Структурні продукти

Нерідко, спілкуючись з інвесторами з приводу розробки стратегії управління капіталом, чуєш від них бажання отримати дохідність на рівні від 50 до 100%. Якщо використовувати агресивний підхід у торгівлі цінними паперами, озвучена дохідність не видається якоюсь надзвичайною. Ложку дьогтю до цих чудових розрахунків додає хіба той факт, що ризик такої інвестиції завжди адекватний дохідності. Тобто ризикованість зазначених інвестицій перебуває на досить високому рівні, в кожному конкретному випадку складаючись із різних чинників. Щодо інвесторів, які не готові брати на себе високі ризики, то їм доступні лише інструменти з фіксованою дохідністю. Це звичайні банківські депозити та ОВДП, кожен із яких має певні переваги, залежно від обсягу інвестиції та горизонтів. Але єдина мета таких вкладень - захист активів від інфляційного розкручування цін, і реально приросту активів інвестор майже не відчує. Пошук золотої середини - одвічне питання кожного інвестора. Оскільки золота середина, як правило, не буває найвищої проби.

Не намагаючись видумувати велосипед, світова практика у вирішенні цього питання напрацювала цілий напрям фінансових послуг, що мають назву структурних продуктів. Загалом, структурні продукти - це складні фінансові інструменти, що є комбінацією інструментів із фіксованою дохідністю та ризикових активів (як правило використовуються деривативи), потенціал зростання або падіння яких потенційно не обмежений. Головна мета такого поєднання - забезпечити повернення суми початкових інвестицій і, за сприятливих умов, отримати дохід, вищий від банківського депозиту. Основний ризик при інвестуванні в такі продукти - можливість отримати прибутковість нижчу, ніж інструменти з гарантованою дохідністю.

У Західній Європі обсяг ринку структурних продуктів оцінюється у 400 млрд. євро, в Україні ж реальна можливість використання структурних стратегій з’явилася з виникненням ринку біржових деривативів. Але до середини 2011 року в таких стратегіях не було потреби, оптимізм у питанні відновлення економіки штовхав біржові індекси вгору, дозволяючи заплющувати очі на прийняті ризики. З наростанням зовнішньої і внутрішньої невизначеності апетити до ризику зменшуються, і попит на стратегії, що дозволяють балансувати на межі ризику та дохідності (читати - страху і жадібності), почне зростати. На жаль, інвестиційних фондів, які можуть запропонувати реалізацію такої стратегії, в Україні ще немає, та й авторитетність інвестиційних фондів підірвана після 2008 року.

Поки що єдина реальна схема реалізації структурного продукту можлива через механізм довірчого управління. Розглянемо базовий приклад: портфель на 300 тис. грн. і річну депозитну ставку на рівні 20%. 250 тис. грн. ми вкладаємо в інструменти з фіксованою дохідністю під 20%. Іншу частину, 50 тис. грн., використовуємо для торгівлі деривативами (ф’ючерсами або опціонами на індекс) на Українській біржі. За результатами року, частка, вкладена в інструменти з фіксованою дохідністю, забезпечить повернення вартості інвестованих активів, а результат від торгівлі деривативами визначить прибутковість такого портфеля. Якщо за період реалізації стратегії індекс UX виріс на 20%, то інвестовані активи у ф’ючерсні контракти покажуть дохідність 100%, у такому разі дохідність портфеля загалом становитиме 32%. Переваги описаного варіанта реалізації структурного продукту полягають у можливості заробляти не тільки на зростанні, а й на падінні біржового індексу, що може істотно збільшити дохідність інвестиційного портфеля. Якщо за період реалізації стратегії індекс UX виріс на 10%, то інвестовані активи в опціонні контракти можуть показати дохідність на рівні 300% (у кожному окремому випадку залежить від сплаченої премії за опціоном). У такому разі дохідність портфеля загалом становитиме 65%. Переваги такого варіанта реалізації структурного продукту полягають у можливості заробляти не тільки на зростанні, а й на падінні біржового індексу, що може істотно збільшити дохідність інвестиційного портфеля. На жаль, максимальний строк, на який можна відкрити опціонний контракт, - шість місяців, що обмежує цикл життя такого продукту.

Зазвичай такі структурні продукти не дозволяють оминати системні ризики фінансової системи України. Але в міру зростання рівня фінансової культури населення та розбудови фінансової інфраструктури почне зароджуватися ринок структурних інструментів. Він буде особливо популярним у пенсійних фондів, страхових компаній та інших інституційних інвесторів, для яких збереження інвестиційного капіталу є першочерговим завданням. Але тільки за умови зміни нинішнього законодавства у сфері цінних паперів, без яких ринок структурних продуктів залишиться виключною прерогативою фізичних осіб.