Спільне неприйняття на сміттєвому грунті

Для осіб з певним рівнем інтелекту властива звичка створювати проблеми. Це, досить часто, єдине, що в них виходить бездоганно, не враховуючи завидної здатності обтяжувати всіх навколо зайвими проблемами. Причому такою мірою, що винуватцем негараздів може виявитися хто завгодно, тільки не суб’єкт ініціативи. Погодьтеся, це вже свого роду майстерність, секретам якої варто приділити увагу.

Початок, як водиться, був оптимістичним і багатообіцяючим. У 2006 році місцеве товариство з обмеженою відповідальністю «Ольф», зайняте в сфері АПК, перемогло в проведеному Запорізьким міськвиконкомом тендері на право розробки полігонів твердих побутових відходів (ТПВ), або, простіше кажучи, — міських сміттєзвалищ. Директор ТОВ Сергій Ольшанський тоді заявив, що вже під кінець року на одному з них, розташованому в правобережній частині міста, у районі Нікопольського повороту, буде встановлено першу лінію сміттєпереробки, потужність якої дасть змогу щодня утилізувати до 200 тонн твердих відходів.

Реалізація такого завдання — справа не з дешевих. Тому «Ольф» налагодив співробітництво з німецькою компанією Remondis, що спеціалізується на цьому виді робіт. Міська влада поставилася до ініціативи цілком прихильно, судячи з кількаразових візитів чиновників до Франкфурта. От тільки заявлений на 2006 рік пуск виробництва не відбувся.

Лише на початку липня минулого року у Франкфурті відбулися чергові переговори за участі міського голови Євгена Карташова, під час яких обговорювалися умови договору про створення спільного підприємства. Тоді сторони нібито остаточно визначилися, яке саме виробництво Remondis побудує в Запоріжжі. Начебто зійшлися на тому, що в серпні запустять першу сміттєсортувальну лінію, а згодом — сміттєпереробний завод.

Якщо врахувати, що, за твердженням С.Ольшанського, підписання тристороннього договору (Remondis, «Ольф» і міське комунальне підприємство «Комунсантрансекологія») мало відбутися в середині серпня, оперативність взаємодії виглядала просто чудовою. До того ж українська сторона не без гордості розповіла про те, що під час переговорів іноземну частку в СП удалося зменшити з 63 до 51%. І що двічі приємно, оптимізму в німців від цього не поменшало. За їхніми словами, Запоріжжя — поки єдине місто в Україні, з яким вони хочуть співпрацювати на довгостроковій основі. Хто ж знав, що спроба українсько-німецького партнерства на сміттєвому грунті має шанси виявитися останньою, так і не ставши першою.

Проблема утилізації відходів для регіону, де тільки за офіційними даними налічується близько 50 сміттєзвалищ, що займають понад тисячу гектарів і здебільшого не відповідають навіть українським нормам екобезпеки, надзвичайно гостра. Тим більше що кількість стихійних смітників на порядок вища. І в обласному центрі — також. З кожним місяцем побутові відходи займають дедалі більше міської території, хоча ще 2005 року влада оголосила про початок роботи екологічної міліції. Між іншим, остання одержала право не тільки складати протоколи, а й навіть обмежувати чи тимчасово зупиняти діяльність підприємств і установ. Але чомусь ця традиція не прижилася. Новоявлені захисники екології як були тихше води, нижче трави, так і залишаються. А для недбайливих фізичних і юридичних осіб, як і раніше, властива манера смітити де завгодно замість того, щоб звозити мотлох на два узаконені полігони ТПВ.

Втім, два полігони — це станом на позаминулий рік. Тоді, крім закладеного в 1951 році сміттєзвалища біля селища Леваневського в лівобережній частині міста, діяв ще відкритий набагато пізніше полігон на правому березі. Той самий, що в районі Нікопольського повороту, де фірма «Ольф» мала намір налагодити сміттєпереробку. Термін його експлуатації, за твердженням місцевої влади, спливав саме 2006 року.

Отут, звісно ж, напрошується закономірне запитання: «З якого це дива треба було чекати смаженого півня?» Проте в міськвиконкомі запевняють, що розв’язанням проблеми почали займатися з 2004 року. Як повідомив в одному з інтерв’ю начальник міського управління екології Ігор Бройде: «Ми розглянули варіант розширення полігона на Нікопольському повороті. Планується, що нова черга займатиме близько 10 га. Всі проблемні теми з представниками Запорізького району вирішено, досягнуто усної угоди на відведення землі під третю чергу сміттєзвалища. З огляду на рівень, на якому були досягнуті усні домовленості, навряд чи їх буде змінено».

Звучить досить переконливо, хоча і суперечить зробленій через п’ять місяців заяві голови Запорізької райради Івана Гоменюка: «Питання про виділення землі під полігон вирішилося не відразу. Якби ми від початку домовлялися про це з містом, то жодних претензій до міста не було б. Ми віддали б землю». Аби головний міський еколог знав про це, він напевно не поспішав би з обіцянками: «Гадаю, у 2007 році ми вирішимо уже всі питання офіційно і десь з квітня-травня почнемо будівництво». Адже саме йому із службового обов’язку треба бути в курсі того, що подібні питання в авральному темпі не вирішуються. Втім, отримати згоду місцевої влади на відведення землі — це навіть не півсправи. Потрібен ще проект, який повинен одержати узгодження й експертні висновки, включаючи вердикт Мінекології. Скільки для цього знадобиться часу? Фахівці стверджують, що за сприятливого збігу обставин — не менш як півроку. Отже, ні про яке будівництво «з квітня-травня» не могло бути й мови. Якщо тільки міська влада не мала наміру вийти за межі правового поля. Суто теоретично подібне можна припустити, хоча досвід «Ольфа» наочно свідчить: нічого гарного це не обіцяє.

Щойно фірму визначили переможцем тендера на право розробки міських полігонів ТПВ, Антимонопольний комітет виписав їй штраф за недотримання закону. Порушення полягало в тому, що цілісний майновий комплекс було придбано без санкції АМК.

Коментуючи це рішення, С.Ольшанський заявив, що воно «викликає тільки усмішку», оскільки вкотре свідчить про недосконалість законів. Ну, сміх сміхом, а п’ять тисяч заплатити довелося. За словами директора, винятково заради того, щоб не гаяти часу, оскільки робота вже почалася.

Та тільки невдовзі і зовсім сумно стало.

Наприкінці березня минулого року чергова сесія міськради відхилила пропозицію про передачу в оренду фірмі «Ольф» 5 га під будівництво сміттєпереробної лінії. Більш того, початкові плани міської влади було істотно підкориговано. Принаймні стосовно ТОВ. Адже довгострокові договори оренди на два сміттєві полігони фірма уклала і, за словами директора, менш як за рік вклала в справу 3 млн. грн. Однак КП «Комунсантрансекологія» зовсім не поспішало з наданням земельної ділянки і видачею дозволу на встановлення сміттєсортувального комплексу. Хоча були і необхідна технічна документація, і саме устаткування. Але йшлося вже про його розміщення не на другому полігоні, а на першому.

Стосовно ж правобережного сміттєзвалища міська влада виступила з новою ініціативою. Ідею розширити полігон на Нікопольському повороті було забуто без пояснення причин. Замість цього на початку минулого року було заявлено, що під полігон для лівобережної частини міста призначено новий майданчик. Там же планується і будівництво сміттєсортувальної лінії. Але про участь у проекті фірми «Ольф» уже не згадувалося. Підрядника вирішили визначити на конкурсній основі. Незмінним залишилося лише бажання ввести сміттєзвалище в експлуатацію в рекордно короткі терміни: до кінця 2007-го, у крайньому разі — до початку цього року.

Й усе б нічого, та от грошей немає. А взяти їх, крім як у іноземного інвестора, більше ні в кого. Тому в середині липня минулого року Є.Карташов проводить виховну роботу з представниками Remondis. Мовляв, meine liebchen Herren, міська влада свої зобов’язання виконала — із земельною ділянкою визначилася, тож і ви з виділенням коштів не зволікайте. Але ж і іноземці по частині бізнесу теж, як то кажуть, не перший рік одружені. Тому принципи партнерства, коли сім п’ятниць на тижні і як мінімум п’ять тузів у колоді, не рахуючи захованих у рукаві, їх, м’яко кажучи, не надихають. Що поробиш, не дано їм зрозуміти особливу привабливість творення, коли спочатку будують, потім проект замовляють і лише після цього, можливо, узгоджувальною тяганиною займаються доти, доки споруда не завалиться, так і не дочекавшись капітального ремонту. Одне слово — ретрогради. Гарантії юридичної чистоти проекту їм, ти диви, подай. А де їх узяти, якщо з землевідведенням ділянки під нове сміттєзвалище така каша заварилася...

Ні, спочатку все було в принципі гладко. Санлікарі, архітектори, захисники пам’яток, охоронці екології, разом з іншими представниками не менш поважних органів поставили свої автографи під актом від 21 лютого 2007 року. Відповідно до цього документа, 19,5 га на околиці обласного центру на території сусіднього Запорізького району визнані цілком придатними під сміттєзвалище. Місяця через півтора з цим погодився голова райдержадміністрації, який видав відповідне розпорядження. Щоправда, подейкують, не обійшлося без серйозного втручання з боку вищого начальства, але це так — деталі. Ще через кілька місяців дала добро Сонячна сільрада, на чиїй території планувалося розмістити полігон ТПВ. Нарешті, 13 липня сесія Запорізької райради вирішила «узгодити запорізькому комунальному підприєм­ству «Комунсантрансекологія» місце розташування земельної ділянки площею 19,5 гектара (пасовища), у тому числі 18 гектарів — під будівництво і функціонування полігона твердих побутових відходів №3».

Що з цього вийшло, селяни змогли переконатися дуже швидко. Варто було лише з’явитися інформації про місце розташування полігона, поскаржилася голова Сонячної сільради Лідія Лазукова, як туди відразу ж стали везти сміття машинами — не тільки приватними, а й спеціалізованими. Утворилося чергове стихійне сміттєзвалище.

Проте обурення мешканців сусідніх будинків обласного центру викликало навіть не це. Їхній протест, заявлений на мітингах, зводиться до того, що міському смітнику не місце в балці Партизанській, яку десять років тому визначено обласною радою природним заказником.

— Будь-які посилання на те, що це природно-заповідний фонд, не відповідають дійсності, — зазначає заступник начальника міського управління екології Ніна Приходько, цитуючи висновок головного управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області: «До земель природного заповідного фонду ця земельна ділянка не належить».

От і спробуй розберися, на чиєму боці істина, якщо перший заступник міського голови Володимир Грищенко стверджує, що «район балки Партизанської був найбільш вдалим із 10 розглянутих варіантів», а директор «Комунсантрансекології» Андрій Козак не менш переконливо доводить, що «місце, відведене під полігон, і балка Партизанська — це дві різні території».

Та все ж окремі розбіжності в оцінках анітрохи не заважають одностайності думки на регіональному рівні.

— Фракція БЮТ Запорізької міської ради цілком підтримала рішення сесії про відведення цієї земельної ділянки під полігон, — заявив нинішній нардеп Валерій Крайній.

— Це місце виявилося єдино можливим із погляду безпеки як для людей, так і для навколишнього середовища. Ми підтримуємо місто в ідеї створення сучасного європейського полігону, — зазначав тоді ще просто заступник, а зараз — тимчасово виконуючий обов’язки голови облдержадміністрації Валерій Черкаска.

— Потрібно прийти до кожного у двір, де мешканці незадоволені рішенням влади, і постаратися пояснити людям, що будівництво полігону не становить жодної небезпеки для їхнього здоров’я, — радив голова облради Олександр Нефьодов.

Воно то так, але... Це ж так чудово, коли за 500 метрів від вашого будинку розміщується сміттєзвалище. Подивишся у вікно, а там — сміттєвози везуть усілякий мотлох на сміттєсортувальну лінію. Кажуть, за європейською технологією вона спроможна визначити до 60% утилю для повторного використання. А що буде непридатне, то його поряд розмістять. Чудова картина, чи не так? Але якщо хтось нездатен перейнятися цією ідилією, у першого заступника міського голови є аргумент вагоміший: «Якщо полігон буде тут, тарифи не збільшаться, а якщо дальше — городянам доведеться сплачувати більше». Що ж, принаймні відверто...

Хтозна, може, влада й не надала б великого значення протестам екологічно стурбованої громадськості, якби не сталося непередбачуваної затримки. От уже півроку обласна рада затято ігнорує звернення міськради про узгодження місця вибору земельної ділянки під полігон ТПВ. Навіть на розгляд сесій не виносить.

Враховуючи такий поворот подій, спочатку Запорізька райдержадміністрація, а потім і Сонячна сільрада призупинили свої рішення про виділення землі під сміттєзвалище. Воно й зрозуміло — хто ж хоче бути в скандалі крайнім. За винятком, хіба що, міської влади. Бо діватися їй нікуди. Тому міському голові й важко стримати емоції в оцінці обставин конфлікту: «А причина в тому, що окремі народні обранці вирішують свої бізнес-інтереси».

За великим рахунком, він, звичайно, має рацію. Проте про бізнес-інтереси все-таки не завадило б конкретніше. Без туманних натяків, що породжують цілком природну цікавість. Які такі «народні обранці»? Невже це камінці у город депутата міської ради, більше відомого як власник торгової марки «Хортиця»? Адже Нікопольський поворот відомий не тільки сміттєзвалищем, а й лікеро-горілчаним заводом, що розмістився неподалік. І те, що таке сусідство творців «найкращої в Україні», м’яко кажучи, не радує, гадаю, пояснювати не варто. Досить того, що окремі недоброзичливці придумали для «абсолютної якості» образливе прізвисько «сміттєва горілка». Напевно, через те початкові ідеї розширення території другого полігону і будівництва сміттєпереробного заводу виявилися за визначенням неприйнятними. До речі, що там казав у зв’язку з цим голова Запорізької райради?

— Якби ми від самісінького початку домовлялися про це з містом, то жодних претензій до міста не було б. Ми віддали б землю. Але ж договір був з «Хортицею». Вони пообіцяли перерахувати 1 млн. грн. Гроші на соціальний розвиток отримано і землю виділили.

Так-так, і голова Сонячної сільради в травні минулого року розповіла одній з місцевих газет про те саме: «Майже три місяці тому до мене звернулися представники «Хортиці» — директор з адміністративних питань ТОВ «Торговий дім «Мегаполіс» і його заступник. Сказали, що від імені міста, у справі виділення земельної ділянки під полігон. Вони виступили гарантами від міської влади в питанні перерахування узгодженої суми на соціальний розвиток».

Незрозуміло тільки, на яких підставах у Запорізькому міськ­виконкомі тепер розповідають про те, що «місто переказало 500 тисяч гривень Сонячній сільській раді і 500 тисяч гривень на соціальний розвиток Запорізькій районній раді»? Та ще й дорікають сільраді, що вона, мовляв, призупинила дію свого рішення про виділення землі під полігон, але жодним словом не прохопився про те, щоб повернути півмільйона гривень.

Утім, може, вони в такий спо­сіб намагаються одержати хоча б моральну сатисфакцію за те, що вже протягом року сміття доводиться возити за десятки кілометрів через усе місто на єдиний діючий полігон, ресурс якого вичерпається роки через три. Та тільки хто ж їм, розумним, винен...