди забруднюючих речовин в атмосферу зменшив на 18%, — каже генеральний директор — голова правління ВАТ «ЗАлК» Олександр Федотов. — Значно зросли відрахування у вигляді податків та зборів у бюджети й фонди. Якщо, скажімо, за 2000 рік їх сума становила 14,4 млн. грн., то в першому півріччі нинішнього року — понад 27 млн. Майже в півтора разу збільшилася середня зарплата. І це попри те, що середньозважена біржова ціна алюмінію за цей час знизилася приблизно на 100 дол. за тонну.

— Однак згадка про алюмінієвий комбінат асоціюються з проблемами...

— Так, справді. І для цього є підстави. Взяти хоча б історію з руднотермічною піччю. У травні ціною великих зусиль ми її запустили. Чотири місяці билися над налагодженням технології, поки агрегат ввійшов у належний режим роботи і почав видавати сортовий силумін. Працювали собі на збитки, розраховуючи на те, що у вересні досягнемо позитивної рентабельності. Однак постановою НКРЕ комбінат перевели з першого на другий клас споживання електроенергії. Піч довелося погасити. Іншого виходу не було, якщо силумін продається за 1000 доларів, а собівартість його виробництва — 1200.

Зараз виробництво силуміну стоїть, попри те, що на сплав простежується стійкий попит на ринку і, у принципі, його виробництво повинне давати вагому додаткову вартість. Натомість запуск і вимушена зупинка агрегату принесли понад мільйон гривень збитків. Тепер, щоб знову запустити піч, необхідно провести її капітальний ремонт вартістю понад півмільйона.

Однак зазнали втрат не тільки ми. Давайте, наприклад, поміркуємо, з якою метою споживачі електроенергії поділені на два класи. Відповідь проста: щоб у роздрібній ціні енергокомпанія могла відшкодувати свої нормативні технологічні витрати, пов’язані з транспортуванням електроенергії по мережах другого класу. Проте алюмінієвого комбінату це аж ніяк не стосується. Він має свою власну підстанцію, й на неї «Запоріжжяобленерго» подає струм по мережах першого класу напруги. Отже, про якусь компенсацію не може бути й мови. Водночас, якщо ми зменшуємо обсяг споживання електроенергії у зв’язку з виведенням з експлуатації частини виробничих потужностей, знижується і прибуток енергокомпанії. А це неминуче призведе до чергового підвищення тарифу для всіх споживачів. Питається, яка вигода від такої «економії»?

— Вибачте, Олександре Олександровичу, але я мав на увазі трохи інші проблеми. Йдеться про виконання інвестиційних зобов’язань за договором купівлі—продажу пакета акцій. Як відомо, керівництво ФДМ вважає, що найлогічніше було б розірвати договір з «АвтоВАЗ-Інвестом». І вже нібито підготовлено відповідний судовий позов.

— Що стосується інвестицій, то у фінансовому плані за два роки їх внесено практично повністю. Погашено всі борги підприємства, що дісталися у спадок від попереднього керівництва, у необхідних обсягах поповнено оборотні кошти, виділяються гроші на модернізацію виробництва. Щоправда, ведеться вона не за проектом, запропонованим фірмою «Кайзер». Але на це є об’єктивні причини. По-перше, згаданої фірми вже не існує у природі. А по-друге, на засіданні науково-технічної ради комбінату техніко-економічне обгрунтування старого плану реконструкції визнане неспроможним.

Судіть самі. Моніторинг світового ринку свідчить про стійку тенденцію введення в дію нових потужностей із виробництва первинного алюмінію в найближчих два-три роки. Неважко здогадатися, що це викличе зниження ціни на алюміній. Але чомусь розрахунки в проекті базуються на тому, що в перший рік реконструкції вона становитиме 1800 дол. за тонну. При цьому зовсім не береться до уваги той факт, що вартість електроенергії постійно зростає. Лише протягом останніх трьох років вона зросла на 40%. А нам пропонують напхати старі цехи новим обладнанням, витративши на це близько 250 млн. дол.

Отже, треба залучати позикові кошти, додатково витрачатися на сплату відсотків за кредитами. Тоді наша продукція втратить конкурентоздатність. До того ж, відповідно до ТЕО, необхідно істотно знизити обсяги виробництва. Така перспектива нам абсолютно не підходить. Значно краще було б поліпшити показники роботи наявних електролізерів, запровадивши безперервну подачу глинозему, системи автоматизації технологічних процесів, побудувавши «сухі» газоочистки. До речі, цей досвід успішно працює в Норвегії. Коштує це значно дешевше і, що дуже важливо, не потребує зниження обсягів виробництва. Але чомусь держава в особі Фонду держмайна, який управляє 25-відсотковим пакетом акцій комбінату, абсолютно відмовляється слухати ці аргументи. Понад те, чиновники із завидною наполегливістю намагаються визначити стратегію розвитку підприємства, навіть не спромігшись бодай поцікавитися думкою керівництва комбінату, інвестора.

— А як справи з остаточним введенням в експлуатацію фольгопрокатного виробництва?

— Мабуть, саме ця проблема викликає основні розбіжності. Але, щоб не опинитися в полоні скороспілих висновків, давайте спочатку визначимося із ключовими поняттями.

Почнемо, мабуть, із того, що інвестор не обіцяв погасити борги, які виникли у зв’язку з закупівлею устаткування для виготовлення фольги, як це найчастіше намагаються подати наші опоненти. Ніхто, перебуваючи при здоровому глузді, не погодиться віддати 78 млн. дол. і вкласти ще 10 млн. у добудову лише задля того, щоб мати цілком збитковий комплекс. Можна, звісно, міркувати так, що внутрішня потреба у фользі становить 8 тис. тонн. Однак, на жаль, немає охочих купити навіть 500 тонн. Тому інвестор уже з початку взяв зобов’язання не погасити кредит, а рефінансувати наявну заборгованість.

Зауважте, договором обумовлено рефінансування реальних, справжніх зобов’язань ВАТ. Це цілком логічно, оскільки зобов’язання інвестора існують не самі по собі, а є похідними від зобов’язань комбінату. Проте їх обсяг досі не визначено, понад те — ці борги за комбінатом не визнано в судовому порядку...

Судів, про які згадав генеральний директор і які розглядали конфліктні ситуації навколо ЗАлКу, було три. Два з них — в Орджонікідзевському районі Запоріжжя й один — у Деснянському Києва. Почнемо, мабуть, з останнього, найтривалішого в часі.

Суть справи зводиться до позову Ю.Скічко, переконаної в тому, що дії Антимонопольного комітету, Фонду держмайна, ЗАТ «АвтоВАЗ-Інвест», ЗАТ «Сервіс-Реєстр» порушили її права як акціонера ВАТ «ЗТФ КрАЗ». На цій підставі Юлія Вікторівна вимагає визнати недійсним рішення тендерної комісії ФДМ і зобов’язати Фонд визначити переможцем відкритих торгів із продажу пакета акцій алюмінієвого комбінату зовнішньоторговельну фірму Кременчуцького автозаводу. Оскільки позов було подано ще до укладання угоди купівлі—продажу акцій «АвтоВАЗ-Інвесту», покупець опинився в пікантній ситуації. З одного боку, відповідно до договору, він повинен виконувати інвестиційні зобов’язання, а з іншого — не виключено, що угоду буде анульовано в судовому порядку. До того ж, згодом солідарність зі своїм акціонером виявила й сама ЗТФ «КрАЗ», звернувшись до суду з проханням визнати її третьою особою із самостійними вимогами, суть яких аналогічна.

Із позовними заявами в Орджонікідзевський суд Запоріжжя також звернулися один з акціонерів ЗАлКу (про порушення його прав) і ЗАТ «АвтоВАЗ-Інвест» (із проханням уточнити величину реальних, дійсних зобов’язань комбінату за кредитною угодою на поставку устаткування з виробництва фольги). До речі, стилістика першого позову разюче збігається з матеріалами київського суду.

У результаті Орджонікідзевський суд заборонив ФДМ та іншим особам вимагати від «АвтоВАЗ-Інвесту» виконання умови договору в частині рефінансування. Рішенням же Деснянського суду визначено заборони «АвтоВАЗ-Інвесту» здійснювати, а ФДМ — вимагати виконання інвестиційних зобов’язань і рефінансування до розгляду справи по суті.

Найцікавіше те, що, як зазначив в одному з недавніх інтерв’ю начальник юридичного управління ФДМ Андрій Підгайний, «донедавна в центральному апараті фонду ніхто про це не знав», оскільки жодне з рішень у фонд не надходило. На думку голови спеціальної контрольної комісії ВР у справах приватизації Валентини Семенюк, у цьому випадку чиновники фонду виявили халатність. Проте є деякі підстави вважати таку оцінку неадекватною.

Так, у листі заступника голови ФДМ Дмитра Парфененка від 13 червня ц.р., адресованого, зокрема, ДПА, Мінфіну, Мінекономіки, Мінпромполітики, зазначаються причини, з яких Фонд не мав можливості вжити щодо покупця передбачених законодавством санкцій за невиконання зобов’язань із рефінансування. Там само міститься вкрай цікава фраза: «Перевірками своєчасно було встановлено». Це що ж виходить: представник центрального апарату ФДМ стверджує, що перевірки проводилися вчасно, і порушення договірних зобов’язань фіксувалися, а причини того, що відбувалося, фонд не цікавили? Але начебто й ні. Оскільки в іншому листі, від 6 серпня, на адресу Кабміну заступник голови однозначно стверджує: «Фонд неодноразово намагався оспорити вищевказане рішення» (Орджонікідзевського суду. — В.П.). Цікаво, а як це йому вдавалося, якщо, за словами головного юриста ФДМ, про саме рішення в центральному апараті фонду ніхто й гадки не мав? То про що мова, панове, про халатність чи про щось істотніше?

Останнє запитання набуває особливої актуальності, коли звернутися ще до одного офіційного документа. Хай вибачить мені читач, але заяву про визнання позовних вимог, направлену в Деснянський суд 29 липня ц.р., слід відтворити в оригіналі і повністю. Втім, щоб надати розлогій цитаті гостроти, усе ж таки виключимо поки що згадки, які свідчать про її авторство. Отже...

«... розглянув позовні заяви Скічко Ю.В. та ВАТ «Зовнішньоторговельна фірма «КрАЗ» (далі — Позивачі) про визнання недійсним рішення тендерної комісії ФДМУ з продажу пакета акцій ВАТ «Запорізький алюмінієвий комбінат», договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ «Запорізький алюмінієвий комбінат» у розмірі 68,01% статутного фонду ВАТ від 08.02.01, укладеного між ФДМУ та ЗАТ «Авто-ВАЗ-Інвест», розпоряджень Антимонопольного комітету України та зобов’язання ФДМУ укласти з ВАТ «Зовнішньоторговельна фірма «КрАЗ» договір купівлі-продажу пакета акцій та повідомляє наступне.

Дослідивши детально правові підстави позовних вимог ... вважає їх обгрунтованими та визнає позови Скічко Ю.В. та ВАТ «Зовнішньоторговельна фірма «КрАЗ» у повному обсязі.

06.09.2000 Фондом державного майна України було опубліковано повідомлення про проведення відкритих торгів (за процедурою тендера) з продажу пакета акцій ВАТ «Запорізький алюмінієвий комбінат» у розмірі 68,01% статутного фонду ВАТ.

При проведенні тендеру та реєстрації його учасників Фондом не було дотримано вимог положення «Про порядок підготовки та проведення відкритих торгів», затвердженого наказом ФДМУ від 02.07.98 № 1303.

Окрім того, ... вважає обгрунтованим посилання Позивачів на недотримання норм Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» та Положення про порядок ведення реєстрів цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.05.1990 № 60, реєстратором ЗАТ «Сервіс-Реєстр» при перереєстрації прав власності на акції ВАТ «Запорізький алюмінієвий комбінат».

... погоджується з позицією Позивачів стосовно порушення Антимонопольним комітетом України вимог Закону України «Про державну програму приватизації» від 18.05.00, положення «Про порядок підготовки та проведення відкритих торгів», затвердженого наказом ФДМУ від 02.07.98 № 1303 та розпорядження Антимонопольного комітету України від 25.05.98 № 134-р «Про положення про контроль за економічною концентрацією» при відмові ВАТ «ЗТФ КрАЗ» в наданні згоди на придбання пакета акцій ВАТ «Запорізький алюмінієвий комбінат».

Виходячи з вищенаведеного та беручи до уваги обгрунтованість правових підстав позовних вимог, ... просить суд задовольнити позовні вимоги Скічко Ю.В. та ВАТ «Зовнішньоторговельна фірма «КрАЗ» в повному обсязі.»

А тепер для повноти вражень заповніть позначені крапками купюри фразою «Фонд державного майна України», завершивши документ підписом «голова Фонду М.Чечетов». Вражає, чи не так? Хоча й ненадовго. Оскільки через тиждень той самий автор подав у суд новий лист. Він гранично лаконічний, тож цього разу цілком можна обійтися без скорочень: «Фонд державного майна України відзиває заяву про визнання позовних вимог від 29.07.03 № 10-25-9642».

Невже хтось ще сумнівається в тому, що у ФДМ працюють справжні господарі своїх слів? Та ні! Просто ніхто не береться передбачити остаточного результату затяжного конфлікту навколо алюмінієвого комбінату.

Будь-який бодай трохи серйозний прогноз будується на основі елементарної логіки. А її в цій історії немає й близько. Тому доводиться задовольнятися виключно припущеннями. Наприклад, про те, що в розриві стосунків із нинішніми власниками ЗАлКу дуже зацікавлена одна з вітчизняних політико-фінансових груп.

Назва нового претендента на пакет не оголошується, але з абсолютною впевненістю можна стверджувати, що його адреса аж ніяк не кременчуцька. І не тому, що в цьому славному місті розпрощалися з олігархічними ознаками. Просто у тамтешніх претендентів, які стоять за позивачами в суді, шанси на успіх нульові. Та й із можливостями не краще. Адже у них стільки проблем у доведеній до ручки сфері вантажного автомобілебудування, що про інвестиції в металургію навіть говорити ніяково. Якщо, звісно, не будувати бізнес-плани за звичним принципом «не з’їм, то хоча б понадкушую».

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі