Сполука з двох атомів

Після розпаду Радянського Союзу Україна та Росія продовжили співробітництво в атомно-промисловому комплексі, незважаючи на кордони новостворених країн, — в економіки свої закони. Україна була приречена на використання російського ядерного палива, а успіх компанії ТВЕЛ (виробника цього палива) великою мірою залежав від українського ринку. Росія ж імпортувала український уран, продукцію машинобудування для ремонту і будівництва своїх реакторів. Про єдиний ринок праці для атомників на території України та Росії, спільні наукові розробки годі й згадувати. Нещодавня зустріч у Києві перших осіб атомної промисловості України і Росії та підписання ними протоколу про наміри — це голосне публічне визнання необхідності тісної співпраці в сучасних умовах з дотриманням національних інтересів України.

Після Чорнобильської катастрофи й усвідомлення руйнівної ролі спалювання вуглеводнів для природного середовища Землі світова атомна галузь зазнала стрімких реформ. Стрибкоподібно зросли обсяги міжнародної співпраці із забезпечення безпеки атомних технологій. Перед перспективою глобального потепління світ по-іншому дивиться на атомні станції. Тепер він бачить у них шлях порятунку від загрози опинитися у величезному парнику під назвою «Земля». Атомна галузь у світі перестала бути військовою і перетворилася на одну з галузей глобальної економіки. Цьому сприяло також завершення холодної війни і подорожчання вуглеводнів, яке ми спостерігаємо в останнє десятиліття, та поглиблення міжнародної економічної інтеграції внаслідок усвідомлення переваг ліберальної економічної політики перед протекціонізмом та закритістю.

Залежність чи взаємозалежність?

На початку червня Україна приймала «атомний десант» з Росії. Спочатку прибув голова Федерального агентства з атомної енергії Російської Федерації («Росатом») Сергій Кірієнко. 4 червня він підписав від імені «Росатому» протокол про наміри співробітництва між підприємствами атомного енергопромислового комплексу України та Росії. З українського боку протокол підписав генеральний директор державного концерну «Укратомпром» і президент ДП НАЕК «Енергоатом» Андрій Деркач. Відбулася спільна прес-конференція С.Кірієнка та А.Деркача. Також голова «Росатому» зустрічався з прем’єр-міністром України та головою Верховної Ради — плани атомників залежатимуть від рішень Кабміну та Верховної Ради.

Варто зазначити, що ДК «Укратомпром» і федеральне агентство «Росатом» — не організації-відповідники. «Укратомпром» створено згідно з постановою Кабінету міністрів України у березні 2007-го як дер­жавний концерн, що об’єднує під одним дахом генеруючі потужності (ДП НАЕК «Енергоатом»); потужності з видобування урану; машинобудівні підприємства, які задіяні в процесі виробництва обладнання і будівництва АЕС; проектні організації. Відповідно до рішень українського уряду, НАЕК «Енергоатом» представляє інтереси учасників концерну у відносинах з органами державної влади, підприємствами та організаціями.

Структура ж, яку очолює С.Кірієнко, — це державний орган, створений замість колишнього міністерства РФ з атомної енергетики. В українській системі влади такого органу не передбачено. Натомість подібна «Укратомпрому» структура у Росії тільки створюється і її реєстрація запланована на 1 липня. Підприємство матиме назву ВАТ «Атомний енергопромисловий комплекс» («Атоменергопром»). До статутного фонду цієї вертикально інтегрованої компанії буде передано акції близько 30 акціонерних товариств, зокрема «ТВЕЛ» та «Атоменергомаш», а до 1 грудня планується акціонувати 55 федеральних державних унітарних підприємств і також передати їхні акції до статутного капіталу нової структури.

Наступного дня після візиту голови «Росатому» до Києва розпочалося засідання координаційного комітету зі співробітництва ДП НАЕК «Енергоатом» і концерну «Росенергоатом». «Енергоатом» в Україні та «Росенергоатом» у Росії є експлуатуючими організаціями — операторами АЕС — і частинами відповідно «Укратомпрому» та «Атоменергопрому», які перебувають на етапі становлення. Експлуатуючі організації підписали рамковий договір про науково-технічне співробітництво ще у 1999 році, а 2000-го була прийнята до реалізації сторонами перша програма співробітництва, яка нині (за інформацією прес-служби «Енергоатому») налічує 18 розділів. Програмою передбачено обмін досвідом з експлуатації енергоблоків, організації та планування ремонтів, впровадження системи якості, спільна підготовка персоналу та інше. Існують також прямі партнерські угоди між окремими АЕС з обох країн.

Як же на тлі таких тісних відносин з Росією, що їх декларували «Укратомпром» та «Росатом» 4 червня, виглядає вимога Енергетичної стратегії посилити енергетичну незалежність України? Нагадаємо, що ця вимога стосується збільшення власного виробництва сировини для ядерного палива — урану; налагодження виробництва власного ядерного палива; зростання ядерної безпеки та розширення енергогенеруючих атомних потужностей як з метою забезпечення зростаючих потреб економіки в енергії, так і з метою налагодження експорту електроенергії до країн ЄС.

Український уран

На прес-конференції А.Деркача та С.Кірієнка після підписання протоколу росіяни оприлюднили свої плани інвестицій у видобування урану в Україні. «Об’єктом співпраці стане Новокостянтинівське родовище урану на території України, — сказав голова «Росатому». — Ми готові інвестувати в розробку цього найбільшого родовища в Європі». Він пообіцяв інвестиції згідно з часткою, яку матиме Росія у цьому проекті. Разом з тим С.Кірієнко зауважив, що Росія готова інвестувати стільки, «скільки потрібно, щоб вивести родовище на економічно доцільні обсяги видобутку в економічно доцільні терміни». І запевнив, що проект «окупний, і вся логіка в ньому має бути абсолютно прозорою, ринковою і відкритою».

За останні кілька років ціна одного кілограма природного урану збільшилася з 20 до 300 дол. — у 15 разів і прогнозується подальше її зростання. Однак маючи найбільші в Європі розвідані поклади урану та входячи до десятки найбільш забезпечених покладами урану країн світу, Україна, за даними ДП НАЕК «Енергоатом», забезпечена власною сировиною лише на 30%. В НАЕК переконані, що за умови достатнього фінансування видобутку урану Україна здатна вже за чотири-п’ять років вийти на рівень самозабезпечення. Залучення іноземних інвестицій та приватного капіталу є альтернативою дер­жавному фінансуванню розробки родовища. Андрій Деркач переконаний, що державний бюджет і нездатен, і не повинен нести ці величезні витрати.

Нормативні документи вимагають від ДК «Укратомпром» створення елементів ядерно-паливного циклу — усіх стадій виробництва палива, крім збагачення урану. У зв’язку з цим С.Кірієнко заявив, що «Росатом» запропонував «українським колегам» участь в міжнародному центрі зі збагачення урану в Ангарську. «Енергоатом» веде переговори з цього приводу. Також росіяни обіцяють, що передадуть Україні частину технологій з виробництва тепловиділяючих збірок — палива для АЕС, внаслідок чого половину палива за його вартістю, яке використовуватиметься на українських АЕС, вироблятимуть на українських підприємствах чи «підприємствах з українською участю». «Ми випускатимемо спільне російсько-українське паливо і з ним виступатимемо разом на ринку третіх країн», — запевнив С.Кірієнко. За його словами, завдяки цьому «Укратомпром» зможе «мати гарантовані поставки, мати свою частку в доходах».

Окрім того, росіяни розглядають можливість участі української сторони в підприємствах з виробництва тепловиділяючих збірок.

Захист від ризиків

Голова «Росатому» зізнався, що Росія вже сьогодні активно залучає українські проектні та будівельні компанії в третіх країнах — Індії, Ірані, а також у самій Росії. Цим він обгрунтовує необхідність продовжити співпрацю у будівництві атомних об’єктів, їх проектуванні та інжинірингу. Україну, в свою чергу, чекає будівництво третього і четвертого блоків на Хмельницькій АЕС, яка проектувалася як чотириблокова станція. Цей проект, за словами С.Кірієнка, буде спільним — як і будівництво станцій у Росії. Сторони підкреслюють необхідність обов’язкової європейської складової та залучення європейських компаній для добудови блоків за прикладом Болгарії. Великі надії на російську програму спорудження АЕС та продовження експлуатації вже існуючих покладає Андрій Деркач, вважаючи, що це потягне за собою розвиток машинобудівного комплексу України, зокрема завантаження замовленнями харківського «Турбоатому», який мало не залишився поза процесом.

Власне, всіх спільних проектів й не перелічити

Головний механізм, який, на думку сторін, зводитиме нанівець політичні ризики і бажання окремих політиків шантажувати один одного та убезпечить від одностороннього виходу з якогось із розпочатих проектів, — це «залежність активів сторін». Цей метод можна назвати перехресним володінням активами, і він стає можливим, коли активи акціоновані, а ціна на акції визначається ринком. «Не головне, якими частками володітимуть сторони — сам факт перехресного володіння змусить одну сторону ставитися до іншої так, як до себе самої», — переконаний Андрій Деркач. «Укратомпром» і «Росатом» виявили готовність до такого розвитку подій, а також до того, щоб залучати інвестиції у галузь на міжнародних ринках капіталу. Для цього, власне, і в Росії, і в Україні консолідуються та корпоратизуються атомні активи під дахом «Атоменергопрому» та «Укратомрому».

Відповідаючи на питання про вимогу диверсифікації джерел палива та технологій в українській атомній енергетиці задля зменшення залежності від Росії, Андрій Деркач любить говорити: «Ми розцінюємо диверсифікацію не як мету, а як засіб». Генеральний директор ДК «Укратомпром» вбачає в такій паритетній диверсифікації шлях до поліпшення показників роботи галузі, підвищення ринкової ціни українських активів, залучення необхідних інвестицій у розвиток галузі та зменшення цінового навантаження на споживачів електроенергії.

За словами С.Кірієнка та А.Деркача, паритетна диверсифікація — це процес поетапний і публічний, який потребує узгодження позицій згідно з діючими законодавствами України та Росії.